|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Д.Непомнящая
Мама для мамонтеняти
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Назарук
Сталося це на березі далекого і холодного Льодовитого океану.
Якось сердиті хвилі розбили велику крижану скелю. Пригріло сонечко, і крига почала повільно-повільно танути. Під кригою було замерзле Мамонтеня. Воно відігрілося на сонечку й ожило.
– Мамо! – покликало Мамонтеня, але йому ніхто не відповів. Воно почекало трохи, а потім пішло шукати маму.
Довго йшло Мамонтеня. Іноді воно зупинялося і гукало маму, а мами ніде не було.
Мамонтеня втомилося і зголодніло.
– Хто ти? – почуло воно чийсь голос. Це був Північний олень. Мамонтеня ніколи не бачило його раніше і злякалося.
– Я шукаю маму! – сказало воно.
– Так ти ж дитина! – здивувався Північний Олень.
– Дитина, – сказало Мамонтеня. – Я спав, потім прокинувся, а мами немає! – і воно зітхнуло.
– Я ніколи не бачив твоєї мами! – сказав Олень. – Може, її знає дядечко Морж?
Дядечко Морж дуже здивувався, побачивши Мамонтеня.
– Хто ти такий? – запитав він.
– Я дитина! – сказало Мамонтеня. – Я спав, потім прокинувся, а мами немає!
– А як звуть твою маму?
– Мама! – сказало Мамонтеня.
Дядечко Морж згадав, що колись давно, коли на Півночі було тепло, тут жили величезні звірі, схожі на Мамонтеня.
– Але вони пішли до Африки, коли настали Великі Холоди!
– Я теж хочу до Африки! – сказало Мамонтеня. – Я хочу знайти свою маму!
– А ти не побоїшся? – запитали його Морж і Північний Олень.
– Не побоюся! – сказало Мамонтеня.
Тоді Морж підігнав до берега велику крижину, Олень приніс трави на дорогу, і Мамонтеня попливло в Африку до мами.
|
По синьому морю у білій імлі Ще трошки, і я до землі допливу, Хай мама почує, хай мама прийде, |
Як раптом крижина під Мамонтенятком підтанула і розламалася!
– Мамо! – закричало воно.
І тут з'явилися Дельфіни. Вони підхопили Мамонтеня на спини й помчали до землі.
Дельфіни викинули Мамонтеня на пісок і попливли. Мамонтеня відкрило очі. Це була Африка.
Перед ним був Олень, але зовсім інший.
– Ти хто такий? – запитало його Мамонтеня.
– Я – Олень з Африки, – відповів Африканський Олень. – А ти хто?
– Не знаю, – сказало Мамонтеня. – Я шукаю маму. Дядечко Морж сказав, що вона тут.
– Я не бачив тут твоєї мами! – сказав Африканський Олень. – Можливо, Мудрий Какаду її знає? Він живе на світі дуже давно! – І Олень покликав Какаду.
Какаду дуже здивувався, побачивши Мамонтеня, і сказав, що вперше бачить такого звіра. І вони з Оленем стали думати, де шукати маму цього дивного малюка.
– А я знаю, де його мама! – раптом почули вони чийсь голос і побачили Мавпочку. В руці у Мавпочки був банан.
– Лови! – крикнула вона Мамонтеняті.
Мамонтеня зловило банан хоботом. І тут всі закричали:
– Та це ж Слоненя! Тільки волохате!
– Тож виходить, я – Слоненя! – зраділо Мамонтеня. – Отже, моя мама тут, і ви її знаєте?
– Звичайно! Її звуть Велика Слониха! – закричали звірі. І вони пішли до Великої Слонихи.
Скоро настала ніч і зійшов місяць. Але вони все йшли та йшли.
І нарешті прийшли на галявину. Там, уся залита місячним сяйвом, стояла Слониха. Вона спала.
– Мамо! – закричало Мамонтеня. Слониха довго дивилася на малюка, а потім сказала:
– Хто це?
– Це ж я, – сказало Мамонтеня. – Я тебе так довго шукав! А ти мене не впізнала! – І воно заплакало.
– Ти що, Слоненятка не впізнаєш? – закричали Олень, Мавпочка і Какаду. – Подивися, у нього хобот і вуха як у тебе! Тільки він у шубі, тому що з Півночі!
– Тихіше! – сказала Велика Слониха і підійшла до Мамонтеняти. Вона уважно подивилася на нього і сказала:
– Не плач! Насправді ти не Слоненя, ти – Мамонтеня! Але все ж таки ти – мій син!
– Я нічого не розумію! – сказало Мамонтеня. – Чому я твій син, якщо я не Слоненя?
– Тому що у далеку давнину, коли настали Великі Холоди, мамонти прийшли з Півночі до Африки і стали слонами.
– Отже, я – Слоненя, яке жило у далеку давнину! – зраділо Мамонтеня.
– Ура! Нарешті воно знайшлося! – закричали звірі.
На зміну африканській ночі прийшов ранок.
Коли звірі поверталися назад, Мавпочка запитала:
– Як ви гадаєте, це правда, що мамонти стали слонами?
– Не знаю, – сказав Африканський Олень.
А мудрий Какаду сказав:
– Яке це має значення? Воно знайшло МАМУ, і це головне!"
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова