Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Read in English

Емільян Станев

Маленька хатинка під снігом

Маленька хатинка під снігом

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Боріслав Стонев

Осінь настала. Задощило. Налетіли вітри. Набридло зайцю мерзнути. Захотілося йому жити під дахом. Пішов він по лісі шукати собі житло.

Маленька хатинка під снігом

Побачив заєць старий дуб. Постукав по стовбуру раз, постукав удруге та й питає:

– Гей, чи є тут хтось? Я шукаю собі дім!

Дверцята відчинилися, і показалася чиясь голівка. Це білочка! Подумала вона та й каже:

– Побудуй собі хатку в дубі. Будеш мені сусідом, і будемо з тобою жити поруч як приятелі!

Маленька хатинка під снігом

Послухався її заєць. Лапами дере, зубами гризе – треба нору продовбати, щоб у дубі жити.

Але тут прилетіла сорока. Побачила зайця, на весь голос закричала. Зібрала ще сто сорок, і прогнали вони зайця з дуба.

Маленька хатинка під снігом

Пішов сумний заєць далі по лісі. Видно, не прожити в дубі, треба іншу хатку будувати. У затишному місці, подалі від звірів, подалі від ворогів. Ішов заєць, ішов і опинився біля маленького будиночка. Постукав він у двері раз, постукав удруге та й запитує:

– Гей, чи є тут хтось? Я шукаю собі дім!

Вийшов з будиночка їжак. Запросив він зайця до себе – нехай подивиться, як там всередині.

Маленька хатинка під снігом

Там було тепло й затишно. Не було ні вітру, ні дощу. Солодко спати в такому будиночку. Він був гарний та зручний: м'які ліжка, килими та постіль.

Нагодував їжак зайця, а потім запропонував:

– Залишайся у мене, будемо жити з тобою разом!

Маленька хатинка під снігом

Залишився заєць у їжака. Живуть вони день, живуть другий і третій. А на четвертий день прийшла лисиця. Двері з петель зірвала, стіну геть знесла…

Їжак згорнувся в клубок, голки на всі боки вистромив. А заєць схопився – і ну тікати!

Маленька хатинка під снігом

Біжить по лісі, а сам думає:

"Ні, не годиться мені таке житло! Треба шукати міцний будинок, у затишному місці, подалі від звірів, подалі від ворогів".

Бачить – печера темніє. Постукав він по скелі раз, постукав удруге та й питає:

– Чи є тут хтось? Я шукаю собі дім!

А з печери хтось відгукується:

– Заходь! Гостем будеш!

Маленька хатинка під снігом

Увійшов заєць до печери, а там сидить лісова сова. Дивиться на гостя одним оком. Вислухала сова зайця та й каже:

– Живи у мене! Я тут цілісінький день сиджу!

Залишився заєць у печері. Живе день, живе другий і третій. На четвертий день прийшов ведмідь. Реве, лапами махає, головою хитає. Вигнав і зайця, і сову, а сам заліг у печері спати.

Маленька хатинка під снігом

Зрозумів заєць – і в печері теж погано жити. Треба свою хатку будувати. У затишному місці, подалі від звірів, подалі від ворогів.

Йшов заєць, йшов. Цілу ніч його дощем поливало. А під ранок опинився він у долині. Дивиться – у схилі пагорба вбудовано міцну хатку.

Постукав він у стіну хатки раз, постукав удруге та й питає:

– Чи є тут хтось? Я шукаю собі дім!

Виліз із хатки борсук. Вислухав він зайця. Почухав потилицю та й каже:

– Не заходь до мене – бруду нанесеш! Краще я тобі дам добру пораду. Он там, у схилі пагорба, влаштуй собі будинок. Вирий нору, зроби фундамент, забий підпори та виклади стіни!

Маленька хатинка під снігом

Послухався заєць борсукової поради. Узявся до роботи. Вирив нору. Проробив віконце у стіні. Грубку склав. Стелю дошками підшив. Посередині поставив старий гриб замість стола. Стільці сколотив – стало у будиночку затишно. Павук сплів йому фіранку. Лісова мишка – килим виткала. Дятел зробив вішалку і приладнав замок.

Маленька хатинка під снігом

Добре зажив заєць. Тиждень живе, другий живе і третій. А на четвертий трапилася біда. Забрався до нього тхір, старий розбійник. Підняв зайця з ліжка. Розбудив його та пів вуха порвав.

Маленька хатинка під снігом

Утік заєць, але залишився без дому. Знову побіг по лісі. Біжить, сам собі думає: "Добре ще, що то був тхір, а не лисиця... Треба мені для житла затишне місце шукати, подалі від звірів, подалі від ворогів".

Прибіг заєць на край села. Забився під тин, у сухе місце. Дивиться – за тином будиночок стоїть, з дощок зроблений. І гарний, і міцний. Постукав він у двері раз, постукав удруге і запитує:

– Гей, чи є тут хтось?

Господар як заричить, як загавкає! Та як кинеться на зайця! Жене його по горах, жене його по долах. Аж поки не набридло йому за зайцем ганятися. Повернувся він до села.

Маленька хатинка під снігом

Зима настала, випав сніг. Усе навколо побіліло. Нема де зайцю жити. Під колючим кущем у чистому полі лежить, від холоду тремтить і думає:

"Куди мені йти? Скрізь звірі, скрізь вороги!.. Мабуть, помирати доведеться!"

Поплакав заєць, поплакав та й заснув з горя. Адже він так втомився.

Цілу ніч ішов сніг. Засипав ліси, засипав поля. Усе навколо встелив і кущ засипав.

Прокинувся заєць, бачить – лежить він у білій хатинці. Стіни білі, стеля біла, ніхто її не обшивав, не робив. Ні столу, ні стільців, ні грубки. Навіть дверей – і тих немає. Зате всередині тепло, світло. Вітер не дме, протягу немає.

Маленька хатинка під снігом

Зрадів заєць. Узявся до роботи. Зробив під снігом хід. У даху видовбав віддушину. Шибки з льоду приробив, нічого не забув. І влаштувався у новому житлі.

Ночами нишпорить, їжу шукає, а під ранок додому повертається. Сліди свої замітає, щоб ніхто його хатинку не знайшов. Так і дожив заєць до весни у затишному місці, далеко від звірів, далеко від ворогів…

Маленька хатинка під снігом

Автор: Станев Е.; ілюстратор: Стонев Б.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова