Володимир Сутєєв

Ломачка-помагачка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Володимир Сутєєвв

Iшов Їжачок додому. Дорогою наздогнав його Заєць, і пішли вони разом. Удвох дорога вдвічі коротша. До дому далеко – ідуть, розмовляють. А поперек дороги лежала палиця. За розмовою Заєць її не помітив – спіткнувся, мало не впав.

– Ах, ти!.. – розлютився Заєць. Піддав палицю ногою, і вона відлетіла далеко в бік.

А Їжачок підняв палицю, закинув її собі на плече і побіг наздоганяти Зайця.

Побачив Заєць в Їжака палицю, здивувався:

– Нащо тобі вона? Яка з неї користь?

– Ця паличка не проста, – пояснив Їжачок. – Це ломачка-помагачка.

Заєць у відповідь тільки пирхнув. Пішли вони далі й дійшли до річки. Заєць одним стрибком перескочив через річку і вигукнув вже з іншого берега:

– Гей, Колюча Голова, кидай свою ломаку, тобі з нею сюди не перебратися!

Нічого не відповів Їжачок, відступив трохи назад, розбігся, застромив на бігу палицю в середину річки, перелетів на інший берег і став поруч із Зайцем як тут і був.

Заєць від подиву навіть рота роззявив:

– А добре ти, виявляється, стрибаєш!

– Я стрибати зовсім не вмію, – сказав Їжачок, – це ломачка-помагачка – через-усе-стрибачка мені допомогла.

Пішли далі. Пройшли трохи і вийшли до болота.

Заєць з купини на купину стрибає. Їжачок позаду йде, перед собою палицею, наче ціпком, дорогу перевіряє.

– Гей, Колюча Голова, що ти там повзеш ледве-ледве? Напевно, твоя ломака...

Не встиг Заєць договорити, як зірвався з купини і провалився в трясовину по самі вуха. От-от захлинеться і потоне.

Перебрався Їжачок на купину, ближче до Зайця, і кричить:

– Хапайся за ломачку! Міцніше!

Вхопився Заєць за палицю. Їжачок щосили смикнув і витягнув свого друга з болота. Коли вибралися на сухе місце, Заєць каже Їжаку:

– Спасибі тобі, Їжачку, врятував ти мене.

– Що ти! Це ломачка-помагачка – з-біди-витягачка.

Пішли далі й біля самого узлісся великого темного лісу побачили на землі пташеня. Воно випало з гнізда і жалібно скиглило, а батьки кружляли над ним, не знаючи, що робити.

– Допоможіть, допоможіть! – цвірінькали вони.

Гніздо високо – ніяк не дістанеш. Ані Їжак, ані Заєць по деревах лазити не вміють. А допомогти треба.

Думав Їжачок, думав і придумав.

– Ставай обличчям до дерева! – скомандував він Зайцеві.

Заєць став лицем до дерева. Їжачок посадив пташеня на кінчик своєї палиці, заліз із нею Зайцю на плечі, підняв як міг палицю і дістав майже до самого гнізда. Пташеня ще раз пискнуло та стрибнуло прямо в гніздо.

От зраділи його тато і мама! В'ються навколо Зайця та Їжака, цвірінькають:

– Спасибі, спасибі, спасибі!

А Заєць каже Їжаку:

– Молодець, Їжачок! Добре придумав!

– Що ти! Це все Ломачка-помагачка – вгору-підіймачка!

Увійшли в ліс. Чим далі йдуть, тим ліс густіший, темніший. Страшно Зайцю. А Їжачок виду не подає: йде попереду, палицею гілки відсовує. І раптом з-за дерева прямо на них величезний Вовк вискочив, загородив дорогу, загарчав:

– Стій!

Зупинилися Заєць з Їжаком. Вовк облизався, клацнув зубами і сказав:

– Тебе, Їжак, я не трону, ти колючий, а ось тебе, Косоокий, цілком з'їм, з хвостом і вухами!

Затремтів Зайчик від страху, побілів увесь, як взимку, не може бігти: ноги до землі приросли. Закрив очі – зараз його Вовк з'їсть. Тільки Їжачок не розгубився: замахнувся своєю ломачкою і що є сили вгатив Вовка по спині.

Завив Вовк від болю, підстрибнув – і ну бігти...

Так і втік, жодного разу не обернувшись.

– Спасибі тобі, Їжачку, ти мене тепер і від Вовка врятував!

– Це ломачка-помагачка – ворога-побивачка, – відповів Їжачок.

Пішли далі. Пройшли ліс та вийшли на дорогу. А дорога важка, вгору йде. Їжачок попереду тупотить, спирається на палицю, а бідолашний Заєць відстав, ледь не падає від утоми. До дому зовсім близько, а Заєць далі йти не може.

– Нічого, – сказав Їжачок, – тримайся за мою ломачку.

Вхопився Заєць за палицю, і потягнув його Їжачок вгору. І здалося Зайцю, ніби йти стало легше.

– Дивись-но, – каже він Їжаку, – твоя ломачка-помагачка і цього разу мені допомогла.

Так і довів Їжачок Зайця до його будинку, а там на нього давно чекала Зайчиха із зайченятами. Радіють зустрічі, а Заєць і каже Їжаку:

– Якби не ця твоя чарівна ломачка-помагачка, не бачити б мені рідної домівки.

Усміхнувся Їжачок і говорить:

– Бери її від мене в подарунок, може, вона тобі ще згодиться.

Заєць навіть сторопів:

– А як же ти без такої чарівної ломачки-помагачки будеш?

– Нічого, – відповів Їжачок, – ломачку завжди знайти можна, а от помагачку, – він постукав себе по лобі, – а помагачка ось вона де!

Тут все зрозумів Заєць.

– Правильно ти сказав: важлива не палиця, а розумна голова та добре серце!