Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Лев, який любив полуницю

(за мотивами)

К.Авелін

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Бен'ямінсон

Ця історія почалася у чудовому місті Парижі. На одній з тихих вуличок у невеличкому будиночку жив хлопчик. Звали його Жак.

У Жака було багато всяких іграшок, але найулюбленішою з них було маленьке левеня на ім'я Руаа.

Жак дуже любив своє левеня і майже не розлучався з ним. Часто вони гуляли садовими стежками, і Жак пригощав Руаа полуницею, що росла на грядках.

Одного разу батьки зібралися у далеку подорож і вирішили взяти Жака з собою. Звісно, Жак не міг покинути свого улюбленця Руаа.

– Ми їдемо до Африки! До Африки! Ура!

Вони довго летіли на літаку назустріч сонцю. Поля й ліси внизу здавалися маленькими зеленими килимками, гірські хребти – купками піску на дитячих майданчиках, а величезні моря – звичайними калюжами.

Нарешті вони прибули до Африки.

– Дивись, Руаа, це твоя батьківщина! – сказав хлопчик левеняті.

Увечері Жак ліг спати. Як завжди, левеня він поклав поруч із собою на подушку. Притулившись один до одного, вони заснули.

Вночі левеня розбудив якийсь дивний далекий звук, ніби хтось гукав його: "Руаа! Руаа!" Левеня підвелося, прислухалося та повільно, щоб не розбудити хлопчика, спустилося з ліжка.

Тільки-но левеня торкнулося підлоги, як з ним сталося щось неймовірне. Воно почало швидко рости і перетворилося на великого лева, зовсім як справжнього.

Він безшумно відчинив двері і, ступаючи м'якими кроками, наче кішка, став спускатися по сходах.

Руаа вистрибнув у відчинене вікно.

І коли настав ранок, він був уже далеко від дому. Час від часу лев зупинявся, прислухаючись до далекого зову.

Він йшов, йшов, йшов і опинився перед високою склею. З розколини вийшов величезний Лев.

– Ти хто такий? – запитав він.

– Я – Руаа. Я дуже рано прокинувся і зголоднів.

– Заходь до моєї печери, будеш гостем! – привітно сказав Лев.

У печері Лева було чисто прибрано, як у справжнісінькому домі. У вогнищі палав вогонь, а на пательні грілася запашна печеня. У кріслі біля вогнища сиділа левиця, а маленькі левенята гралися на килимку.

Левиця піднялася та подала лапу Руаа. Левенята зробили реверанс, показуючи, як добре вони виховані.

– В прийшли вчасно, – люб'язно сказала господарка. – Ми збираємося обідати і дуже раді гостю.

Стіл застелили святковою скатертиною. Посеред столу поставили пательню і Руаа дали повну тарілку печені.

Руаа відкусив шматочок м'яса, пожував та виплюнув. До того ж він ще й так кривився, наче йому дали повну ложку касторки.

Господарі засмутилися, а малюки-левенята від подиву вирячили очі та припинили плямкати.

– Ти не їси печені? – запитав Лев. – Що ж ти тоді їси?

– У Парижі, де я жив раніше, я харчувався виключно полуницею! – поважно промовив Руаа.

– Хіба у Парижі живуть леви? Я вважав, що Париж – це місто! – здивувався господар.

– Так! Ще яке місто! – вигукнув Руаа і почав розповідати про Париж. Але леви ніколи не бували у містах і все зрозуміли по-своєму. Париж їм здавався місцем, де живуть самі лише леви. Леви торгували у крамницях...

водили автомобілі,

гуляли по бульварах у дощ, розкривши над головами барвисті парасольки,

у спекотні дні на пароплавах вирушали у заміські прогулянки, пропливаючи під дивовижними паризькими мостами.

Усі слухали, затамувавши подих, розповідь Руаа.

Наступного ранку Руаа попрощався із гостинною родиною.

Він йшов і чув далекий голос, що гукав його: "Руаа! Руаа!"

По дорозі він зустрічав різних тварин. Зебри і жирафи пригощали його листям дерев.

Верблюди частували його колючими кактусами. Але кожного разу він випльовував їжу з рота та кривився.

На третій день Руаа зустрів чоловіка. Це був мисливець. Він підносив до губ ріжок і дудів:

– Рррууаа! Рррууаа!

Виходило, наче ричить справжній лев. Так він намагався заманити левів у засідку.

Побачивши перед собою лева, мисливець зрадів, скинув рушницю та поцілився.

Не роздумуючи, Рауу стрибнув на мисливця і повалив його на землю.

– Я більше не буду! – закричав мисливець. – Проси, що хочеш!

– Я дуже, дуже голодний і нічого не можу їсти крім полуниці.

– Добре, я дістану тобі полуницю.

"Напевно, цей лев – божевільний, – подумав мисливець, – уперше чую, щоб леви харчувалися полуницею. Треба бути з ним обережнішим." – Але вголос нічого не сказав, і вони рушили далі. Мисливець шкандибав попереду, а позаду йшов Руаа і тримав у зубах рушницю.

Вони прийшли до містечка та зупинилися перед двоповерховим будинком.

"Десь я вже бачив цей будинок..." – подумав Руаа.

– Зачекай трохи, – сказав мисливець. – Тут живуть мої друзі, вони нещодавно приїхали з Парижа. Я візьму у них полуничного варення та принесу тобі.

Мисливець пішов, і Руаа залишився сам. Він подумав: "Господарі цього будинку нещодавно приїхали з Парижа, і будинок мені здається знайомим... Ну звичайно! Як же я раніше не подумав? Адже це Жак та його батьки!"

Усі дні після зникнення Руаа хлопчик плакав. Він погано їв, погано спав і увесь час думав, що Руаа до нього повернеться, але левеня – на жаль! – не поверталося.

Мисливець розповів друзям про зустріч із незвичайним левом.

– Це мій Руаа! Він повернувся! З усіх левів на світі тільки він любить полуницю! – зрадів Жак.

– Що ти! Це якийсь особливо небезпечний звір, – заперечив батько, – спочатку треба на нього подивитися.

Батько взяв бінокль та вирушив разом із мисливцем на горище, звідки було добре видно увесь двір.

Довго дивилися вони на всі боки, але так нічого й не побачили. У дворі нікого не було.

– А може, лев сховався за огорожею? – сказав мисливець. – Що як віднести йому банку полуничного варення? Лев заспокоїться та піде геть. 

Так і зробили. Вони вийшли у двір. Попереду йшов мисливець із банкою варення, а за ним йшли всі інші. Раптом біля воріт усі побачили маленьке плюшеве левеня. Поруч лежала рушниця.

– Руаа! Мій Руаа! – закричав радісно Жак.

– Дякую! Ви найдобріший і найкращий мисливець у світі!

– Так, так, найдобріший... – пробелькотів мисливець, не розуміючи, як великий страшний лев міг перетворитися на іграшкового. – Здається, я захворів. Піду додому та поміряю температуру!

Жак приніс левеня додому та нагодував полуничним варенням.

Відтоді Руаа більше ніколи не тікав з дому. А якщо вночі до нього лунав таємничий поклик, Руаа заривався носом у подушку і удавав, що нічого не чує.

Автор: Авелін К.; ілюстратор: Бен`ямінсон Е.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082254291250, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова