|
Був собі Кус. Подивіться, ось він іде по дорозі. Підійшов до калюжі.
Попив водички і перейшов калюжу вбрід. Від мокрих лап за ним тягнуться
сліди, схожі на фіалки.
А з іншого боку йде Ворона. Її сліди схожі на хрестики. Бачите?
Раптом Кус сідає і замислюється. Ворона питає його:
— Ти чого рота роззявив?
— У мене в роті щось з'явилося! — відповідає Кус.
— Ану, відкрий рота ширше, я подивлюся! — каже Ворона і уважно
дивиться Кусу в пащу — Кусе, та в тебе ж зуби виросли!
— Навіщо зуби? — питає Кус.
— Щоб кусатися! — відповідає Ворона.
— Як кусатися?
— Ось так!
Ворона як клацне дзьобом! Кус навіть позадкував з переляку.
— Тепер я спробую, — говорить Кус. — Гам! — Ворона ледве встигає відскочити.
— Правильно я кусаюся?
— Правильно, правильно! — закаркала ворона, — навчила на свою голову!
І ворона полетіла... Бачите? А Кус йде далі. Хвостиком помахує,
роздивляється на всі боки. Зубами поклацує. Подобається йому зубами
клацати.
На лузі стоїть Корова. Бачите? Рожевими губами ліниво пощипує
травичку.
— Здрастуй, Корово! — кричить Кус. — У тебе зуби є?
Замість відповіді Корова піднімає голову і показує Кусові зуби.
— Послухай, Корово, ти любиш кусатися?
Мовчазна Корова хитає головою: не любить вона кусатися.
Кус йде далі і зустрічає Свиню.
— Здрастуй, Свиня!
— Рох-рох! — каже свиня, це по-свинячому означає «здрастуй».
— Ти вмієш кусатися?
— Можу і вкусити. Але не люблю. Краще відкушувати добрі шматочки.
А Кус йде далі. Зайшов у ліс. Праворуч ялинки, ліворуч берези. І тут Кус
зустрічає Вовка.
Вовк клацає зубами і відкриває пащу. А Кус зіщулився:
— О-о-о-о!
— Що-о-о? — питає Вовк.
— Зуби... Ти, мабуть, дуже любиш кусатися?
— Дурний ти, Кусе, — каже Вовк. — Будеш кусатися, тебе ніхто не
любитиме. А потім тебе самого можуть вкусити. — І Вовк іде по своїх
вовчих справах.
Біля річки Бобер гризе дерево. Бачите? Зуби у нього гострі. Він немов не
гризе ними, а пиляє.
— Послухай, Бобер, — каже Кус, — ти, мабуть, дуже любиш кусатися.
— Терпіти не можу кусатися!
— Але ти ж щойно дерево... відкусив.
— Відійди-но в бік, — радить Бобер, — а то на тебе береза впаде.
Кусатися люблять тільки дурні, а я люблю працювати!
Кус перейшов через річку по стовбуру дерева, яке звалив Бобер, і покрокував
далі.
Раптом назустріч йде Хлопчик.
— Здрастуй! — каже Кус.
— Здрастуй! — відповідає Хлопчик. — Як тебе звуть?
— Кус! У тебе зуби є?
— У мене тільки чотири справжніх зуба, — відповідає Хлопчик. — Бачиш?
— А у мене повний рот зубів, — каже Кус і відкриває пащу.
— Ти, напевно, любиш кусатися? — каже Хлопчик і відходить у бік.
— Ні, не люблю я кусатися! — рішуче заявляє Кус.
— Ну тоді побігли гратися, — запропонував Хлопчик.
І вони побігли наввипередки по дорозі.
Побачив Кус Ворону і кричить:
— Я не люблю кусатися!
— Карр! — відповідає Ворона. І махає крилами чи то від радості, чи то
від подиву. Бачите?
|
