Юрій Яковлев

Кус, який не любив кусатися

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Рєпкін

Був собі Кус. Подивіться, ось він іде по дорозі. Підійшов до калюжі. Попив водички і перейшов калюжу вбрід. Від мокрих лап за ним тягнуться сліди, схожі на фіалки.

А з іншого боку йде Ворона. Її сліди схожі на хрестики. Бачите?

Раптом Кус сідає і замислюється. Ворона питає його:

— Ти чого рота роззявив?

— У мене в роті щось з'явилося! — відповідає Кус.

— Ану, відкрий рота ширше, я подивлюся! — каже Ворона і уважно дивиться Кусу в пащу — Кусе, та в тебе ж зуби виросли!

— Навіщо зуби? — питає Кус.

— Щоб кусатися! — відповідає Ворона.

— Як кусатися?

— Ось так!

Ворона як клацне дзьобом! Кус навіть позадкував з переляку.

— Тепер я спробую, — говорить Кус. — Гам! — Ворона ледве встигає відскочити.

— Правильно я кусаюся?

— Правильно, правильно! — закаркала ворона, — навчила на свою голову!

І ворона полетіла... Бачите? А Кус йде далі. Хвостиком помахує, роздивляється на всі боки. Зубами поклацує. Подобається йому зубами клацати.

На лузі стоїть Корова. Бачите? Рожевими губами ліниво пощипує травичку.

— Здрастуй, Корово! — кричить Кус. — У тебе зуби є?

Замість відповіді Корова піднімає голову і показує Кусові зуби.

— Послухай, Корово, ти любиш кусатися?

Мовчазна Корова хитає головою: не любить вона кусатися.

Кус йде далі і зустрічає Свиню.

— Здрастуй, Свиня!

— Рох-рох! — каже свиня, це по-свинячому означає «здрастуй».

— Ти вмієш кусатися?

— Можу і вкусити. Але не люблю. Краще відкушувати добрі шматочки.

А Кус йде далі. Зайшов у ліс. Праворуч ялинки, ліворуч берези. І тут Кус зустрічає Вовка.

Вовк клацає зубами і відкриває пащу. А Кус зіщулився:

— О-о-о-о!

— Що-о-о? — питає Вовк.

— Зуби... Ти, мабуть, дуже любиш кусатися?

— Дурний ти, Кусе, — каже Вовк. — Будеш кусатися, тебе ніхто не любитиме. А потім тебе самого можуть вкусити. — І Вовк іде по своїх вовчих справах.

Біля річки Бобер гризе дерево. Бачите? Зуби у нього гострі. Він немов не гризе ними, а пиляє.

— Послухай, Бобер, — каже Кус, — ти, мабуть, дуже любиш кусатися.

— Терпіти не можу кусатися!

— Але ти ж щойно дерево... відкусив.

— Відійди-но в бік, — радить Бобер, — а то на тебе береза впаде. Кусатися люблять тільки дурні, а я люблю працювати!

Кус перейшов через річку по стовбуру дерева, яке звалив Бобер, і покрокував далі.

Раптом назустріч йде Хлопчик.

— Здрастуй! — каже Кус.

— Здрастуй! — відповідає Хлопчик. — Як тебе звуть?

— Кус! У тебе зуби є?

— У мене тільки чотири справжніх зуба, — відповідає Хлопчик. — Бачиш?

— А у мене повний рот зубів, — каже Кус і відкриває пащу.

— Ти, напевно, любиш кусатися? — каже Хлопчик і відходить у бік.

— Ні, не люблю я кусатися! — рішуче заявляє Кус.

— Ну тоді побігли гратися, — запропонував Хлопчик.

І вони побігли наввипередки по дорозі.

Побачив Кус Ворону і кричить:

— Я не люблю кусатися!

— Карр! — відповідає Ворона. І махає крилами чи то від радості, чи то від подиву. Бачите?