|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Угорська народна казка
Круглий камінь
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Ільїна
За сіма горами, за сіма морями, а може й ще далі, жив бідний рибалка. У цього рибалки було дуже багато дітей. Іноді йому було чим нагодувати своїх діточок, а іноді не було.
Марно він уставав з першими півнями, марно лягав спати опівночі, марно з ранку до вечора то закидав у воду свій невід, то витягав його.
Дуже бідний був цей рибалка, а його старший брат - дуже багатий. Усього в нього було вдосталь, а дітей не було.
І коли у бідного рибалки в хаті вже ані зернинки, ані скоринки не залишалося, посилав він когось із своїх хлопців до старшого брата, щоб той дав йому трохи борошна - спекти на вечерю коржів.
Але скільки не посилав рибалка до нього дітей, старший брат кожного разу просив передати: дасть, мовляв, із задоволенням він молодшому братові мішок борошна, та тільки той нехай віддасть йому натомість одного зі своїх синів.
- Ото вже ні, - відповідав на це бідний рибалка, - скільки є у мене дітей - усі мені любі, нікого не віддам!
І от якось, коли в хаті вже кілька днів і шматка хліба не було, сказав рибак дружині, що аж доти додому не прийде, поки не наловить повну торбу риби.
Бродить він берегом моря: то закине невід, то витягне його - та тільки жодної рибини не зловив. Засмутився рибалка, став невід з води витягати, а він важкий-важелезний, наче камінь у ньому якийсь заплутався.
Витягнув рибалка невід, а в ньому й справді — камінь, великий, круглий. Розсердився рибалка, жбурнув камінь у воду.
Знову закинув невід, а коли витягнув його, бачить — знов у ньому той самий круглий камінь.
Не став рибалка його більше в море викидати. "Ну, якщо вже я риби додому не принесу, подумав він, — то нехай хоч із каменем діти пограються." І пішов додому.
Вибігли йому назустріч діти, питають:
- Що приніс, любий батьку?
- Приніс я вам, милі діточки, круглий камінь. Ось візьміть, грайтеся з ним, а про вечерю і думати забудьте.
Бідний рибалка вже ліг спати, і дружина його лягла, а діти все з круглим каменем граються, катають його туди-сюди по підлозі, а камінь все світлішим та світлішим стає.
Але рибалка цього не бачить, лежить, відвернувшись до стіни, і важко зітхає. А коли повернувся, подивився на камінь — тільки й ахнув:
- Подивися, жінко, який дивний камінь! Так блищить, наче діамант!
Порадилися вони і вирішили, що віднесе дружина камінь самому королю — раптом він дасть за нього трохи грошей.
На світанку встала рибалкова дружина, загорнула камінь у хустку і пішла до палацу.
Коли впустили її до короля, вона низько вклонилася йому і каже:
- Доброго Вам здоров'я, Ваша Величність!
— І тобі доброго здоров'я, бідна жінко. Чого прийшла, кажи!
Витягла жінка круглий камінь і показала його королю.
- Дай мені його, бідна жінко, — вигукнув король, — а я за це накажу відрахувати тобі тисячу дзвінких монет, тому що цей камінь — діамант чистої води.
Бідолашна жінка у відповідь тільки охнула тихенько. А король і каже їй:
- А як не хочеш за тисячу, то давай за дві тисячі.
Бідолашна жінка знову тільки охнула, ані слова вимовити не змогла. А король знову подумав: "Не хоче вона так задешево віддавати камінь". І каже їй:
- Послухай, жінко, а якщо я три мішки золота накажу тобі дати, тоді ти віддаси камінь?
А жінка вже ні охнути не могла, ні головою кивнути.
Король швиденько відсипав їй три мішки золота, та ще й воза дав і коня, щоб могла вона золото додому відвезти.
Повернулася додому жінка сама не своя від радості.
- А знаєш, жінко, - каже рибалка, - треба б зміряти золото: скільки його у нас?
- І дійсно, треба, — погодилася жінка.
І послали вони одного з синів до брата по мірку.
- А навіщо це вам мірка знадобилася? — глузливо запитав багатий брат.
- Батько гроші хоче міряти, — відповідає син.
- Візьми, ось вона, мірка, та тільки і я з тобою піду, подивлюся, як це він буде гроші міряти!
Прийшов багатій до брата і аж рота від подиву роззявив:
- Де ти взяв стільки золота, милий братику? - питає.
- Король мені його дав за трьох кішок, — говорить рибалка.
- Як це, за трьох кішок, любий братику?
- А так. Розвелося в королівському палаці стільки мишей, що ні королю, ні королеві життя від них не стало. Почув я про це, узяв та й відніс трьох кішок королю у подарунок. Ти б тільки бачив, як король зрадів! Покликав він свого скарбника і наказав йому дати мені три мішки золота за трьох кішок.
Як почув про це багатій, мерщій додому заквапився — дружині розповісти, що він від брата почув.
- Ну що ж, - сказала дружина, - якщо отой жебрак, твій брат, трьох кішок відніс королю, віднеси йому три мішки кішок.
І от стали вони ганятися за кішками по всьому селу, та й у сусідніх селах усіх кішок переловили - адже скільки за них грошей можна отримати!
А коли три мішки кішок набрали, запряг багатій чотирьох коней, поклав на воза мішки з кішками і ну коней нахльостувати, щоб скоріше до палацу приїхати.
Під'їхав він до палацу і пішов до короля. Низько йому вклонився:
- Доброго Вам здоров'я, Ваша Величність.
- І тобі доброго здоров'я. З чим прийшов-завітав?
Багатій і каже:
- Приніс я вам маленький подарунок, Ваша Величність.
— Ну що ж, показуй, що ти приніс!
Вийшов багатій, узяв на спину три мішки з кішками — і назад до палацу. А король тим часом усіх своїх домашніх зібрав, щоб подивилися вони на подарунок.
Ну а багатій тільки-но у двері увійшов, як одразу ж і розв'язав мішки з кішками. Матінко мила! Що тут почалося!
Як почали кішки скрізь бігати, стрибати: на дзеркала, на вікна, на шафи, та як стали кидати на підлогу дорогі келихи, позолочений посуд - усе геть побили, що тільки змогли.
Король від люті тупав ногами, королева кричала, а вже принцеси так верещали, що охоронці звідусіль збіглися дізнатися, що тут сталося.
- Схопити негайно! — кричав король!
Охоронці подумали, що то треба кішок негайно схопити. Але багатій зрозумів, що справи його кепські, вискочив з палацу і мерщій тікати. Завтра, може, і до вас добіжить, гість у вас в домі буде!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова