В.Сутєєв
Кіт-рибалка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв

 |
Пішов якось Кіт на річку рибу ловити і біля самої галявини зустрів Лисицю.
Помахала Лисиця пухнастим хвостом і каже медовим голоском:
— Здрастуй, куме, пухнастий котику! Бачу, рибку ловити зібрався?
— Та от хочу кошенятам моїм рибки принести.
|
Лисиця опустила очі та зовсім тихо питає:
— Може, ти й мене рибкою пригостиш? А то все кури та качки...
Усміхнувся Кіт:
— Гаразд. Першу рибку тобі віддам.
— Вже не знаю, як тобі дякувати.
— Добре, добре.
Пішов Кіт далі, а Лисиця за ним підстрибом біжить і про себе шепоче:
— Перша рибка моя, перша рибка моя!..

А тут з-за стовбура пухнастої ялинки вийшов їм назустріч великий кудлатий Сірий Вовк.

— Здорово, братку! — прохрипів Вовк. — Рибалити зібрався?
— Та це... хочу кошенятам...
— Ну а мені... рибки даси, братку? А то все кози та вівці, козли та барани... Мені б чогось пісненького!
Усміхнувся Кіт:
— Ну гаразд. Перша рибка Лисиці, а друга — тобі!
— Молодець, братку! Дякую!
— Добре, добре.
І всі пішли далі, ближче до річки.
 |
Йде Кіт лісом, за ним Лисиця підстрибом біжить, про себе шепоче:
— Перша рибка моя, перша рибка моя!
Вовк позаду шкандибає, бурмоче:
— А друга моя! А друга моя!
|
Раптом із самої гущавини вийшов Ведмідь.

Побачив Кота з вудкою, як зареве:
— Гей, синку! Ти що — рибу ловити?
— Та от хочу кошенятам...
— Слухай, синку, невже мені, старому, риби не даси? Я до смерті люблю рибу! А то все бики та корови, з рогами та копитами...
Кіт посміхнувся у вуса, каже:
— Першу рибку я Лисиці обіцяв, другу Вовкові, а тобі вже третя буде.
— Нехай третя, тільки щоб найбільша!
— Гаразд.
І всі далі пішли, ближче до річки.

Попереду Кіт крокує, за ним Лисиця підстрибом біжить, за Лисицею Вовк крадеться, позаду всіх Ведмідь тупотить.
— Перша рибка — цур, моя! — шепоче лисиця.
— А друга — моя... — бурмоче Вовк.
— А третя — ось така моя! — гарчить Ведмідь.
Так і прийшли усі до річки.
 |
Зняв з себе Кіт мішок, поруч поставив відерце, став вудку розмотувати.
Лисиця, Вовк і Ведмідь в кущах неподалік примостилися: чекають на свою частку улову.
Насадив Кіт на гачок черв'яка, закинув вудку, всівся зручніше і на поплавець втупився.
|
Приятелі в кущах теж з поплавця очей не зводять. Чекають.

Лисиця шепоче:
— Ловись, рибко, велика й маленька...
 |
Раптом поплавець здригнувся.
Лисиця ахнула:
— Ах, моя рибка клює!
Поплавець на воді засмикався, застрибав, від нього кола на всі боки побігли.
— Тягни! Тягни! Витягуй мою рибку! — крикнула Лисиця.
Злякався Кіт — смикнув. Блимнула сріблом рибка і з плескотом пішла під воду.
|
— Зірвалася! — прохрипів Вовк. — Поспішила, дурна, крик підняла... Ну, тепер моя черга! Адже моя не зірветься!

Насадив Кіт на гачок нового черв'яка і знову закинув вудку.
Потирає Вовк лапи, примовляє:
— Ловись, рибко, велика й велика... Ловись...
Тут як раз поплавець здригнувся і пішов гуляти по воді. Кіт вудилище вже в лапку забрав.
— Не смикай! — гарчить Вовк. — Дай рибі міцніше зачепитися.
Відпустив Кіт вудку, а поплавець раптом відразу зупинився.
— Ось тепер тягни! — скомандував Вовк.
 |
Кіт смикнув вудку — на кінці мотузки голий гачок бовтається.
— Дочекався, — хихикнула Лисиця. — Твоя рибка всього черв'яка об'їла!
|

Кіт насадив на гачок нового черв'яка і в третій раз закинув вудку.

— Ну, тепер тихо! — гаркнув Ведмідь. — Якщо мою рибку злякаєте — я вам!.. Ось вона!!!
Поплавець весь пішов під воду, волосінь як струна натяглася: ось-ось обірветься...
— Хо-хо! — радіє Ведмідь. — Це моя! Як наказував, найбільша!
 |
Кіт ледве-ледве на березі тримається: рибина, тільки й дивись, його у воду стягне.
От з води вже показалася страшна, вусата морда...
Оце так сом!
|
— Я перша, це моя!.. Не дам!!! — раптом вискнула Лисиця і кинулася в річку.
— Ні-і-і, дзуськи... Моя буде! — Вовк загарчав і стрибнув слідом за Лисицею.

Ведмідь на березі реве на все горло:
— Пограбували!.. Розбійники!..
А у воді вже бій іде: Вовк і Лисиця один у одного рибу видирають. Ведмідь не довго думав і з розгону теж
шугонув у воду.
Вода в річці як у казані кипить. Тільки й видно як на
поверхню чиясь голова вирине: то лисяча, то вовча, то ведмежа. Через що б'ються — невідомо. Риба вже давно
упливла.
|
 |
Посміхнувся Кіт у вуса, змотав вудочку і пішов шукати інше місце. Де спокійніше.

Автор: Сутєєв В.;
ілюстратор: Сутєєв В.
|