|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Казки про Майю
С.Грозданов-Давидович
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Алімов
Як листоноша приніс Майю мамі
Тільки-но маленька дівчинка Майя засинала, як вона одразу бачила іншу Майю – Майю Уві Сні. Зовсім іншу. Таку, яка все може і все вміє. Та, інша Майя – Майя Уві Сні, може перетворитися на будь-кого, опинитися будь-де, вміє літати, лічити хоч до мільйона і навіть стати невидимкою.
Якось Майя попросила маму піти з нею до бабусі. Але мама сказала, що вже пізно, і поклала Майю спати. І вона, звичайно ж, зустріла Майю Уві Сні.
– Ти хочеш до бабусі? – запитала Майя Уві Сні. – Ну, це дуже просто.
І вона перетворила Майю на листа. А лист, ясна річ, потрапив на пошту.
«Ну, – думає Майя, – зараз мене до бабусі віднесуть».
Але ж ні! Подивився листоноша на лист і підняв одну брову, покрутив лист у руках і підняв другу брову. А коли усі брови були підняті, листоноша з подивом вигукнув:
– На конверті немає бабусиної адреси! Як же я можу віднести на адресу лист без адреси?
Майя хотіла прямо з конверта підказати листоноші адресу. Але згадала, що єдина адреса, яку вона знає, – це її власна.
Довелося листоношам терміново скликати Конференцію. Довго сперечалися листоноші на Конференції, і раптом найрозумніший з них вигукнув:
– Перепрошую, але ж на конверті немає марки!
Майя з конверта хотіла крикнути, що вона не могла купити марку, тому що вже купила на ці гроші три льодяника – півника на паличці, курочку в папірці і курчатка в пакетику.
– Все пропало! – прошепотіла Майя з конверта.
Але Конференція є Конференція, і вона не може розійтися, нічого не вирішивши. Одні говорили, що слід розпочати розшуки бабусі. Інші заперечували, що, хоча й знайти бабусю можна, але ж раптом вона в цей час куховарить? Не можна відривати бабусю від куховарства, не знаючи точно її адреси! Треті пропонували доручити самій Майї пошукати бабусю. Четверті заперечували.
– Ні, ні, – говорили вони. – Це неможливо. Адже Майя не листоноша, а всього лише відправник. Вона не має права розносити листи.
П'яті мовчали і весь час кивали головами. Але тут знову виступив найрозумніший листоноша. Він сказав:
– Усе це вірно. Але ж марки на конверті немає!
Невідомо, чим би закінчилася Конференція, якби Майя раптом не почула, що її кличе мама. Спочатку вона вирішила, що їй це здалося. Але поступово мамин голос лунав усе голосніше, все сильніше, все виразніше, і нарешті вона почула:
– Майя, пора вставати.
Майя Уві Сні помахала Майї рукою і крикнула:
– До наступних сновидінь!
Майя розплющила очі, побачила маму і зраділа.
– Ой, мамусю, – сказала вона. – Як добре, що мене доставили назад додому, до тебе. А то я боялася, що вони переплутають адресу!
Як Майї щось дуло
Одного разу Майя сиділа на підвіконні й думала. Думала вона, думала і подумала:
«Досить мені думати, пора починати передумувати». Передумувала вона, передумувала і подумала: «Щось мені заважає думати? Здається, щось дме. Я думаю, а воно дме!»
Тут вона помітила, що дме вітер.
– Гей, вітре! – крикнула Майя. – Припини дути! Ти дмеш і заважаєш мені думати!
Вітер образився, сів на швидку білу хмару й полетів. Почала Майя знову думати та передумувати, але...
Знову хтось дме! Озирнулася вона, а це бабуся! Стоїть і дме на окуляри, а потім їх протирає.
– Бабусю, – попросила Майя, – будь ласка, припини дути. Ти мені думати заважаєш.
– Добре, – сказала бабуся і пішла на кухню.
Тепер Майя залишилася зовсім сама. Можна думати скільки тобі заманеться. Але ж ні! Звідусіль до Майї стали стікатися й злітатися звуки. Щось дзвеніло, дзижчало, гуло, дзюркотіло, клекотало, тріщало, стукало, скрипіло, рипіло, булькало, хлюпало, плескало, бухало, бабахало, гепало й грюкало. І щось дуло!
Майя перехилилася через підвіконня і побачила, що у сусіда внизу відчинене вікно. Сусід стоїть біля самісінького вікна і – тільки подумайте! – дме в мідну трубу! Майя почала думати, що ж їй робити? Але тут до кімнати увійшла бабуся і сказала:
– Майя, як ти гадаєш, може треба помити посуд?
– Ой, бабусю! – зраділа Майя. – Дякую тобі. Сама б я ні за що до цього не додумалася. Усі навколо дмуть, дмуть та заважають думати!
Вона зістрибнула з підвіконня і побігла на кухню допомагати бабусі.
Найсправжнісінький горобець
Усі птахи відлетіли. Відлетіли, не сказавши Майї ні «до побачення», ні «прощавай», ні навіть «Бувай! До зустрічі!». Ніби вона для них чужа людина.
Майя сумно дивилася у вікно, а на підвіконні сидів горобець і сумно дивився на Майю.
– Ти чого такий сумний? – запитала Майя.
– Бо бачиш, – відповів горобець, – усі птахи відлетіли, а я залишився.
– Так, – сказала Майя, – усі птахи відлетіли...
– А я залишився, – повторив горобець.
– Що ж тут дивного? – сказала Майя.
– Але ж я теж птах!
– Який же ти птах, якщо всі птахи відлетіли? – сказала Майя, дивлячись у вікно повз горобця.
– А дзьоб? – занепокоївся горобець.
Майя помацала пальцем дзьоб горобця і погодилася:
– Дійсно, дзьоб.
– От бачиш! – зрадів горобець. – Отже я птах!
Але Майя продовжувала задумливо дивитися на порожнє, без птахів, небо. Вона ніби й не помічала горобця. Горобець пострибав по підвіконню і клюнув Майю в руку.
– Гей, – сказав він, – у мене ще й пір'ячко є.
Майя погладила горобця.
– Це ж треба! – сказала вона. – Дійсно, пір'ячко.
– Ну! Тепер ти віриш, що я птах?
Але Майя недовірливо похитала головою:
– От якби я була птахом, я б неодмінно полетіла. Усі, хто не відлітає восени, не птахи, – переконано сказала вона.
– А... а мої крила? – розгубився горобець. – Дивись, я вмію літати. – І він спурхнув з підвіконня. Фур-р! .. – Ну, – сказав він гордо, – переконалася?
Майя розсердилася. Вона відмахнулася від горобця і крикнула:
– Чого ти весь час стрибаєш у мене перед носом? Не даєш птахів проводити!
Горобець ображено наїжачився.
– Гаразд, – сказав він, – зараз полечу. Тільки не могла б ти мені наостанок трохи зерняток насипати на підвіконня?
– Зерняток? – перепитала Майя і вперше уважно подивилася на горобця. – Чого ж ти мені одразу не сказав, що хочеш поклювати зерняток? Тепер я знаю – ти справжній птах!
І Майя побігла до кімнати, принесла жменю зерна, висипала його на підвіконня і дивилася, як горобець жадібно клює.
«От добре, – подумала вона, – що не всі птахи відлетіли. Буде з ким побалакати взимку!»
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова