|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Казка про місячне сяйво
Н.Гернет
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Портнягіна
Жив колись один лікар. Він був дуже старий і носив окуляри, тому що погано бачив.
У лікаря було кошеня. Воно було зовсім маленьке і цілком чорне, тому що таке уродилося.
Лікар з ранку до вечора лікував дітей, дорослих і старих. А кошеня цілими днями ганялося за мухами, метеликами й пташками.
Якось увечері лікар сидів за столом і читав газету. А на столі стояла електрична лампа і світила лікарю, тому що в темряві він читати не міг.
А кошеня лежало на підлозі й ловило свій хвіст, тому що більше не було чого ловити: у кімнаті не було ні мух, ні метеликів, ні птахів. І кошеняті не потрібна була електрична лампа, тому що кішки, навіть найменші, добре бачать у темряві.
Раптом у вікно увірвався вітер, тому що лікар любив свіже повітря і тримав вікно відчиненим. Газета заворушилася й зашаруділа. Кошеня стрибнуло на стіл і кинулося на газету, бо подумало, що це шарудить мишка. По дорозі воно зачепило лампу. Лампа впала зі столу, розбилася і згасла.
– Що це? – спитав лікар, тому що стало темно.
А кошеня побачило, що воно наробило, вискочило у вікно і втекло.
Воно бігло повз будинок, повз сад...
повз млин, повз скошене поле...
І прибігло до гори.
Це була велика, висока гора.
І кошеня вибігло на гору, бо не могло зупинитися.
А на горі стояв Місяць, тому що він саме з цієї гори й сходив на небо. А біля Місяця висіло оголошення:
"Схід Місяця рівно о сьомій.
Стороннім вхід заборонено".
Кошеня було стороннє, отже, йому теж заборонялося підходити до Місяця. Але воно все ж таки підійшло, тому що не вміло читати.
Воно заскочило на Місяць, сіло і сиділо дуже довго. Так довго, що йому стало сумно і захотілося повернутися додому до старого лікаря, до світлої лампи і теплої пічки.
Воно підійшло до краю Місяця і присіло, щоб зістрибнути.
Але воно не стрибнуло, бо злякалося. Гора була далеко і стала зовсім маленькою.
Поки воно сиділо й сумувало, місяць зійшов і піднявся високо в небо. А коли піднімаєшся високо, то все, що внизу, здається дуже маленьким.
Кошеня бачило маленькі гори, маленькі річки та моря, тому що воно могло бачити в темряві. Але воно боялося стрибати з такої височини і тихенько сиділо на краю Місяця.
Місяць линув над полями, і поля лежали, як темні ковдри.
Місяць линув над морями, а вода в морях була зовсім чорною.
Місяць линув над містами, а в містах виблискували вогники.
І скрізь була темна ніч. Але на Місяці було світло, тому що там було багато місячного сяйва. І кошеня примружилося, тому що захотіло спати.
Воно спало довго і не помітило, як Місяць обернувся навколо всієї Землі.
А потім воно підскочило й прокинулося, тому що Місяць стукнувся об гору. Кошеня впало на гору і побачило, що це була та сама гора.
Кошеня скотилоя з неї і покотилося повз скошені поля, повз млини, повз сади, повз будинок – до самісіньких дверей. Тому що не могло зупинитися.
І воно вкотилося в дім, тому що двері були відчинені.
У кімнаті за столом сидів лікар. Але він не читав газету, тому що лампа розбилася, а він не вмів читати у темряві.
Лікар побачив кошеня і сказав:
– Що це? – тому що в кімнаті стало світло.
А це світилося кошеня.
Раптом вітер увірвався у вікно, і газета заворушилася. Кошеня скочило на стіл і стрибнуло на газету. А з його чорного хутра посипалися іскри, тому що кошеня усе вимаралося у місячному сяйві, поки сиділо на Місяці.
Лікар сказав:
– Де моя платтяна щітка?
Він знайшов щітку і гарненько почистив кошеня, тож усе місячне сяйво осипалося на газету.
Лікар струсив його до склянки, поставив склянку на стіл і сказав:
– Цього світла поки вистачить. А завтра я куплю нову лампочку.
І він почав читати газету.
А кошеня лягло на підлогу і почало ловити свій хвіст.
А повз будинок, повз садок, повз млин, повз скошені поля тягнулася вузенька стежка з місячного сяйва. Тому що воно всю дорогу обсипалося з кошеня.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова