|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Read in English
Казка про двох кошенят
Кеті Кірлі Алі
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Аділь-аз-Зафар
Цієї ночі була страшенна буря.
Буря була така жахлива, що дерева гнулися й трусилися, будівлі хиталися й розсипалися, злий вітер кружляв по місту, змітаючи все на своєму шляху.
– Що тут у нас? – свистів вітер. Він підлетів до рудого кошенятка, підхопив його і почав підкидати високо у повітря.
– Хо-хо! Як весело! – заревів вітер, і погнався за сірим кошеням, що відчайдушно шарпало лапками і било хвостиком.
Коли вітер удосталь награвся, обидва кошеняти опинилися далеко від своїх домівок.
– Я загубилося! – плакало одне кошеня, облизуючи поранену лапку.
– Мені так страшно! – ридало друге кошеня. – Тут так темно, я не знайду дороги додому!
Раптом удалині почулося нявчання: "Мняу!" – і руде кошеня обернулося на схід.
"Мняу!" – і сіре кошеня повернуло на захід.
Вони пішли, кожен на своє "Мняу!", поки не прийшли додому.
– Дякую, Господи! – вигукнуло руде кошенятко. Воно відчувало тепло, коли інші коти терлися об нього, даруючи йому відчуття повної безпеки.
– Я врятоване! – сказало сіре кошенятко, коли його облизали від лап до вух.
Обидва кошеняти міцно спали цієї ночі, заспокоєні знайомими запахами й муркотінням.
Але... коли настав новий день.
– Дивіться! – Стривожено закричав сірий кіт, коли він прокинувся і побачив руде кошеня.
Другий кіт теж подивився, потер очі і знову подивився. Кошеня було не сіре.
– Ти загубило свою шубку під час шторму, крихітко? – запитала одна добра кішка. – Ми допоможемо тобі її знайти!
Коти шукали скрізь, і зверху, і знизу, але ніде не було видно ані шерстинки. Коти були спантеличені.
– Що сталося з твоїм хутром? – вигукнула стара руда кішка, коли побачила кошеня поруч із собою. – Чому ти таке сіре?
Інші коти стояли і здивовано дивилися.
– Воно таке брудне! – зауважило якесь вередливе кошенятко.
І коти почали облизувати сіре кошеня своїми шершавими язиками. Вони облизували й облизували кошеня, аж поки його хутро не почало блищати. Але воно залишалося сірим, як і було. Кішки не знали, що робити.
Нарешті уперед вийшов найстарший кіт:
– Ця істота не така як ми! – вимовив він із похмурим виразом обличчя.
– Не така як ми, – повторили інші.
– Він прийшов з того боку парку!
– З того боку! – кричали коти, стривожено стрибаючи.
– Ц-ц-ц-е с-с-творіння... з т-т-того б-б-боку. Ц-ц-це чудовис-с-сь-ко! – затинаючись, проговорив якийсь кіт з-за стіни.
– Воно їсть усе, що рухається! – сказала дуже товста кішка.
– А ще воно брудне і жахливо смердить! – додала інша, наморщивши носа.
Коти знову подивилися на сіре кошеня, що сиділо перед ними і гірко плакало.
Вони всі були згодні.
Сіре кошеня слід прогнати геть.
Маленьке та самотнє, кошеня попленталося через парк.
Воно озирнулося на котів і, побачивши, як ті насміхаються з нього й ричать, злякалося.
Трохи поблукавши, кошеня нарешті знайшло дорогу додому.
– Де ти був? – запитав його батько. – Ми так хвилювалися!
– Буря віднесла мене на інший бік парку.
– Ал-л-ле ж там ж-ж-живуть ч-ч-чудовиська! – затинаючись сказало якесь кошеня, що ховалося за колодою.
– Смердючі брудні чудовиська! – додало інше. – Найжахливіші в світі.
– Це, мабуть, було жахливо, – сказала кішка-мати. – Що вони тобі зробили?
– Спочатку нічого. Але коли вони побачили, що я відрізняюся від них, вони почали сердитися. Вони називали мене чудовиськом і прогнали мене геть. Мені було так страшно!
– Чудовиськом? Та це ж смішно! – сказала кішка-мати. – Як вони могли так поводитися з таким маленьким кошенятком як ти?
Але тільки-но кішка-мати сказала це, як вона дещо пригадала...
– Здається, ми зробили жахливу помилку... – сказала вона. І їй не треба було нічого пояснювати. Інші коти із соромом дивилися вниз на свої лапи. Вони згадали, як вранці вони побачили руде кошеня і як вони його називали. Вони так само прогнали його геть.
– Ми називали це кошеня чудовиськом тільки тому, що воно відрізнялося від нас.
– Коли я прокинувся вранці, врятувавшись від бурі, я дуже здивувався, побачивши таких дивних рудих істот, – сказало кошеня. – Але я зрозумів, що це такі ж самі коти, як і ми, тільки іншого кольору. Там був один, такий само товстий, як Чота, і такий само добрий, як Онті. У одного навіть був такий самий хвіст, як у мене! Можливо, якби ви пішли туди, ви б самі це побачили.
І ось, що вони вирішили: кошеня показувало дорогу, а кішки йшли за ним.
І коли вони дійшли до середини парку...
Дві групи котів подивилися одне на одного, потім ще трохи подивилися. У носі їм свербіло, вуха смикалися, а хвости хиталися збоку на бік.
Крок за кроком, вони рухалися вперед, зачаровані побаченим.
Це були не чудовиська. Це були звичайні коти, такі самі, як і вони.
Ну... майже такі самі!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова