Йшла ворона по перону

Пісенька про груші

Росла на груші грушка,
Як всі грушки, – проста.
Та хто б, скажіть, подумав –
Упала на кота!

Кіт ну нявчать на грушу!
Прийшов у сад дідусь.
Та хто б, скажіть, подумав –
І діда грушка – лусь!

Аж тут приходить бабця
Їм гулі лікувать.
Та хто б, скажіть, подумав –
І бабцю грушка – гать!

Тоді прибігли діти
Під грушку й залюбки –
Ну, хто б, скажіть, подумав –
Поїли всі грушки!

Жук

– Шук-шук, шук-шук, –
Точить вуса чорний жук.
І для чого б то жукові
Вуса чорні, загадкові?

Нахвалялись комарі

Нахвалялись комарі,
Що їм видно все в дворі,
Що он там – пожежа наче.
Клубочиться дим гарячий!
Ми тут збіглись – хто із чим,
То ж... із люльки в діда дим!

Їжаки

Пісня-загадка

Цап ішов у день осінній
Через поле навпрошки.
Коли глядь – на бадилині
Примостились їжаки.

– Ме-ке-ке! Ме-ке-ке!
А цікаво, що таке?..
Ме, мені воно до смаку,
Хоч колюче – не м’яке!

З’ївши добру бадилину,
Цап потупцяв навпрошки.
А на бороду цапину
Начіплялись їжаки.

– Ми-ки-ки! Ми-ки-ки!
М-мабуть, це не їжаки!
Ой, хто цапові підкаже,
Що ж він з’їв усе-таки?

(Реп'яхи)

Жабка

Журилась під осінь
Малесенька жабка:
– Уже потемніла
У соняха шапка
І жовтими стали
Листочки у клена,
А я іще й досі
Зелена-зелена...

Ліз допитливий Мартин
Із городу через тин.
Зачепився і повис
Головою униз!

Тут зчинилась біганина –
Треба знять хутчій Мартина!
Черевань один з рідні
Каже: – Йти, мабуть, мені... –

Хвацько скинув він картуз,
Розігнавсь на тин – і... вгруз.
Мовить пишная дядина:
– Ну, то я зніму Мартина! –

Розігналася на тин –
Та й повисла, як Мартин...
Так висить уся родина
Через неслуха-Мартина.

На ставку

Серед нашого ставка
Плава риба от-така!
Бачте, он її хвостисько,
Онде паща і зубиська...
Не пливіте, гуси, близько!
Гусенята – нітелень.
А гусак: – Ги-ги! То пень.

Мурашка

Під листком сидить мурашка
І зітхає важко-важко:
– Я несла, несла стеблинку,
А на мене – кап! – росинка!..
Ох!..

Загадка про тітку

Ген із поля до села
В кухню тіточка прийшла.

На підлозі сіла: хрусь! –
Я сама не роздягнусь!

Стали тітку роздягать
І зняли хусток із п’ять.

Фартухи, кожух, каптан...
Аж залишився... качан.

Як же зветься тітка тлуста?
Здогадалися?..

Ой, не жарти...

Ой, не жарти, не сміх –
Уночі випав сніг.

Вийшов рано в двір Гусак,
Міряв сніг і так і сяк.

І поважно мовив він:
– Випав сніг до колін.

Качка снігом побрела:
– Ках! Тут буде до крила!

Як поміряв Горобець
По двору з кінця в кінець

Із підстрибом – гоп та гоп!
Каже: – Сніг – по самий дзьоб!

Ворона

Іде ворона по снігу.
Мовчить ворона – ні гу-гу.

Тріщать такі морози!
В ворони мерзнуть сльози.

В ворони мерзнуть лапки,
В снігу лишають крапки.

Далеко поїзд в’ється, –
Вона його діждеться,

Зігріється від диму,
Проїдеться до Криму.

Йшла ворона по перону –
Всі дивились на ворону.
Всім було незрозуміло,
Чом ворона біла-біла.

У буфеті в дядька з дива
Аж застрягла в роті слива,
Впав у тітки бутерброд
І не міг закритись рот.

Йшла ворона по перону –
Всі дивились на ворону,
Ніби їхали не в Брест,
А на гору Еверест...

І чому, незрозуміло,
Ця ворона біла-біла
Стільки лиха наробила
Та знялась і полетіла?