Африканська народна казка

Як кролик сіяв просо

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Герта Портнягіна

Надумав якось Кролик посіяти просо. Та от біда: земля тверда, копати важко, а лапки у кроликів для такої роботи зовсім не годяться.

«Як би так приловчитися, – міркував Кролик, – щоб і себе не втомити, і просом поласувати? А чи не взяти когось у помічники?»

Най так і буде! Побіг Кролик у джунглі до Слона.

– Здрастуй, сусіде! У мене до тебе справа.

– Здрастуй, Кролику! Що за справа? – запитав Слон недовірливо, тому що всі в джунглях знали, який Кролик хитрун і шахрай.

– Та от хочу просо посіяти. Допоможи мені поле скопати, а я тобі віддячу, коли врожай дозріє.

– Треба подумати, – відповів Слон. – Зараз я дуже зайнятий.

– То як? Допоможеш чи ні? – знову запитує Кролик.

– Гаразд, допоможу, – погодився Слон і махнув своїми величезними вухами. – Але тільки копати я буду вночі, бо вдень у мене справ багато.

– От добре! – зрадів Кролик. – Отже, ти копатимеш вночі, а я вдень. Ну, а щодо розплати...

– Тут все ясно, – сказав Слон. – Порівну робота, і врожай порівну.

Кролику не дуже сподобалася ця умова, але він і взнаки не дав, і поспішив погодитися.

– Вирішено! – сказав він. – Чекатиму тебе ввечері. Моє поле он там, біля трьох баобабів, коло підніжжя скелі.

Попрощавшися зі Слоном, Кролик гайнув до річки. Примружившись, він уважно вдивлявся у блискучу річкову гладь. Та ось над водою піднялося щось величезне, схоже на гору.

– Привіт, Бегемоте! – вигукнув Кролик.

– Здрастуй, – прогудів у відповідь Бегемот.

– Я бачу, любий Бегемоте, у тебе чудовий настрій. Це дуже доречно. Бо у мене до тебе є невеличка справа.

Бегемот вибрався на берег і, важко ступаючи, підійшов до Кролика.

– Справа ось яка, – почав Кролик, – надумав я просо посіяти, та от одному не під силу скопати ціле поле. Чи не допоможеш мені? Я б уночі копав, а ти вдень. Удвох ми швидко впораємося.

– Мені теж хотілося б копати вночі, – сказав Бегемот, – коли не так спекотно.

– Ні, це неможливо. У нас, кроликів, тільки вночі сила з'являється. Тому вдень я намагаюся спати.

Бегемот невдоволено засопів: працювати в спеку йому не хотілося.

– А що я отримаю за роботу? – запитав він.

– Дарма ти заздалегідь турбуєшся, – відповів Кролик, – вскопаємо, посіємо, пожнемо, там і побачимо...

– А це і зараз видно, – сказав Бегемот. – За таку роботу мені має належати половина врожаю.

– Гаразд, нехай буде по-твоєму! – погодився Кролик. – Ходімо, я проведу тебе до поля.

І вони попрямували до підніжжя скелі. Кролик окреслив межі поля, і Бегемот почав орати землю своїми могутніми лапами.

– Еге! А в тебе непогано виходить! – вигукнув Кролик. – Ну, тож ти працюй, а ввечері я зміню тебе.

Побіг Кролик до себе в нірку і спокійнісінько проспав аж до самого вечора.

На поле він повернувся незадовго до приходу Слона.

– Молодець, що не спізнився, – сказав він Слонові. – Поглянь, скільки я встиг зробити.

– Ніколи б не подумав, – здивувався Слон, – що ти вмієш так глибоко копати землю!

– А чи не здається тобі, сусіде, що я маленький і слабкий? – образився хитрун.

– Я зовсім не хотів тебе образити... – почав виправдовуватися Слон.

– Хоч я і невеликий на зріст, – перебив Кролик, – але спритний і можу п'ятдесят разів обернутися навколо себе, поки ти повернешся один раз. Ну гаразд, працюй, а я піду подрімаю.

Коли на другий ранок Бегемот прийшов на ріллю, він просто завмер від подиву: подумати тільки, як багато скопав Кролик за ніч!

– Це вражаюче! – сказав він уголос. – Адже я знаю, яка тут тверда земля! Не збагну, як тобі вдалося стільки скопати!

– Та це простіше простого! Мені навіть і старатися особливо не довелося, – відповів Кролик, і тут він ані крапельки не збрехав.

Через тиждень поле було скопано і засіяно. Слон повернувся в джунглі, а Бегемот у річку. І кожен з нетерпінням став чекати на врожай.

Настав час, дозрів урожай. Слон прийшов до Кролика.

– Знаєш, – сказав він, – я йшов повз наше поле і побачив, що просо вже дозріло. Тож коли почнемо збирати врожай?

– Друже мій, – промовив у відповідь Кролик, – нам слід поміркувати, як бути з урожаєм.

– Що?! – здивувався Слон. – Чи не збираєшся ти порушити нашу угоду?

– Та як ти міг таке подумати? – ображено відповів Кролик. – Просто мені здається, що нам обом не варто ділити врожай навпіл: адже кожному дістанеться так мало. Чи не краще одному відмовитися від своєї частки, тоді другий отримає все, а це вже зовсім інша справа!

– Виходить, хтось із нас працював задурно? Ні, дякую! – обурився Слон. – Та й хто ж має відмовитися від своєї частки?

– Той, кому не пощастить. Давай влаштуємо змагання, – запропонував Кролик.

– Яке ще змагання?

– А ось яке. Бачиш оцю довгу мотузку? Берися за один кінець, а я відійду трохи далі і візьмуся за інший. Будемо тягти з усієї сили. Хто перетягне – того і врожай.

Слон подивився на маленького Кролика, потім на свою велику тінь на землі, трохи повагався і погодився.

– На, тримай, – Кролик простягнув Слонові мотузку, – і, як тільки я крикну: «Починай», тягни до себе.

Слон міцно стиснув хоботом мотузку, а Кролик гайнув до Бегемота.

Йому він сказав точнісінько те ж саме, що і Слонові, і сунув йому в пащу другий кінець мотузки.

Потім, відбігши вбік, за дерева, крикнув: «Починай!», і Слон з Бегемотом почали щосили тягти.

Поки вони змагалися, Кролик зібрав усе просо

і сховав його у себе в коморі.

Три дні й три ночі тягнули мотузку Слон і Бегемот: то один сильніше потягне, то інший, але нікому так і не вдалося перемогти.

І от, коли обидва вже зовсім знесилили, пішли вони назустріч один одному. Як же вони здивувалися, коли зіткнулися ніс до носа!

– Ти що тут робиш? – здивувався Слон.

– З Кроликом змагаюся, – прохрипів знесилений Бегемот.

– Та ні, це я змагаюся з Кроликом, – заперечив Слон.

– За що? – запитав Бегемот. – Адже ти не працював на полі!

– Послухай, Бегемоте, – розсердився Слон, – я працював на полі, кожну ніч!

– А я кожен день!

Тут Бегемот і Слон подивилися один на одного і зрозуміли, що Кролик обдурив їх.

– От же пройдисвіт! – обурився Слон. – Підемо на поле і самі поділимо врожай.

І вони швидко попрямували до поля. Але врожай вже був зібраний, а Кролика й сліду нема.

Слон і Бегемот вкрай розсердилися.

– Хай він тільки попадеться мені в джунглях! – лютував Слон.

– Я не пущу його до ріки! Нехай п'є воду з якоїсь калюжі! – погрожував Бегемот.

Та хитрий Кролик не боявся їх і вже придумав новий виверт. Він одягнув на себе козлячу шкуру і пішов у джунглі. Вигляд у нього був вкрай змучений.

Прийшовши до того місця, де пасся Слон, Кролик застогнав, заохкав і повалився у траву.

– Що з тобою, бідолашний Козлику? Хто це тебе так відчухрав?

– Ах, я нещасний! Кролик мене відлупцював тільки за те, що я не поступився йому дорогою.

– Ого! – злякався Слон. – Я бачу, що з ним не варто зв'язуватися.

– Ні в якому разі не зв'язуйся, тільки-но побачиш його, одразу тікай!

І Кролик у козлячій шкурі побіг до ріки, ліг на пісок та застогнав:

– О-йой-йой! Пожалійте мене, дайте хоча б один ковток води!

– Що це з тобою, Козлику? – спитав Бегемот.

– Це все Кролик! Я випадково наступив йому на лапу, і подивись, що він зі мною зробив!

Бегемот задумливо почухався носом об корягу.

– Ти краще йди, Козлику, звідси. Ми з Кроликом завжди були в злагоді, не хотілося б з ним сваритися, навіть через тебе.

– Що ж, піду, – покірно відповів Кролик і поплентався геть.

Ось так маленький хитрун ошукав Слона і Бегемота.