|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
А.Іванов
Як Хома зорі рятував
Казки про Хому
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Бордюг та Н.Трепенок
Знайшов Ховрашок маленьке дитяче відерце. Де знайшов, не каже.
Дітям відерце – забавка. Ховрашкові відро – річ. Велике відро, зручне. Хочеш – пий із нього. Хочеш – припаси зберігай. Перевернув догори дном – стіл. Вдарив кулаком по дну – барабан. І всіх, кого хочеш, ну, хто попадеться, ловити відром можна. Коників, метеликів. Хом'яків теж можна. А що?
Ось пришкандибав якось Хома до нори Ховрашка. Кричить:
– Ти вдома?
– Заходь, не бійся, – відгукнувся з нори Ховрашок.
Після таких слів Хома увійти побоявся.
– А чого боятися? – питає. Про всяк випадок.
– Ну... – мабуть, замислився у норі Ховрашок. – А раптом я тебе спіймаю. Ото весело буде!
– Кому? – поцікавився Хома.
– Тобі, – переконував Ховрашок. – Луснеш від сміху!
Повірив Хома, увійшов.
А Ховрашок обдурив. Це йому стало весело, коли він на Хому відро з брязкотом надів. Так реготав, що в Хоми у вухах дзвеніло.
Ну добре. Зняв відро Хома.
– Давай тепер в хованки грати, – похмуро сказав він.
– А де ховатися? – весело запитав Ховрашок. – У мене маленька нора.
– Під відро сховайся.
Тільки-но сховався Ховрашок, як Хома зверху на відро всівся.
Цілу годину Ховрашка не випускав – реготав. Теж зловив!
А Ховрашок сердито бубонів зсередини:
– Нечесно... Своїм відром лови!
Випустив його Хома:
– Ну що, луснеш від сміху?
– А ти перевір, – ображено порадив Ховрашок, – тепер я буду водити.
– Будь ласка, – погодився Хома. – Тільки замружся як слід. Не підглядай, як я під відром сховаюся.
Замружився Ховрашок, а Хома миттю з нори виліз. І пішов по своїх справах.
Зайшов він до Ховрашка лише ввечері.
А той на перевернутому відрі сидить. Задоволений, нахиляє голову набік, прислухається:
– Чого замовк? Ну як, весело? Отож!
Побачив Хому, розкричався:
– Я через тебе цілий день сиджу голодний, а ти он як в хованки граєш!
Смішний він, Ховрашок. Не засумуєш.
З цим злощасним відром йому аж спокою немає.
– Давай, Хомо, туди твої й мої припаси складемо. У мене у відрі краще буде зберігатися! – раптом запропонував він.
– Ага, – відмовився Хома, – якщо в тебе буде, тоді в мене не буде.
– А відро чиє? – знову образився Ховрашок. – Ти ж мені за зберігання твоїх припасів по п'ять стручків кожного дня носити повинен. Великих стручків, – підкреслив він. – А тобі задарма пропонують! Не хочеш, не треба. Я вже сам знайду, чим заповнити відро!
Схопив відро і виліз із нори.
А вже й стемніло...
Йде Ховрашок, відром розмахує, дивиться навколо: чого б такого спіймати ним.
– Невже нічого не знайду? – бурчить.
Хома за ним дріботить. Цікаво все ж таки. А раптом пощастить – із таким відром!
Підходять до струмка. Зазирнув у воду Ховрашок. І завмер.
– Ось вони, – прошепотів він. – Дивись, скільки!
– Риби? – витягнув шию Хома.
– Зірок...
Зграї зірок горіли у воді, блимали, переливалися.
– Я їх повнісіньке відро наловлю. Стане у мене в норі світло, як на пожежі!
Шкода стало Хомі зірок. От чому їх вдень у струмку не видно? Вдень вони обережніші, ховаються. А вночі, коли всі нормальні Ховрашки сплять, плавають собі вільно. Зорі, вони бувають різні: одні – небесні, інші водяні. Усім відомо.
Хома навмисне на суху гілку з тріском наступив, щоб їх сполохати.
А вони, довірливі, стоять біля берега. Не поворухнуться.
– Тс-с... – прошипів Ховрашок.
А потім зачерпнув своїм загребущим відром добру сотню зірок разом із водою.
– Випусти! – вигукнув Хома і кинувся на кращого друга.
Перекинув відро, зорі врятував. Вони разом із водою до струмка втекли. А тут ще хмари небо закрили, зовсім темно стало. Зникли зорі у воді. Напевно, десь за очерет запливли.
І думаєте, після цього зупинився Ховрашок?
Наступної ж ночі знову пішов – нишком! – по зірки.
Але Хома його вистежив.
Тільки-но Ховрашок зачерпнув відром із струмка, як крикнув Хома. Гучно, як вартовий:
– Стій!
Мерщій побіг Ховрашок з відром додому, і аж кректав, так важко було.
Ледве наздогнав його Хома.
– Ох, це ти? – отямився Ховрашок.
– Я ж тобі кричав: «Стій!».
– Коли мені кричать «Стій!», я чомусь завжди біжу, – зізнався Ховрашок.
Забрав у нього Хома відро, відніс назад, і вилив воду з зірками назад до струмка.
І так приємно йому було дивитися на плаваючі зорі й знати, що серед них і ті, які він звільнив!
– Та я їх випадково зловив. Я просто хотів додому води принести, – хитрував Ховрашок.
– А воду носи, коли світло. Тоді зірки лякаються й не попадуться. Хитрий який!
І скільки потім не ходив ночами впертий Ховрашок потайки по зорі, жодного разу не міг вранці похвалитися здобиччю.
А Хома лежав собі в норі й сміявся.
Адже він знав, у чому тут справа. Перед кожним походом Ховрашка він великі камені у струмок кидав. Зорі розполохував.
Спробуй тепер злови!
І з неба Ховрашок зірок не хапав. Високо дуже. Треба на дерево лізти.
З відром не залізеш.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова