|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
А.Іванов
Як Хома кота зустрів
Казки про Хому
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Бордюг та Н.Трепенок
Увірвався Хома в нору до Ховрашка.
– Біда! В гаю з'явився Кіт-т-т! – застукав зубами Хома.
– Кіт-т-т! Домашній? – злякався Ховрашок.
– Кіт! Безхатній! І дуже дикий!
– А що він робить? – прошмигнув під ліжко Ховрашок.
– А він нічого не робить. Він ловить мишей.
– Ах, мишей? – виліз Ховрашок. – А як він виглядає?
– Такий, знаєш... – розгубився Хома. – Ну, пика кругла і вуса.
– Такий гарний? – здивувався Ховрашок. – Такої гарної зовнішності!
– Ось ти можеш незабаром побачити його зсередини, – розлютився Хома, – а не тільки ззовні!
– А хіба він мене їсть? – знову глухо запитав Ховрашок, знову з-під ліжка.
– Їсть, їсть, – запевнив Хома.
– Але ж я не миша, – затремтів Ховрашок. І ліжко затремтіло.
– Це я знаю, що ти не миша. А от він не знає.
– Ти так вважаєш? – занепокоївся Ховрашок.
– Це не я так вважаю, – сказав Хома. – Це, напевно, так Кіт вважає.
За віконцем ніч настала. Стало темно, так темно, як темної ночі під темною ковдрою. Дві зірки засяяли. Зелені, яскраві. Ну, наче як живі – так і блимають. Чому тільки дві? Мабуть, тому, що більше в Ховрашкове віконце не вміщалося.
Заспішив Хома додому. Не встиг і двох кроків пройти, як вхопив його хтось лапою за комір.
І прямо перед Хомою два ока горять – Кіт домашній, безхатній. Ходить, шукає, у вікна заглядає.
– Знаєш, хто я? Кіт! – облизався Кіт гарячим язиком.
– Не вірю! – затрясся Хома.
– От коли з'їм, повіриш! – пообіцяв Кіт.
– Та як же я потім повірю, – пропищав Хома, – якщо ти мене спочатку це... з'їси?
– Ага... – збентежився Кіт. – І що ж з тобою робити?
– А от що! Треба, щоб я спочатку повірив, а потім це... їж.
– Ах, так! – Тут терпець у Кота урвався. Притягнув він Хому до гаю і кинув у глибоке дупло: – Сиди там, поки не повіриш!
Довго Хома в дуплі просидів. Ніяк не вибратися. Добре, що в защічних «комірках» він кілька насінин про запас носив. Жити можна.
Прийшов одного разу Кіт, просунув голову в дупло й реве:
– Ну, адже тепер віриш, що я Кіт?
– Не вірю, – відповідає Хома. – Ти такий сильний...
– Що? – завив Кіт. І жолудем у Хому пожбурив. – Насміхаєшся?
– Усі знають, що сильнішого за кота звіра немає. І підступнішого теж! Ти маєш це згадати, якщо ти Кіт.
– Згадав! – поспіхом погодився Кіт.
– ... Такий сильний, але такий шляхетний, – вів далі Хома, – і тому не повіриш, що ти Кіт!
– Я Кіт! Кіт! Такий сильний, але такий шляхетний Кіт!.. Добре, можеш не вірити, – раптом пом'якшав Кіт. – Хай так і буде, ти лише одне кричи – всю правду про мене кричи! Нехай усі чують!
– З дупла не чути. Сам про себе кричи, – відмовився Хома.
– Мені самому незручно, – зізнався Кіт. – Не повірять.
Виявилося, що Кіт був не тільки домашнім, безхатнім, але й смітниковим. Знайшов він десь на смітнику шнурок і лійку-воронку. Витяг Хому з дупла, прив'язав до своєї лапи шнурком, дав лійку-воронку.
– Будеш зі мною ходити і кричати, як у рупор, який я гарний! – наказав Кіт.
Довелося Хомі з упертим безглуздим Котом ходити.
Кіт крок зробить, Хома – п'ять. Дріботить збоку і волає в лійку-воронку:
– Йде такий сильний, але такий шляхетний...
– Кіт! – підхоплює Кіт, бо Хома йому не вірить, що він Кіт.
Вони так голосно прославляли його, що всі миші відразу розбігалися, ще здалека почувши, що Кіт іде. Адже Хома намагався якомога голосніше кричати!..
Але ж однією славою ситий не будеш.
Зголоднів Кіт, жадібне око на Хому скосив. А сам до того охляв, лапи стали, як прутики.
Ось і зісковзнула в нього якось із лапи петля шнурка. Хома – тікати!
Не зміг наздогнати його Кіт, такий сильний, але такий знесилений.
Прибіг Хома до Ховрашка. А Ховрашок на піщаній підлозі нори щось обгорілим сірником малює.
– Він мене повинен рятувати! А він малює! – розкричався Хома.
– А я що роблю? – образився Ховрашок. – Знаю я про все, чув тебе! Адже це я план твого порятунку малюю. Восьмий! А он сьомий план, шостий, п'ятий... Обережно, не наступи на четвертий! Глянь на останній малюнок – це підкоп, ти по ньому з дупла вилізеш! Скоро вирою!
Він дістав з кута нори дитячий совочок і дбайливо потер його піском:
– Іржавий знайшов. А бачиш, блищить: кожного дня його точу, ночами не сплю!
– Вибач мене, невдячного. Здичавів я в дуплі, – розчулився Хома. – Ти справжній друг, Ховрашок!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова