|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
А.Іванов
Як Хома розсміявся
Казки про Хому
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Рєпкін
Ось він, звичайний хом'як Хома. Щоки – отакенні!
А це його найкращий друг Ховрашок. Він на лузі у сусідній норі живе.
– Я аж на півроку старший за тебе, – кожного разу вихваляється перед Ховрашком Хома, – отже – розумніший. І ти мене в усьому повинен слухатися!
Цього ранку зарядку Хома робити не став. Ліньки йому.
– Зроби, – каже, – за мене вправи.
Ховрашок і ну за двох старатися – присідає, підстрибує!.. А Хома в затінку лежить. Дрімає.
– М-м-може ви-ви-вистачить? – заблагав Ховрашок години через три. – Сил моїх більше немає!
– Ти що, втомився? – здивувався Хома. – Це ж ти за мене робиш зарядку! Ох, як я втомився... Навіть п'яти гудуть! Приляжу відпочину. А ти поки-но збігай по стручки на сніданок.
– Не можу, – простогнав Ховрашок, так він заморився.
– Ох, – зітхнув Хома, – завжди я все за тебе, ледаря, роблю! – І вирішив сам бігти по стручки. Адже дуже їсти захотілося після зарядки.
– На старт, увага, руш! – сам собі скомандував Хома і... повільно попростував через луг до горохового поля. Бігти він роздумав. Ще чого, останні сили витрачати!
Перейшов Хома по колоді через струмок
і, нарешті, опинився у заростях гороху. Там він зірвав п'ять найбільших стручків. Рвав Хома їх так: підстрибне, обійме стручок, повисне та – гоп із ним на землю!..
Склав він їх на лапи, як поліна, – та назад пішов. Із вантажем не побіжиш. Та й де там бігти, ледве віддихався.
Дійшов до колоди через струмок і зупинився. Адже не просто зі стручками на інший берег перейти. Рівновагу тримати треба.
От якби шість стручків було, тоді інша справа. По три під пахву – і вперед. А з п'ятьма як? Але Хома і тут знайшовся. Спочатку переніс два, а потім ще два. Чотири, значить.
Залишився п'ятий. Та як його нести? Адже рівноваги немає! Зажурився Хома.
Що робити?.. Придумав! Ура!.. Перебіг він знову колодою на інший берег.
Узяв там один стручок з чотирьох і повернувся назад. Тепер у нього два стручки. Ага!
Можна спокійно переходити. Він і перейшов... Йде через луг, от і нора близько, майже поруч.
І тут він знову зупинився.
«Ех, дурень я, дурень, – похитав головою Хома. – Навіщо я таку вагу тягнув? Треба було прямо на гороховому полі стручки вилущити! Горошини за щоки набити і нести. Набагато легше!»
І Хома повернув назад. Знову дійшов до струмка. На цей раз він хитріше зробив. Просто поперекидав стручки один за одним на той берег, а потім і сам перейшов.
Стручки він аж до ранку шукав. Знайшов все ж таки. Вилущив Хома три стручки. Горошини за щоки запхнув.
Щоки роздулися, як дві кулі, навіть з-за спини видно. Два стручки під пахви – і знову додому.
Йде, сопе. Животом траву розсовує. Лоскітно.
– Не... смі... іть... ме... е..., – шамкав Хома крізь зуби, – ме... і... мі... я... и... ся... е... ож... на!
Комар за ніс вкусив.
– Не... смі... іть... ме... е! – благає Хома.
Йде по колоді через струмок, похитується. Видно, погано розрахував: за однією щокою горошин більше.
Побачили Хому жаби, як почали сміятися. Хором регочуть. Весело їм.
– Не... смі-іть ме-е! – тримається Хома. Кріпиться щосили. А жаби заходяться від реготу. Дуже заразливо.
Не витримав Хома. На самій середині струмка як пирсне – фрр! – усі горошини вилетіли!
– Ха-ха-ха! – зареготав Хома. – Хо-хо-хо!.. Ой, не можу! – Жаби від сміху мало не луснули.
Так Хома і повернувся додому, тільки два стручки і зміг донести. Поклав їх біля входу в нору, а сам приліг відпочити поруч, втомився він, заморився...
Прокинувся – немає стручків! А на тому місці, де вони лежали, Ховрашок сидить і облизується.
– Стручки де? Відповідай! – вигукнув Хома. – З'їв?
– Я не один, – образився Ховрашок, – ми удвох.
– З ким?! – скипів Хома. – Веди! Я йому хвоста відірву!
– Собі? – здивувався Ховрашок.
– Як? – оторопів Хома.
– А так! Я за тебе знову вранці зарядку зробив, приходжу, бачу – два стручки. Якраз на двох. Ти не думай, я тебе не обділив. Сам я маленький стручок з'їв, а за тебе другий, побільше. Правда, смачний?
Подумав Хома, все вірно, все сходиться. Тільки одне незрозуміло: чому ж їсти хочеться?!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова