|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Альберт Іванов
Як Хома страшну історію розповідав
Казки про Хому
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Рєпкін
Хома любив страшні історії. Адже життя навколо таке страшне. Наприклад, шакали, хоч їх поки що немає. Пугач. Яструби теж не дрімають. Точать пазурі...
Ох, як любив Хома страшні історії! До жаху – у тих, хто його слухає. Якщо сам розповідаєш, то не так страшно. Особливо, якщо ти вдома. У безпеці.
Дуже любив Хома про страшне розповідати. Коли вдома був. В гаю спробуй розкажи! Або в полі! Всі навколо вухаті, чують добре.
От розповідаєш про Лисицю, а над тобою Ворон в'ється і співає веселу пісеньку – ніби він Жайворонок. А насправді не співає, а підслуховує. І якщо скажеш щось погане про Лисицю, Ворон одразу ж їй про все накаркає. Лисиця йому за це – кісточку. За труди. А Хомі тепер – ходити й труситися від страху. Схопить!
А одного Лисиця не розуміє: от про кого розповідати страшні історії, як не про хижаків?
Не про зайців же, не про горобців! Хто їх боїться?! От тому Хома і розповідав страшні історії тільки вдома, у норі. Та й те лише Ховрашкові, найкращому другові.
Вікно фіранкою закриє, двері на гачок і ну розповідати. А сам озирається, тому що шкурою своєю ризикує.
* * *
Вийшов якось увечері Ховрашок з нори і до Хоми подався. Хоч і місяць світить, а все ж темно. Страшно Ховрашкові. То йому Лисиця бачиться.
Потім начебто Сову побачив: ніби на гілці сидить, тінь від неї величезна, з величезним дзьобом. Схопився Ховрашок за серце і мерщій до Хоми...
Швидко відчинив дверцята хом'якової нори та швидко зачинив їх за собою.
– Добрий вечір, – привітався з ним Хома.
– Нічого собі "добрий", – буркнув Ховрашок, ледве віддихавшись.
– Розкажи щось новеньке, страшненьке, – хоробро попросив він Хому.
Вирішив Хома Ховрашка налякати і почав наймоторошнішим голосом:
– Якось темної-претемної ночі...
– Аа-ааа! – закричав Ховрашок. Кинувся геть з нори, разом із дверями вилетів!
Соромно стало Ховрашкові. Повернувся до нори. Навісив дверцята на місце.
–А ти можеш трошки не таке страшне розповідати? – попросив він.
– Якось світлого-пресвітлого дня... – неохоче почав Хома, про всяк випадок прочинивши дверцята.
– Інша справа, – зрадів Ховрашок, – якщо світлого дня!
– Світло-світло, а навколо НІЧ! – натхненно вигукнув Хома, розчепіривши лапки. І тінь від нього величезні лаписька розчепірила!
Вкрай перелякався Ховрашок. Кулею вилетів назовні. І додому!
Забився Ховрашок у свою нору, труситься від страху. Заснути намагається – не спиться. Дуже страшна історія! Навіть павучок на стіні страшним звіром здається...
Тільки-но закриє Ховрашок очі: як одразу бачить кошмари. Начебто гуляє він, Ховрашок, вночі полем. А йому назустріч – Лисиця! А паща в Лисиці – довша за її саму! Біжить за ним Лисиця – ось-ось схопить!
Відкриє очі Ховрашок, зморгнувши. Знову закриє: на нього величезна Сова з неба летить! Очі, як фари! В кожному оці по маленькому Ховрашку відображається!
Скочив Ховрашок і до Хоми мерщій. А в Хоми двері прочинені. Забув зачинити.
Спить собі Хома, носом посвистує, ніби двері надійно замкнені, й ніби не ніч на дворі. Зачинив Ховрашок двері, торкнув Хому за плече.
– Аа-ааа! – закричав спросоння Хома і вискочив назовні.
– То чим страшна історія скінчилася? – запитав з нори Ховрашок. – Бо ніяк заснути не можу.
– Нічим не скінчилася! – розсердився Хома. – Нічого не сталося. Походив він по полю, додому повернувся. Пощастило йому! Нікого Ховрашок не зустрів.
Осмілів Ховрашок, вийшов, став спокійно гуляти по полю, милуватися зірками.
Як раптом натрапив на лисицю. Розкрила вона здоровенну пащу, а Ховрашок тільки лапкою на неї махнув.
– І нікого Ховрашок не зустрів! – каже.
Лисиця від несподіванки аж присіла!
Сова з неба злетіла, але і на неї Ховрашок махнув лапкою:
– І нікого Ховрашок не зустрів!
Сова від подиву затріпотіла на місці.
А Ховрашок звернув до своєї нори. Відчинив двері, обернувся і сказав здивованим хижакам:
– Погуляв Ховрашок по полю, додому повернувся. Пощастило мені! Нікого не зустрів.
І зачинив двері перед їхнім носом.
Лисиця і Сова тільки потилиці почухали.
А Хома в цей час забивав зсередини дверцята великим цвяхом. І бурчав:
– Щоб цей Ховрах дарма ночами не вештався і марно не лякав! Ходять тут усякі...
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова