Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Як ведмідь люльку знайшов

С.Міхалков

Як ведмідь люльку знайшов

Переклад українською – Максим Надточей
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Рачов

Вирішив лісник кинути курити. Викинув у лісовій хащі люльку, капшука з тютюном та саморобну запальничку.

А ведмідь їх знайшов. І так він до тієї люльки звик, що як скінчився у капшуку тютюн, став Мишко сухе листя збирати та люльку ним натоптувати.

Як ведмідь люльку знайшов

Раніше як Бурмило жив? Вранці на світанку підніметься, у траві поперекидається – розімнеться, прогуляється лісом, скупається у річці, рибу ловить або ягодами ласує. Тому й здоровий та дужий був.

А з того часу, як знайшов він те курильне приладдя, змінилося у клишоногого життя. З ранку очі продере та й до вечора все кільцями дим пускає. Так увесь день з люлькою і проваляється…

Як ведмідь люльку знайшов

І все б добре було, тільки от став кудлатий нездужати.

Зустріла раз на узліссі Бурмила руда лисиця – та й охнула:

Лисиця:

– Здрастуй, куме дорогенький!
Ми не бачились давненько.
Як ти схуд та помарнів,
Наче цілий рік не їв.
Занедужав ти, мабуть?

Ведмідь:

– Сам не можу я збагнуть!
Ох, нездужаю чогось я:
Лізе шерсть і ломить кості,
Зовсім їсти перестав –
Апетит мій геть пропав.
Став раніше я лягати,
Та не можу навіть спати.
На світанку кашель будить,
Ввечері страшенно нудить,
Серце коле, в лапах дрож…

Лисиця (повчаючим тоном):

– Ти не йдеш до дятла що ж?
Дуже мудра ця пташина,
Знається на медицині.
Хутко скаже – що до чого.
Не барись, іди до нього.

Ведмідь:

– Ось я тиждень почекаю,
Стане гірше – завітаю.

Як ведмідь люльку знайшов

Минув тиждень, минув другий. Стало ведмедеві ще гірше. Якось коло яру зустрівся він із вовком. Побачив сірий Бурмила – та й аж присів на задні лапи:

Вовк:

– Ой, Михайле, як ти жив?
Що, сердешний, ти робив?
Боки геть твої запали,
Завелика шкура стала…
Ти хворієш?

Ведмідь:

– Так, хворію…

Вовк:

– Що це?

Ведмідь:

– Сам не розумію!
Ой, нездужаю чогось я:
Лізе шерсть і ломить кості,
Зовсім їсти перестав –
Апетит мій геть пропав.
Став раніше я лягати,
Та не можу навіть спати.
Кашель зранку мене будить,
Ввечері страшенно нудить,
Серце коле, в лапах дрож…
Пропадаю!

Вовк:

– Та отож!
Ти, друзяко, не барися,
А до дятлика звернися.
Він пораду дасть тобі:
Так – то так, а ні – то й ні!

Ведмідь:

– Завтра я до нього йду.

Вовк:

– А знайдеш його?

Ведмідь:

– Знайду!

Як ведмідь люльку знайшов

Розшукав ведмідь дятла. Той на сосні готував собі дупло до зими. Гукнув Бурмило до дятла:

Ведмідь:

– Друже дятлику, озвися,
До мене згори спустися!

Дятел:

– Ба! Бурмило! Ну, здоров!
Як ся маєш? Чи здоров?

Ведмідь:

– Ні, нездужаю чогось я:
Лізе шерсть і ломить кості,
Зовсім їсти перестав –
Апетит мій геть пропав.
Став раніше я лягати,
Та не можу навіть спати.
Кашель зранку мене будить,
Ввечері страшенно нудить,
Серце коле, в лапах дрож…

Дятел:

– Мабуть, куриш?

Ведмідь:

– Так… А що ж,
Як ти здогадався, друже?

Як ведмідь люльку знайшов

Дятел:

– Димом тхне від тебе дуже!
Ну, гаразд! Отут сідай.
Свою спину підставляй.
Так.., простукати непросто
Ведмедів такого зросту!
Дуже прошу не сопіть!
Хворий ти, хоч і ведмідь!
Ясно все мені, до речі…

Ведмідь:

– Це смертельно?! Небезпечно?!

Як ведмідь люльку знайшов

Дятел:

– В легенях твоїх кіптява,
Докурився до біди!
Хочеш знов топтати трави –
Кинь куріння назавжди!

Ведмідь:

– Кинуть люльку?! Запальничку?!
З листячком сухим капшук?!
Жаль! Не кину!

Дятел:

– Кинь цю звичку!
Раджу я тобі, як друг!
Ні – серед свого барлогу
Простягнеш ти скоро ноги!

Подякував ведмідь дятлові за пораду та й поплентався додому. Приплентався, сів на пеньок, дістав люльку, набив її сухим листям, хотів було закурити, та згадав, що йому на прощання дятел сказав, і закинув люльку у яр якомога далі.

День не курить, два не курить, на третій не витерпів, поліз до яру шукати люльку. Шукав, шукав – ледве знайшов. Об шкуру витер, сухим листям набив, сунув у пащу, чиркнув запальничкою – закурив. Чує: за яром дятел сосну вистукує: «Тук-тук! Тук-тук-тук!» Знову пригадав ведмідь, що йому дятел на прощання сказав, вийняв люльку з пащі і закинув у яр ще далі, ніж раніш.

Як ведмідь люльку знайшов

День не курив, два не курив, три не курив. На четвертий не витримав і знову поліз у яр по люльку, шукав її, шукав, насилу знайшов. Сидить, дим пускає, а сам прислухається: чи немає де дятла поблизу? Все літо і всю осінь, до самої зими кидав ведмідь люльку курити, та так і не кинув.

***

Настала зима. Поїхав якось лісник у ліс по дрова. Їде на санях, а поруч песик Заливай біжить, слідів заячих шукає.

Раптом чує лісник – Заливай тривожно гавкає-заливається «Гав-гав-гав! Гав-гав-гав!» Мусив піти подивитися, що там сталося. Продерся крізь гущавину, вибрався на галявину, бачить – лежить велика ялина, бурею повалена, із землі з коренем вивернута, а біля самого кореня – сніговий горбочок, ведмежий барліг. Здивувався лісник: з ведмежого барлогу дим валить!

Як ведмідь люльку знайшов

Зрушив лісник ведмедя з барлогу, а клишоногий від куріння так заслаб, що його і в'язати не треба – голіруч бери. Стоїть бідолаха проти лісника, на своїх чотирьох лапах гойдається. Очі від диму сльозяться, шерсть клоччям, а в зубах люлька! Впізнав лісник свою люльку, вийняв її у Ведмедя з пащі, підібрав капшук та запальничку і заховав знахідку в кишеню кожуха: «Привезу, – думає, – додому та у печі спалю від гріха подалі!». Ведмедя ж на сани поклав і поїхав додому.

Як ведмідь люльку знайшов

Побачила лісникова жінка, що чоловік з лісу приїхав, вибігла на ґанок.

Жінка:

– Що привіз ти з лісу, Федю?

Лісник:

– Подивись: привіз ведмедя!

Жінка:

– Справжній?

Лісник (весело):

– Справжній, що й казати!
Та ще й курить, волохатий!

Жінка:

– Що робитимеш з ним сам?

Лісник:

– Саме що? У цирк віддам!
Завтра я його на санях
Відвезу у місто зрання!

І от наступного ранку відвіз лісник Бурмила до міста.

В нашім цирку є ведмідь.
Завітайте та глядіть!
Чутку хтось із мавп пустив,
Що колись ведмідь курив.
Та сьогодні красень бурий –
Пречудовий акробат,
Чемпіон із фізкультури
Та улюбленець малят.
Якщо хто проходить мимо
Та цигаркою пихтить
Або люлькою – Бурмило
За версту дим чує вмить!
Стоячи на задніх лапах,
Зареве тривожно враз,
Бо такий не терпить запах
Він щоденно й повсякчас!

Як ведмідь люльку знайшов

Автор: Міхалков С.; ілюстратор: Рачов Є.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082254291250, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова