|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Як Мішук ішов по сліду
Е.Василевська
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Сурвило
Взимку всі ведмеді міцно сплять. От і мати-ведмедиця з ведмежатами похропують у своєму барлозі.
Тільки ведмедикові Мішуку не спиться: позіхнув, потягнувся і почав будити братів:
– Вставайте, сплюхи! – Але ніхто навіть не поворухнувся.
Тоді Мішук пробрався до виходу, висунув голову з барлогу і...
... навіть пащу розкрив від подиву – навколо все біле-білісіньке!
"Це, напевно, пуху з кульбабок вітром нанесло", – вирішив Мішук.
Він торкнув пух лапою, а потім лизнув.
"Холодне. Отже не пух. Але на ньому можна добре поперевертатися" – вирішив Мішук (він був дуже тямущим ведмежам).
Перевернувся Мішук один раз, другий, третій, і все йому було мало...
Нарешті він зупинився, віддихався і вирішив так:
"Але ж значно веселіше перевертатися удвох. Піду-но пошукаю когось."
Біжить Мішук та й міркує собі:
"Але ж у лісі дуже легко заблукати. Треба як слід запам'ятати дорогу додому".
Озирнувся назад і бачить: там, де він щойно пробіг, на білому пуху залишилися ямки-сліди.
Побіг Мішук далі, а сліди за ним, крок у крок.
"От добре! – зрадів Мішук. – Тепер я можу піти куди завгодно: адже мої сліди завжди приведуть мене додому". – І він підстрибом побіг шукати когось, з ким можна було б поперевертатися.
Раптом він побачив під ялинкою сліди! І він вирішив так:
"Напевно, це чужі сліди. Вони теж бігли за кимось. І якщо я піду по цих слідах, то знайду його, і ми перевертатимемося разом!"
Чужі сліди повели ведмежа повз кущ ялівця, на край лісу, прямісінько до чиєїсь нори. Мішук із розгону сунувся туди головою.
– Врррр! Врррр! – забурчало в норі. І звідти висунулася Лисиця. – Ти чого увірвався без дозволу до моєї квартири?!
– Я... Мені... Я шукаю когось, щоб перевертатися разом...
– Немає в мене часу перевертатися, – незадоволено пробурчала Лисиця. – Я патраю курку!
І вона зникла у норі. Засумував Мішук, низько-низько повісив голову та ледве на ткнувся носом у нові сліди!
Повели сліди Мішука повз зарості колючого терну, повз повалений дуб та привели прямісінько до ще однієї нори.
– Агов! – погукав Мішук. – Чи є тут хтось?
– Клац! Клац! – пролунало в глибині.
З нори визирнула зубаста, ікласта вовча паща!
– Хто?! Хто насмілився?! – хрипло загарчав вовк. – Хто забув, що вдень я відпочиваю після нічного полювання?
Але Мішук вже стрімголов мчав геть, подалі від розлюченого вовка.
Він добіг до лісової галявини, вибрався зі снігу, обтрусився...
та покрокував по зовсім нових слідах. Сліди привели Мішука до лісового озера.
Розігналося ведмежа, ковзнуло по льоду і...
Бум! Стукнулося головою об сосну, що росла на березі озера. Захиталася сосна, посипався сніг з гілок.
Визирнула з дупла білка.
– Ой! Я мало горіхом не вдавилася! Хто сосну хитає?
– Я, – боязко сказав Мішук. – Чи не хочеш ти піти зі мною перевертатися?
– Ні, я обідаю і прошу мені не заважати.
І білячий хвіст майнув у дуплі.
– Ну й нехай, – вирішив Мішук. – А я все одно перевертатимуся.
Але перевертатися самому дуже нудно, і Мішуку захотілося додому.
Озирнувся він назад – от біда! Переплуталися всі сліди – не розібрати, де ведмежі, де вовчі, де лисячі, де білячі.
Кружляє, петляє Мішук по лісі, і сліди за ним крок у крок. Але ж яка з них тепер користь, тільки плутанина.
Як раптом щось тріснуло, хруснуло у Мішука під лапами, похитнулося...
і ведмежа провалилося кудись униз... прямісінько у свій барліг,
де хропіли мама-ведмедиця з ведмежатами.
Заліз Мішук до мами-ведмедиці під бочок та й заснув міцно, солодко, як і заведено у ведмедів узимку.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова