|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Як кит став будинком
Душан Радович
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Алімов
Кит – це велика тварина, яка плаває у величезному морі. Він може бути таким великим, як невеличкий будинок. Або як велика квартира. Загалом, кити досить великі, цим вони і відомі.
Один кит, на ім'я Біллі, жив у Північному морі, і оскільки він завжди пив риб'ячий жир, то виріс завбільшки з будинок. Ні, мабуть, навіть завбільшки з корабель. І звичайно, він повинен був багато їсти, щоб наповнити свій величезний живіт. Але чим більше він їв, тим швидше ріс. А чим швидше ріс, тим більше повинен був їсти.
Коли Біллі нарешті з'їв увесь планктон та риб Північного моря, він почав ковтати... людей! Вдарить хвостом по рибальському човну, переверне його та й ковтає рибалок. Неважко тепер здогадатися, який у нього був апетит. За шість місяців він проковтнув сорок дев'ять осіб.
Зрештою виявилося, що на першому і на другому поверсі його живота розмістилося кілька сімей рибалок із дітьми, дружинами, бабусями й дідусями. І їм вже ставало тісно. Нічого тут дивного немає. Кит тільки зовні такий великий, а всередині у нього не так вже й багато місця.
Однак нічого не поробиш, і можна було б із цим навіть примиритися. Але ж кит звик їсти кожного дня. Більш за те – тричі на день. Так його вчила мама. Цілком може статися, що протягом наступних шести місяців кит із голоду знову проковтне сорок дев'ять осіб. Ну, а тих, хто вже оселився у китовому животі, такому були аж ніяк не раді. І люди, які тільки-тільки влаштували собі в китовому животі хоч якесь пристойне життя, захвилювалися.
Нарешті вони вирішили годувати кита самотужки, щоб він більше не докучав їм своїм голодом і нікого не ковтав. Вони почали готувати йому сніданок, обід та вечерю.
На сніданок кит одержував хліб із маслом та солоний чай, бо вода в Північному морі була, звичайно, солоною. На обід йому готували солоний суп і обов'язково щось борошняне – галушки, млинці, пончики, оладки, пампушки або булочки.
На вечерю кит доїдав те, що залишилося від обіду, та й ще якусь дрібницю: трохи сала чи варені яйця чайок, які теж, звичайно, водилися у його животі. З іншого боку, киту варили компот із інжиру. Інжирне дерево росло у квітковому горщику в самісінькій середині китового живота.
Як тільки кит перестав відчувати себе голодним, він заспокоївся. Він безтурботно плавав по морю, абсолютно не піклуючись про їжу. Адже кухня в його животі працювала справно! З тих пір кит не проковтнув навіть маленького равлика. Тільки зрідка, пропливаючи повз затонулі кораблі, він ковтав кілька банок консервів та уламки дощок на багаття.
Одним словом, жилося киту непогано. Він плавав, їв, спав, а іноді навіть спливав на поверхню й милувався широкими морськими просторами. Ось так…
Однак, зачекайте. Забув розповісти найцікавіше. Адже у нашого кита, як, втім, і в усіх інших, над головою піднімався фонтан. Струмінь солоної води з силою бив із ніздрів і, опускаючись, заливав його маленькі очиці. Від цього очі у кита були завжди трохи червонуваті. Тож цей добрий кит міг здатися комусь дуже злим. Насправді це не так. Ось так!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова