Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Ілюшчини друзі

Володимир Данько

Ілюшчини друзі

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Шульгіна

Ілюша прокинувся, подивився у вікно і заплющив очі від яскравого світла. Веселе ранкове сонце дивилося прямісінько на Ілюшу.

Ілюша закрив очі долоньками і не відкривав.

– Де очі?! – весело гукнуло Сонечко. – Я їх не бачу!

– А ось вони! – сказав Ілюша і швидко прибрав долоньки.

– І у мене очі! – сказала Кішка. – У мене ось які очі. – І вона подивилася на Ілюшу круглими зеленими очима.

– А у мене зате о-о-ось які вуха! – раптом сказав Ослик, що стояв у дворі і, звичайно, все чув. – Я ними рухати можу – вгору-вниз, вгору-вниз. – І Ослик помахав вухами, ніби хотів полетіти.

– Вуха – це що-о-о! – промовила Кішка. – У мене ось які лапки – м'які-м'якесенькі! А захочу – кігтики випущу!

– А у мене на ногах копитця, – сказав Ослик. – Я можу ними постукати.

Ослик постукав передніми копитцями, постукав задніми копитцями, усміхнувся і подивився через вікно на Ілюшу.

Ілюші дуже сподобалися Кішка з зеленими очима і довговухий Ослик. Він заплескав у долоні і закричав:

– А у мене ручки є! Скільки у мене ручок?

– Дві, – сказала Кішка, уважно подивившись на Ілюшу.

– Дві, – повторив Ослик, що стояв уже в кімнаті і чудово все чув.

– Ги-ги! А у мене чотири руки! – сказав хтось.

– Чотирьох не буває! – сказала Кішка і озирнулася.

– Чотирьох не буває, – повторив Ослик і поворушив вухами.

– Хто там? Виходь! – крикнув Ілюша і зазирнув під ліжко.

– Та тут я, тут! – почувся голосок зверху.

Усі подивилися вгору і побачили Мавпочку.

Вона сиділа на самісінькому краєчку шафи. Як вона тільки не впала звідти?

– Ось! Дивіться! – гукнула вона. – Раз, два, три, чотири! Чотири?

– Чотири, – сказав Ілюша.

– Чотири, – повторили Кішка та Ослик.

– А ще-е-е... – хвіст! – вигукнула Мавпочка, та й – алле... Гоп! – Вона стрибнула з шафи на люстру, вчепилася у неї хвостом і замахала в повітрі всіма чотирма руками.

Ілюшчини друзі

– Оце хвіст! – здивувалися Кішка та Ослик і непомітно подивилися на свої хвостики.

– І у мене гарний, правда, Ослику? – запитала Кішка, розклавши свій пишний хвіст на підлозі.

– Так! – погодився Ослик. – Пухнастий!.. А у мене? – І він помахав своїм хвостиком, ніби шарпнув за дзвіночок.

– І у те-е-бе...– відповіла Кішка, милуючись своїм хвостом. – Тільки він у тебе не пухнастий, як мій, а китицею. Але все одно гарний.

– А у мене немає хвостика! – сказав Ілюша.

– Навіщо, навіщо тобі хвостик? – закричала зверху Мавпочка.

Але тут усі одразу забули про хвости і про все на світі, бо за дверима почувся чийсь страшний голос. Двері прочинилися...

– Ой! – сказав Ілюша.

– Ай! – злякалися Кішка та Ослик і сховалися за Ілюшу.

– Не бійтеся! Це Бегемот! – закричала Мавпочка. – Він не кусається.

– А у мене о-о-о-о-ось який рот! – поважно проказав Бегемот і роззявив свою величезну пащу.

Ілюшчини друзі

– Ну то й що-о-о?! – прогудів хтось за віконечком. – А я носом все брати можу.

Всі перезирнулися: оце голос! Гучніший, ніж у Бегемота.

– Хто це сказав? – запитав Ослик і подивився на Бегемота.

– Це не я! – сказав Бегемот і швидко закрив пащу.

– Ні-у-кого-такого-носа-більше-нема-а-ає!..– знову загуло за віконечком. – Я своїм носом усе-е-е можу...

І тут усі побачили у вікні – кого б ви думали? Слона? Ні! Тільки шматочок Слона! Адже весь Слон у вікні не помістився.

– Ну візьми, візьми щось носом! – зраділи Бегемот, Мавпочка, Кішка та Ослик.

– Мене візьми носом, – сказав Ілюша.

І тільки-но він це сказав, як у віконце просунулося щось довге, незрозуміле... Воно засопіло, засопіло, потім м'яко підхопило Ілюшу і підняло його під самісіньку стелю.

– Та це ж хобот! – закричала Мавпочка, яка звідкись усе знала.

– Хобот! Хобот! – закричали за нею Бегемот, Кішка та Ослик.

– Мені подобається твій хобот, – сказав Ілюша зверху. – Це твій ніс?

– Це мій ніс, – відповів Слон басом.

– А мене візьми носом, – попросив Бегемот.

– І мене!

– І мене! – закричали Мавпочка, Кішка та Ослик.

– Будь ласка! – прогудів Слон. – Із задоволенням!..

Він посадив Ілюшу собі на спину. За ним посадив Кішку. За Кішкою – Мавпочку. За Мавпочкою – Ослика і навіть Бегемотика. І катав їх по двору і навіть по вулиці. І всі, хто йшли їм назустріч, дивувалися та казали:

– Дивіться, маленький хлопчик їде на Слоні і не боїться!

Ілюшчини друзі

А Ілюша ні крапельки не боявся. І Кішка не боялася, і Мавпочка не боялася, і Ослик не боявся. Тільки Бегемот трошки боявся: він боявся, що Слону важко його, такого великого Бегемотика, возити.

– А давайте тепер я вас покатаю, – запропонував Бегемот.

Тут усі посідали на Бегемота й поїхали. Тільки Слону місця не вистачило, тому Слон біг позаду, а на Бегемоті їхав тільки кінчик його хобота.

– Ой! Я не знала, що бегемоти так швидко бігають! – злякалася Кішка і вчепилася кігтиками в Ілюшину курточку.

– Бегемоти?! – вигукнула Мавпочка. – Та бегемоти знаєш як бігають! Вони, можливо, краще за всіх бігають! Правда, Бегемотику?

Ілюшчини друзі

– Неправда... – на бігу пропихкав Бегемот. Він добіг до воріт і зупинився. – Уфф... Стомився! Злазьте.

– А тепер – я! – зрадів Ослик. – Сідайте на мене!

– Цур, я перша! – крикнула Мавпочка і видерлася на Ослика задом наперед. – Егей! Вперед! Поїхали!

Ослик хотів уже побігти, але тут він побачив, як сидить Мавпочка. Він подивився на неї з подивом і сказав:

– Зрозуміло, що вперед... Але від тебе вперед чи від мене вперед?

– Та просто – впере-е-ед! – гукнула Мавпочка. – Еге-гей! Поїхали!

Але Ослик чомусь не рухався з місця.

– Якщо від тебе – вперед, то це значить, від мене – назад, – пояснив він.

– Ну, тоді, назад! – весело погодилася Мавпочка. – Назад! Еге-гей! Поїхали!..

– А назад я не вмію, – знову заперечив Ослик.

– Ох і дурний! – здивувалася Мавпочка. – Ну як ти не розумієш: моє «назад» – це твоє «вперед», а твоє «вперед» – це моє «назад». Зрозумів?

– Зрозумів, – сказав Ослик. – То куди їхати?

– Ну, звичайно, вперед! Ой, тобто назад!.. Ні, я сама заплуталася! – засміялася Мавпочка, і всі теж засміялися.

– А давайте в піжмурки грати! – запропонував Ілюша.

– Давайте! – зраділа Мавпочка. – Цур, я перша!

Мавпочці зав'язали очі, покрутили її і крикнули:

– Раз, два, три – лови!

– Я тут! – нявкнула праворуч Кішка.

– Я тут! – відгукнувся ліворуч Ослик.

– Я ту-у-ут! – пробасив раптом ззаду Слон.

– Я ось де-е-е! – заревів гучним голосом Бегемот під її самісіньким носом.

Мавпочка крутилася то праворуч, то ліворуч, то навкруги – і звідусіль їй кричали:

– Я тут! Я тут!.. Он я!.. Лови мене!..

– Ах так! – вигукнула Мавпочка. – Ну, тримайтеся!

Ілюшчини друзі

Вона розчепірила свої довгі руки та як побіжить... І зловила когось.

– Спіймала! Зловила! – зраділа Мавпочка. – Кого ж я зловила?.. Мовчиш? Гаразд! Зараз я сама дізнаюся... Ну ж бо, де твої вушка?.. – І вона простягла руку, щоб торкнутися вух у того, кого вона спіймала.

Але цієї миті Ослик тихенько підбіг до неї і підставив свої вуха.

Мавпочка схопилася за них і закричала:

– Ти Ослик! Ти Ослик! Ось твої вуха!

– І не Ослик! І не Ослик! – закричали їй звідусіль. – Пáлі-стукáлі – граємо далі!

– Добре, добре! – сказала Мавпочка. – Зараз хвіст перевіримо.

Вона простягла руку, але в цей момент безшумно підскочила Кішка і торкнулася її своїм пухнастим хвостом. Мавпочка одразу вхопилася за нього.

– Ось він! Ось він! Це котячий хвіст! Пухнастий котячий хвіст! – здогадалася вона. – Отже, ти Кішка!

– І не Кішка! І не Кішка! – закричали всі. – Хто вгадати не хоче – той грає до ночі!

– Не Кішка? – здивувалася Мавпочка. – Тоді, може, ти – Слон? Ну ж бо...

Вона стала мацати рукою, а Слон, який у цей час стояв поруч, витягнув хобот і підставив його прямо під руку Мавпочці.

– Хобот! Ось хобот! – радісно заверещала вона. – Я ж казала, що ти Слон!

– І не Слон! І не Слон! – закричали з усіх боків. – Хто не вгадав – той програв!

– Як не Слон?! – ще більше здивувалася Мавпочка. – А хобот?

– Хто не вгадав – той програв! – знову закричали всі.

– Чому програв? – образилася Мавпочка. – Ану, поклацай пащею, – сказала вона тому, кого зловила, – і я одразу впізнаю, хто ти такий.

– Зачекай! Зачекай, не клацай! – шепнула Кішка тому, кого зловила Мавпочка.

А Бегемот підкрався тихенько і над самісіньким вухом у Мавпочки як грюкне пащею: хлоп!..

– Ти Бегемот! Бегемот! – вигукнула Мавпочка. – Я впізнала тебе!

– А от і не Бегемот! – закричали навколо неї. – Неправду сказала – знов не вгадала!

Ілюшчини друзі

– Зараз вгадаю! – розсердилася Мавпочка. – Зараз я вам точно скажу, кого я зловила:

вуха у нього, як у Ослика, – це раз!
хвіст у нього, як у Кішки, – це два!
хобот у нього, як у Слона, – це три!
а паща у нього, як у Бегемота, – це...

– Ой! – вигукнула раптом Мавпочка. – Це ж якесь страховисько! Це якийсь Кото-слоно-віслю-бегемот!.. Ай! Я його боюся! Ай! Ай! Рятуйте!..

Ілюшчини друзі

Мавпочка зірвала з себе пов'язку...

Перед нею стояв Ілюша і усміхався. А Слон, Бегемот, Кішка та Ослик від сміху так і повалилися на траву:

– Оце Мавпочка!.. Оце вгадала!.. Кото-слоно-віслю-бегемот!..

– Хе-хе-хе-хе...– сміявся Ослик.

– Хі-хі-хі-хі...– хихотіла Кішка.

– Хо-хо-хо-хо!.. – реготали Слон і Бегемот.

– Ха-ха-ха-ха!.. – засміялася, отямившись від страху, Мавпочка. – То це я Ілюшу зловила?

Мавпочка схопила Ілюшу за руки і закрутилася разом із ним, примовляючи:

– І зовсім не страхіття! І зовсім не страхіття!

Ілюшчини друзі

Ілюша сміявся і радів разом з усіма. Так вони веселилися і грали до самого вечора.

А ввечері прийшла мама з роботи і покликала всіх пити молоко з сухариками.

– Молоко з сухариками! – зраділа Мавпочка. – Я так люблю молоко з сухариками! Шкода, що у мене немає ані хвилинки часу. На мене чекає одна дівчинка, яка ще жодного разу не бачила справжньої живої мавпочки.

– Не може бути! – вигукнули Слон, Бегемот, Кішка та Ослик.

– Так, так! І слонів, до речі, вона теж не бачила, бегемотів вона теж не бачила, осликів вона теж не бачила... – продовжувала тараторити Мавпочка.

– Цього не може бути!!! – ще більше здивувалися Слон, Бегемот і Ослик. – Скоріше біжимо до цієї дівчинки!

– Швидше!

– Біжимо!

– Стривайте!.. – раптом схаменувся Ослик. – А як же молоко з сухариками?

– Нема коли! Нема коли! – квапила Мавпочка.– До побачення! До побачення!..

Оце так!.. Ілюша розгублено подивився навколо. Невже всі йдуть? І нікого не залишиться? Ні Слона. Ні Бегемота. Ні Ослика.

– І ти підеш? – запитав Ілюша Кішку.

– Я-я-я?.. М-р-р... Не знаю... – якось невпевнено відповіла Кішка. Вона обернулася і уважно подивилася на стіл, де вже стояли чашки з молоком, а на тарілці лежала ціла гора сухариків.

– Не зна-а-а-ю... Не зна-а-а-ю... – ще сильніше завагавшись повторила Кішка і, примруживши свої зелені очиська так, що вони стали схожі на вузькі щілинки, запитала лагідним голоском: – як ти гадаєш, Мавпочко, чи бачила ця дівчинка колись кішок із зеленими очима?

– Бачила! Бачила! – замахала руками Мавпочка, і навіть перевернулася, і навіть встала догори дриґом. – Бачила і з зеленими, і з жовтими, і з блакитними! І пухнастих, і з бантиком, і в панчішках! І в цяточку, і в смужку, і в клітинку!..

– От і добре! – мугикнула Кішка. – Тоді я залишаюся з Ілюшею, і ми разом із ним питимемо молоко з сухариками.

Ілюшчини друзі



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Автор: Данько В.; ілюстратор: Шульгіна Л.

Прослухати аудіоказку на Youtube






Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку 4149499149111393

© 2015-2021 Валерія Воробйова