|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Іграшковий народ
Чукотська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Сорокіна
Жили в одному селищі старий зі старою. І була у них дочка, звали її Келена.
Говорить старий Келені:
– Вранці одягнися у святкове – приїде до тебе жених.
– Не піду я за нього заміж, – говорить Келена. – Він жадібний, собаці зайвої кістки на кине.
– Ах, он яка ти! – розсердився батько. – Не підеш, тоді йди від нас геть! Щоб ми тебе більше не бачили.
Вночі встала потихеньку Келена, одягла кухлянку, чоботи. Потім дістала з полиці мішок і витягла з нього три маленьких мішечка.
У першому мішечку лежали нерп'ячі та моржеві зуби. У другому мішечку – оленячі зуби. А в третьому мішечку були складені мишачі шкурки.
Це були іграшки Келени, у які вона гралася, коли була зовсім маленькою.
– Ну, - сказала Келена, – цього мені вистачить.
Взяла вона великий мішок, поклала у нього китовий вус і три маленьких шкіряних мішечка з іграшками.
Визирнула Келена з яранги. Тихо навколо, місяць світить, кожен
камінчик видно, як удень. 
– Гарна погода! – сказала Келена. – Вітру немає. – Та й пішла по берегу моря.
Всю ніч йшла дівчина Келена. А під ранок прийшла в утенську землю.
"Здається, це гарна земля, – подумала дівчина. – Тут і залишуся."
Розв'язала вона мішок і витягла звідти шкіряний мішечок з нерп'ячими та моржевими зубами.
Підійшла Келена до моря. Кинула всі нерп'ячі зуби в море і сказала:
– Прокинуся завтра – багато нерпи в морі буде.
Потім узяла моржеві зуби, розкидала їх на піску і сказала:
– А це – моржі!
А китовий вус закинула далеко в море.
– Це будуть кити, – сказала Келена. – От я і заселила море!
Пішла Келена по утенській тундрі. Розв'язала мішечок із оленячими зубами і розкидала їх по білому моху.
– Буде багато оленів! – сказала дівчина.
Потім розв'язала мішечок із мишачими шкурками, кинула їх на землю і сказала:
– А це – песці!
У тундрі Келена наламала прутиків і побудувала з них на березі моря маленькі яранги.
– Ось і житло для людей, – сказала Келена.
Потім узяла два камінчика і сказала їм:
– Ти будеш хлопчиком, а ти – дівчинкою!
А з великих камінців зробила дорослих людей – мисливців, рибалок, оленярів.
Піднялася Келена на сопку, подивилася навколо – на море, на тундру, на піщаний берег – і голосно гукнула:
– Оживайте!
І одразу заплескали в морі нерпи, заревли на піску моржі, вдарили по воді хвостами кити.
Забігали по берегу моря песці, зафурчали в тундрі олені.
Сіла Келена на берегу і сказала:
– Ох, як я стомилася!
Вибігли із яранг хлопчики та дівчата, оточили Келену і кажуть:
Здрастуй, бабуню! Пішли додому.
"От я вже і стара, – подумала Келена. – Мало у мене сил залишилося".
Посадили утенські люди Келену на м'яку шкуру посеред яранги. Запитують її:
– Хто це так гучно кричить "ги-ги-ги"?
– Це моржі кричать, – сказала Келена.
Зламала вона гілочку, дала половинку гілочки мисливцю і сказала:
– Візьми свій гарпун. Піди до моря і уполюй моржа. Це буде ваша їжа.
Пішов мисливець до моря, убив моржа.
Зварили люди моржеве м'ясо. І найкращий шматок подали старій Келені на дерев'яній таці.
Їла Келена й думала: "Це нічого, що я постаріла. Коли помру, згадуватимуть мене утенські люди".
У яранзі горіло вогнище. Біля вогнища грілися мисливці, їхні жінки та діти.
Вони дивилися на стару Келену і говорили:
– Ох, яка ж мудра в нас бабуся! Нічого не забула – усе зробила.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова