І так згодиться!

Жив у лісовому містечку Заєць-хвалько. І склав він про себе таку хвалькувату пісеньку:

А у дідуся-Їжака дах на будинку проломився. Треба б полагодити – та тільки от сил не вистачає.

– Помічника тобі треба, – порадила Сорока.

От і запросив Їжак Зайця-майстра.

– Лагодити дахи – це моя найулюбленіша справа, – хвалькувато сказав Заєць і взявся до роботи.

Одна за одною замиготіли черепичини на даху.

– Чи не могли б ви класти черепицю більш рівно? – чемно просить хазяїн.

– І так згодиться! – безтурботно відповідає "майстер", обтрушуючи з себе пилюку. – А-а-апчхи!

І від його чхання посипалася вся черепиця з даху, та прямісінько йому на голову!

Помацав Заєць ґулю на голові і, підхопивши свою валізку, кинувся бігти.

– Оце так майстер! – захихотіла йому вслід сорока.

Утік Заєць від старенького Їжака і зупинився перед будиночком Лисиці, звідки долинали дуже приємні запахи.

А у Лисиці стілець поламався, лагодить вона його, ремонтує – та тільки нічого в неї не виходить.

– Давайте я допоможу! – запропонував Заєць.

А сам поспішає, на пиріг поглядає – смачний мабуть! Раз-два – готовий стілець, правда, трохи хитається...

– А-а... і так згодиться! – вирішує Заєць. – Приймай роботу, хазяйко!

Зраділа Лисиця, запросила "майстра" до столу:

– Пригощайтеся, будь ласка!

Усівся Заєць на відремонтований ним стілець, тільки-но потягнувся по пиріг, а стілець раз – і зламався! Впав Заєць, чай розлив.

Розсердилася Лисиця на горе-майстра, схопила мітлу і прогнала його.

Побіг Заєць далі і зупинився перед будинком Борсука, а той стоїть розгублений і щось собі під ніс бурмоче.

– Що сталося, друже? – запитує Заєць Борсука.

– Та от, світло погасло, щось з електрикою, а я в цьому не розбираюся.

– Можу допомогти! – запропонував Заєць. – Це мені раз плюнути!

Поліз Заєць до щитка.

– Ану ж бо, подивимося, що тут сталося, – каже він із виглядом знавця.

А Сорока тут як тут – прилетіла, на даху всілася.

– Бач, який майстер на всі руки, – бурчить вона. – Дивися, дограєшся.

Раптом почувся тріск, полетіли від щитка іскри – і Заєць покотився донизу.

– Допоможіть! – перелякано закричала Сорока.

А Заєць зачепився за раму прочиненого вікна і повис догори ногами.

Знову почувся тріск, це Заєць впав, залишивши на вікні видертий клапоть від штанів.

– Ай-ай-ай! Яка дірка! – вигукнула Сорока. – Доведеться до кравця йти!

Кравець Бобер був вільний, тому з радістю погодився допомогти Зайцю.

– Що ж, усе зробимо! Це для мене раз плюнути!

Весело наспівуючи, Бобер хвацько працював ножицями й голкою.

– Готово! Будь ласка! – простягнув "майстер" відремонтовані штани.

Підійшов Заєць до дзеркала і з подивом побачив, що на місці дірки – груба латка, абияк пришита, а одна штанина стала коротшою за іншу.

Вигляд у Зайця був такий безглуздий, що Сорока почала реготати до сліз:

– Оце сміховисько! Цирк, та й годі!

– Що це таке? – обурився Заєць. – Хіба ж це робота?

– Нічого, і так згодиться, – спокійно відповів Бобер.

– Так... згодиться?! – розгубився Заєць.

А ви як думаєте?