Хатинка на ялинці

Там, де сосни та ялинки
у лісочку стали в ряд,
скаче білка-сіроспинка
і скликає всіх звірят:

– У моїй малій хатинці,
на ялинці між гілок,
наготовлено гостинців
для звіриних для діток!

Полетіла швидко бджілка,
понесла усім листи:
«Всіх обідати до білки
дуже просимо прийти!»

І, почувши цю новинку,
по вечірній по росі
у хатинку на ялинку
поспішали гості всі:

снігурі дзвінкоголосі,
гостродзьобі ятелі,
павучки, бджілки та оси,
і розкошлані джмелі,

і роззява – чорна ґава,
і зайчата-стрибунці,
і гладка зелена жаба,
і веселі горобці.

Ось нечутно, непомітно
поспішає сірий кріт,
щоб до білки-сіроспинки
не спізнитись на обід.

І жуки, жуки злетілись –
музиканти-сурмачі,
клишоногі, твердокрилі
вусачі і рогачі.

Сіроспинка всіх вітає,
сіру лапку подає,
ще й до столу закликає,
ще и гостинці роздає.

У хатинці на ялинці
свято радісне іде,
до світанку – співи й танки,
ще й музика виграє.

Грає бджілка на сопілку,
дружно в лад бринять джмелі,
туки-туки дзьобом в гілку
ятелі-приятелі.

А зайчата-стрибунчата,
ще и горобчик-молодець
підхопились та й пустились
по травиці у танець!

Горобців весела зграя
танцювати почала.
Грає, грає, виграває
на сопілочку бджола!

У хатинку на ялинку,
де музика, співи й сміх,
кличе білка-сіроспинка
всіх звіряток лісових.