Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
Усі категорії |
Російська народна казка
Ілюстрації – А.Савченко
Жили мужик та баба. У них була дочка та синок маленький.
— Донечко, — каже мати, — ми підемо на роботу, бережи братика! Не ходи з двору, будь розумницею — ми купимо тобі хустинку.
Батько з матір'ю пішли, а донька забула, що їй наказували: посадила братика на травичці під віконце, сама побігла на вулицю, загралася, загулялася.
Налетіли гуси-лебеді, підхопили хлопчика, понесли на крилах.
Повернулася дівчинка, дивиться — братика немає! Охнула, кинулася туди-сюди — немає!
Вона його гукала, сльозами заливалася, голосила, що сваритимуть батько з матір'ю, — братик не відгукнувся.
Вибігла вона в чисте поле і тільки бачила, як полетіли далеко гуси-лебеді і пропали за темним лісом. Тут вона здогадалася, що вони забрали її братика: про гусей-лебедів давно йшла дурна слава — що вони маленьких дітей крадуть.
Кинулася дівчинка наздоганяти їх. Бігла, бігла, побачила — стоїть піч.
— Пічко, пічко, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
Піч їй відповідає:
— З'їж мого житнього пиріжка — скажу.
— Стану я житній пиріг їсти! У мого батечка і пшеничні не їдяться...
Піч їй нічого не відповіла.
Побігла дівчинка далі — стоїть яблуня.
— Яблуню, яблуню, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
— З'їж мого лісового яблучка — скажу.
— У мого батечка і садові не їдяться...
Яблуня їй нічого не відповіла.
Побігла дівчинка далі. Тече молочна річка в киселевих берегах.
— Молочна річко, киселеві береги, куди гуси-лебеді полетіли?
— Поїж мого простого киселю з молочком — скажу.
— У мого батечка і вершки не їдяться...
Довго вона бігала по полях, по лісах. День схиляється до вечора, робити нічого — треба йти додому.
Раптом бачить — стоїть хатинка на курячій ніжці, з одним віконцем, навколо себе обертається.
У хатинці стара баба-яга пряде кужіль. А на лавочці сидить братик, грає срібними яблучками.
Дівчинка увійшла в хатку:
— Здрастуй, бабуся!
— Здрастуй, дівчино! Навіщо на очі з'явилася?
— Я по моху, по болотах ходила, сукню намочила, прийшла погрітися.
— Сідай доки кужіль прясти.
Баба-яга дала їй веретено, а сама пішла. Дівчинка пряде — раптом з-під печі вибігає мишка і каже їй:
— Дівчино, дівчино, дай мені кашки, я тобі щось гарне скажу.
Дівчинка дала їй кашки, мишка їй каже:
— Баба-яга пішла лазню топити. Вона тебе вимиє-напарить, в піч посадить, засмажить і з'їсть, а сама на твоїх кістках покачається.
Дівчинка сидить ні жива ні мертва, плаче, а мишка їй знову:
— Не барися, бери братика, біжи, а я за тебе кужіль попряду.
Дівчинка взяла братика й побігла. А баба-яга підійде до віконця і запитує:
— Дівчино, чи прядеш?
Мишка їй відповідає:
— Пряду, бабусю...
Баба-яга лазню натопила і пішла за дівчинкою. А в хатинці немає нікого. Баба-яга закричала:
— Гуси-лебеді! Летите в погоню! Сестра братика забрала!..
Сестра з братиком добігла до молочної ріки. Бачить — летять гуси-лебеді.
— Річко, матінко, заховай мене!
— Поїж мого простого киселю.
Дівчинка поїла і подякувала. Річка заховала її під киселевим бережком.
Гуси-лебеді не побачили, пролетіли мимо.
Дівчинка з братиком знову побігла. А гуси-лебеді повернулися, летять назустріч, от-от побачать. Що робити? Біда! Стоїть яблуня...
— Яблуню, матінко, заховай мене!
— Поїж мого лісового яблучка.
Дівчинка скоріше з'їла і подякувала. Яблуня її заслонила гілками, вкрила листям.
Гуси-лебеді не побачили, пролетіли мимо.
Дівчинка знову побігла. Біжить, біжить, вже недалеко залишилося.
Тут гуси-лебеді побачили її, загелготіли — налітають, крилами б'ють,от-от братика з рук вирвуть.
Добігла дівчинка до печі:
— Пічко, матінко, сховай мене!
— Поїж мого житнього пиріжка.
Дівчинка швидше — пиріжок в рот, а сама з братиком — в піч, заслінкою прикрилася.
Гуси-лебеді політали-політали, покричали-покричали і ні з чим повернулися до баби-яги.
Дівчинка подякувала пічці і разом з братиком прибігла додому.
А тут і батько з матір'ю прийшли.
Автор: Російська народна казка; ілюстратор: Савченко А.Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова