|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Японська народна казка
Горобець
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Кочергін
Колись давно жили старий зі старою. Кожного дня старий ходив у гори по хмиз. І от одного разу, коли старий повертався з хмизом додому, він почув у кущах біля дороги писк. "Що таке?" – подумав старий і швидко побіг до того місця, звідки чувся писк. Він придивився і побачив маленького горобця. У горобця була забита ніжка, і тому він не міг літати.
Старий був дуже добрим, він пожалів горобчика і відніс його додому. Потім напоїв горобчика водою, нагодував смачним просом і став доглядати його. Старий дуже полюбив горобчика.
Горобчик швидко одужав і кожного дня весело наспівував пісеньку:
|
Коли вітер дме, |
Пограти з горобцем приходили діти, що жили неподалік.
От тільки стара не злюбила горобця.
Якось уранці, коли старий збирався йти в гори по хмиз, горобчик сумно зацвірінькав.
– Що ти! Що ти! – сказав старий. – Я скоро повернуся. Потім попросив стару:
– Дивись, не ображай без мене горобця! Нагодуй та напої його.
І пішов.
Коли прийшов час обіду, горобчик підлетів до старої, що прала білизну біля колодязя, і зацвірінькав:
– Тю-тю-тю-тю!.. Бабусю, погодуй мене. Тю-тю-тю!..
Але стара зробила вигляд, ніби не чує. Тут горобчик побачив на землі миску з крохмалем. "Це, мабуть, смачно", – подумав він, підлетів до миски і з'їв увесь крохмаль.
Стара побачила це. Вона швидко підбігла до горобця і закричала:
– Ах ти негіднику! Я приготувала цей крохмаль для білизни, а ти все з'їв! Ось тобі! – І вона боляче вдарила горобчика. – Лети геть!
І горобчик з плачем полетів.
Увечері старий повернувся додому. Він підійшов до клітки, але вона була порожня.
– Гей, жінко, де подівся горобець? – запитав старий.
– Він гидкий. Він з'їв мій крохмаль, і за це я його побила й прогнала.
– Що? – перелякався старий. – Бідолашний горобчик! Куди ж він полетів?
Цього вечора старий думав тільки про горобчика і ніяк не міг заснути. На світанку він вийшов з дому. Але цього разу раз він не пішов по хмиз, а цілий день ходив по полях і горах і шукав горобчика.
– Горобчику, де ти? Де твій дім? – гукав старий.
Але скільки старий не ходив, він ніде не міг його знайти.
Нарешті старий підійшов до бамбукових заростей.
– Горобчику, де ти, де твій дім? – усе повторював він.
Як раптом з бамбукових заростей почулося:
– Тут, тут його дім! – і до старого підлетіли два горобці.
Вони співали улюблену пісеньку горобчика:
|
Коли вітер дме, |
Два горобці повели старого до гороб'ячого будинку.
Біля воріт їх зустріла ціла зграя горобців. Усі вони привітно цвірінькали й запрошували:
– Будь ласка, заходьте, заходьте…
Коли старий увійшов до будинку, до нього з криком: "Дідуню!" – підлетів маленький горобець. Це був горобчик, якого врятував старий. Горобчик і старий були дуже раді знову побачити один одного.
Старого провели до великої кімнати. Батько й мати горобчика дякували старому і пригощали його солодощами.
Потім горобці розвісили в саду безліч паперових ліхтариків і почали танцювати. Вони танцювали й співали:
|
Коли вітер дме, |
Нарешті старий сказав:
– Мені пора. Я піду.
– Ну що ж, – сказав горобчик, – якщо дідусеві треба повертатися додому, нехай він іде. Але ми обов'язково зробимо йому подарунок!
Горобці принесли два кошики: великий і маленький.
– Дідуню, – сказав горобчик, – цей кошик – великий, цей – маленький. Бери який хочеш.
– Я вже старий, – відповів той, – сил у мене мало. Візьму маленький. Та й навіщо мені великий?
Він узяв кошик і став прощатися:
– Дуже тобі дякую, горобчику, бувай здоровий!
– Бувай здоровий, дідуню, приходь іще! – сказав горобчик.
І старий пішов додому по стежці, всипаній квітами сакури.
Стара дуже сердилася, що чоловік пізно повернувся додому. Але коли він розповів їй, що приніс подарунок, стара зраділа і швидко відкрила кришку кошика. Кошик був доверху наповнений коралами, золотом, гарними тканинами і різними скарбами. І старий, і стара були дуже раді.
Однак, коли старий розповів, що з двох кошиків він узяв менший, стара знову розсердилася:
– Який же ти дурний! Чому ти не взяв великого кошика? Нічого ти не вмієш робити як слід! Доведеться мені самій сходити до горобців.
І хоча старий не відпускав жінку, вона не послухалася і пішла.
Стара бігла і голосно кричала:
– Горобчику, де твій дім?
Незабаром вона підійшла до бамбукових заростей. Назустріч їй вилетіли горобці. Так само як і старого, вони провели її до свого дому. Увійшовши до хати, стара заговорила лагідним голосом:
– Еге, горобчику, ти одужав! Ну, дуже рада. Не пригощай мене, я поспішаю. Танці я теж дивитися не буду. Давай мені скоріше подарунки!
Горобці здивувалися такій жадібності. Але все ж таки принесли два кошики: один – маленький, другий – великий.
– Бери будь-який, – сказали вони.
– Цей, цей! – закричала стара і схопила великий кошик.
Потім звалила його на спину і швидко пішла додому.
Кошик був важкий, і стара дуже втомилася. До того ж їй хотілося скоріше дізнатися, що лежить в кошику. Вона зупинилася, поставила кошик на землю і потихеньку відкрила кришку.
І тут один за одним з кошика почали вилітати страшні чудовиська. Стара кинулася бігти, чудовиська – за нею.
– Стій! Жадібна! Постривай же! – кричали вони їй услід.
Старій було дуже страшно, і вона щосили бігла. Але коли вона вибігла з лісу, чудовиська раптом зникли.
Насилу дійшла стара додому. Розповіла вона про все чоловікові і пообіцяла стати доброю і ніколи більше не скупитися. Старий дуже потішився з цього.
Довго сиділи вони в саду і слухали знайому пісеньку:
|
Коли вітер дме, |
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова