|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
А.Мхеїдзе
Гогра
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ф.Челідзе
Гогра
Цього хлопця звуть Кіто. Але в селі його прозвали Гогрою, що означає гарбуз, тому що його велика голова дуже схожа на гарбуз.
Гогра – дуже вередливий хлопець.
– Поклади мені квасолю у велику миску, як дідусеві й таткові, – сказав Гогра матері.
– Принеси мені велику ложку, мамо, ця замала.
Улюблениця Гогри – товста кішка – теж хоче поїсти разом із ним, але Гогра і не думає з кимось ділитися.
Гогра злякався, що кішка забере у нього квасолю, і прогнав її.
Гогра вилизав миску до блиску і випив усю воду до краплі. Нарешті він наївся.
Наївшись, Гогра покликав матір:
– Узуй мене, мамо. Мені важко ходити босоніж.
– Куди це ти зібрався, мій хлопчику?
– У село по справі. Приший мені спереду велику кишеню.
Для чого Гогрі велика кишеня? А для того, щоб зібрати з села оброк.
Гогра нахабно складає здобич до кишені і навіть не дякує.
Найбільше Гогра любить яйця.
Жнива
Сьогодні тільки й розмов, що про жнива.
– Піду-но я теж у поле, – вирішив Гогра.
– Малий ти ще, синку! Де тобі з серпом упоратися, – сказав Гогрі дід.
– Адже я можу впоратися з кинджалом, який тато купив мені в місті минулого тижня!
– З кинджалом ти упораєшся, так. А от із серпом – ні. Мабуть, тобі слід робити те, що в тебе виходить найкраще – стій поруч, дивись, як інші працюють, та покрикуй на них, – жартує дід.
Але Гогра все ж таки вирішив спробувати свої сили.
Сіли чоловіки відпочивати в холодку під розлогим деревом, снідають. Покликали й Гогру, але він не захотів.
Він пішов жати.
Але ледве він узявся за серп, як порізав собі палець.
Знає Гогра, що чоловікові не до лиця сльози і щосили намагається не розревітися.
– Що ж це Гогра не йде? Де подівся цей хлопчик? – сказала мати Гогри. – Невже порізав палець?
– Пшеницю жати – це робота для справжніх чоловіків.
Взимку
Дід Гогри везе з лісу дрова. Гогрі теж захотілось поїздити на санях.
Дід став майструвати для Гогри санчата.
Добрі вийшли санчата. Гогра пішов по хмиз.
Гогра збирає хмиз на узліссі і складає його до санчат.
Холодно взимку. Пташки, лишившись без їжі, тягнуться до хат, просяться до людей.
Гогра вирішив спіймати пташку. Він зробив пастку, сів неподалік і чекає, коли пташки попадуться під його решето.
– Егей! Гогра вийшов на полювання! Сховайся краще за клуню, бо так нічого не впіймаєш.
Не зловивши пташок решетом, Гогра вирішив озброїтися луком і стрілами.
Гогра дбає про свою зброю і завжди вішає її на вішалку.
Хоча він дуже старанно поцілявся в пташок, стріли летіли кудись у кущі.
Гогра побачив нерухомого жайворонка.
– Нарешті я вполював пташку! – хвалиться Гогра.
– Еге, Гогро, ти приніс здобич! – похвалив його дід.
– Ось я який! – гордо вигукнув Гогра.
– Адже це жайворонок, синку. Він замерз, бідолаха. Зігрій його біля вогню.
Але Гогру не треба вчити. Він сам став доглядати жайворонка.
– Гогрин півник обов'язково заспіває! – жартували батьки, і Гогра з надією дивиться на жайворонка.
Пастушок
Навесні Гогра захотів стати пастухом.
Він попросив діда вистругати йому палицю і погнав свою худобу за село.
За плечима в Гогри маленький білий бурдюк. Він гордо крокує, уявляючи себе справжнім пастухом.
Гогра побачив дітей. Цікаво, що вони роблять?
– Привіт Гогро! Іди до нас грати, – погукали його діти.
– А що ж із моїм стадом? – відповів Гогра, – я не можу його покинути!
– Нічого з твоїм стадом не буде. Іди сюди!
Гогра побіг до дітей.
Залишившись без пастуха, вівці розбрелися хто куди.
Зголоднівши, Гогра розв'язав свій бурдюк, дістав яйця, очистив їх від шкаралупи і з'їв, а потім завалився спати.
Спить Гогра і бачить уві сні смачну їжу.
Проходив селянин, побачив овець без пастуха і погнав їх до села.
Батьки Гогри чекали сина, але він не повертався.
Вони пішли його шукати.
Горе-пастуха знайшли в полі. Він мирно спав.
Прокинувшись на півдорозі додому, Гогра не одразу зрозумів, де він знаходиться.
Зажурився Гогра: "Як зі мною таке сталося..."
Сміються з Гогри діти:
– Гей, пастуше! Де твої вівці?
– Побачиш, мамо, я виправлюся. Я ніколи не буду хвалитися, не буду більше ненажерою і в усьому буду тобі допомагати.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2026 Валерія Воробйова