Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Корейська народна казка

Дзеркальний раб

Дзеркальний раб

Переклад українською – Борис Харчук
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ганна Журновська

Це було не тепер, а за давньої давнини.

У щасливий час в одного корейського селянина знайшовся хлопчик. Він ріс, як із води, і коли мав сім років, то став відомий своїм розумом на всю країну. Дійшла чутка й до імператора Японії, що в Кореї малий хлопець уміє читати, писати, складати вірші й відгадувати наймудріші загадки.

Не повірив цьому імператор Японії, вирядив у Корею своїх царедворців. Ті сіли на корабель і попливли. Вітрила напинав вітер, і корабель скоро причалив до берегів Кореї.

Дзеркальний раб

Тільки-но японські мудреці ступили на землю, як побачили маленького хлопчика. Він сидів на камені й читав вірші. Найстаріший мудрець, вислухавши хлопчика, сказав:

– Дуже гарні вірші! Хто їх написав?

Хлопчик відповів:

– Я сам склав ці вірші.

Мудреці йому не повірили. Але хлопчик мовив:

– Хочете знати, чи справді я вмію складати вірші – скажіть що-небудь.

Тоді один японець прорік:

– Глянь, як місяць над синьою хвилею грає...

– Небо срібними зорями міниться й сяє! – підхопив хлопчик.

Японці були вражені, і найстаріший мудрець озвався знову:

– Стріла летить за океан безкраїй...

– А слово мудрого сильніш – воно всю землю облітає! – докінчив хлопчик.

Дзеркальний раб

Коли посли японського імператора переконалися, що хлопчик сам складає вірші, вони взялися перевіряти його кмітливість.

– Скажи, чому птахи й пацюки галасують однаково: «Цвірінь-цвірінь!»? – спитав один із них.

– Тому, чому свині рохкають отак: «Гав-гав!» – відповів хлопчик не задумуючись.

Японські мудреці засміялися:

– Та ти, мабуть, дурний! «Гав-гав!» – це гавкіт собаки, хіба свиня на таке зугарна?..

Засміявся й хлопчик:

– Свині рохкають «гав-гав!» тоді, коли пацюки щебечуть «цвірінь-цвірінь!»

Мудрецям дуже сподобалася хлопчикова кмітливість.

– Скільки тобі років і як тебе звати? – спитали вони.

– Звати мене Чой Чун Куан, і мені десять років.

Японці подумали: «Якщо в Кореї такі розумні малі діти, то які ж мудрі тут дорослі! Ні, краще не ганьбитися й вертати на свої острови!»

Побачив імператор послів, насупив брови й каже:

– Ану повідайте, які в Кореї люди живуть! Чи то правда, що вони розумніші за наших дідів?

Посли полякалися: адже вони в Кореї нікого не бачили і ні з ким, крім хлопчика, не розмовляли. Що могли відповісти вони імператорові? Тоді найхитріший з них упав на коліна й мовив:

– Яснолиций сину сонця! В Кореї живуть відчайдушні й непокірні люди. Вони навіть не знають, що ти існуєш на світі, і ніхто при згадці твого імені не падав ниць, не торкався лобом землі.

Дзеркальний раб

Розсердився імператор і закричав:

– Я піду на них війною!

І весь імператорський почет, колінкуючи, загорлав:

– Ми підемо на них війною!

Коли імператор трохи заспокоївся, то сказав:

– Принесіть мені із срібної зали бурштинову скриньку.

Слуги миттю принесли скриньку. Імператор закутав щось у вату, сховав у ту скриньку й наклав печатки. Потім він звелів підвестися всім з колін і загадав найближчому радникові відвезти скриньку корейському королю.

– Якщо король до осені не вгадає, що заховано в скриньці, то він – найдурніший король у світі! – мовив імператор.

Радник виконав повеління свого володаря. Він привіз королю Кореї бурштинову скриньку й переказав слова японського імператора.

Ніяк не могли королівські вчені вгадати, що заховано в скриньці. Вони дивилися на неї через збільшувальне скло, нюхали бурштинове віко. Але де їм знати, що сховав у скриньці японський імператор!

Дзеркальний раб

А тим часом Чой Чун Куан добився в Сеул і шукав собі роботи. Він ходив по подвір'ях і вигукував:

– Чищу мідні дзеркала! Чищу мідні дзеркала!

Дзеркальний раб

Цей крик почула донька першого міністра й наказала винести хлопчикові своє велике мідне дзеркало. Його треба було відполірувати.

Чой Чун Куан узявся до роботи. Але він тер дзеркало так запопадливо, що воно тріснуло. Саме в ту мить наднесло першого міністра. Він побачив, що хлопчик розбив дзеркало його доньки, і крикнув:

– Розбійнику! Це дзеркало коштує п'ять злитків срібла! Плати гроші!

– Любий пане, – сказав Чой Чун Куан. – Якби я мав стільки грошей, то хіба ж полірував би дзеркала?

– Я беру тебе в рабство! – знову закричав міністр. – Віднині ти називатимешся Дзеркальний раб.

Дзеркальний раб

З того дня Чой Чун Куан став рабом.

Якось до міністра прийшов королівський слуга, вклонився й сказав:

– Король повелів передати: якщо за вісім днів таємницю скриньки не буде розгадано, кат відрубає вуха й носа в першого міністра й викине собакам.

Слуга поставив скриньку та й пішов собі.

Зляканий міністр забігав по кімнаті, шматуючи на собі одяг, йому вже ввижалося, як кат гострить ножа, щоб відтяти йому вуха й носа.

Тоді-то й озвався Дзеркальний раб:

– Може, я відгадаю, що в тій скриньці?

– Відгадай! – заблагав міністр. – Я подарую тобі восьмикімнатний будинок і тисячу злитків срібла.

– Мені не треба ні будинку, ні грошей. Пообіцяйте, що випустите на волю мене й усіх своїх рабів.

– Обіцяю!

Дзеркальний раб

Дзеркальний раб підійшов до скриньки й сказав:

– Нехай вона простоїть шість днів біля вогнища. Через шість днів я скажу, що в ній зберігається.

Так і зробили.

На сьомий день Дзеркальний раб підійшов до скриньки, припав до неї вухом, потім узяв пензля, вмочив у туш і написав:

Моє вухо добре чує:
Те є тут, що ранок всім віщує.

А перший міністр як закричить:

– Ти обдурив мене! Тобі до скону бути рабом!

Коли міністр поставив перед королем скриньку, король прочитав те, що написав Дзеркальний раб, і вигукнув:

– Де ж відповідь на загадку?! Ти не виконав мого наказу. Гей, кате! Відрубай цьому дурникові вуха й носа!

Міністр упав перед володарем навколішки й признався, що напис на скриньці зробив його раб.

Дзеркальний раб

Тоді король сказав:

– Я придумав, як покарати твого раба. Нехай він сам одвезе скриньку японському імператорові.

Як король звелів, так і вчинили.

Дзеркальний раб

Посадили Дзеркального раба на корабель і привезли в Японію. Японський імператор прочитав напис на скриньці й зловтішно засміявся.

– Корейський король не зміг відгадати моєї загадки! Хіба в цій скриньці є жива істота? Тепер весь світ знатиме, що в Кореї живуть найдурніші люди!

Імператор зробив знак, і кат підійшов до Дзеркального раба. Але той сказав без страху:

– Твоя загадка, о наймудріший з імператорів, така проста, що навіть я її відгадав.

– Брешеш! – закричав імператор. – У скриньці немає ніякої живої істоти! Я заховав у ній куряче яйце.

Пихатий імператор наказав одчинити скриньку. Слуги позривали з неї печатки, підняли віко і з великого дива мало не випустили скриньку з рук.

В ній сиділо курчатко, маленький жовтий півник!

Дзеркальний раб посадив півника собі на долоню, і півник заспівав:

– Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку!

Дзеркальний раб



Автор: Корейська народна казка; ілюстратор:


На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова