|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Двічі по два – чотири
Захаріас Топеліус
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Х.Аврутіс
Жили колись в одному лісі заєць Вухань та білка Рудохвоста. Були вони великими приятелями й добрими сусідами. Заєць жив під корінням тієї самої ялини, на якій білка влаштувала собі в дуплі гніздо.
Щоранку Вухань і Рудохвоста говорили один одному: «Доброго ранку!» А ввечері ніколи не забували побажати один одному: «На добраніч!» Тому й сни їм снилися найприємніші.
Одного разу Вухань і Рудохвоста прокинулися в особливо доброму гуморі.
– Доброго ранку, Вуханю!
– Доброго ранку, Рудохвоста! Як тобі спалося?
– Чудово! – сказала білка. – Правда крізь сон я чула, як гавкав Пріссе, але не звернула на це уваги.
– Звісно! Хто на Пріссе звертає увагу! – сказав Вухань, але його коротенький хвостик затремтів.
– Вуханю, а чи не піти нам на роздобутки? – запропонувала Рудохвоста.
– Що ж, я не проти, – відповів Вухань.
І друзі вирушили в дорогу. Все, що вони знаходили, ділили порівну. Коли їм на шляху траплялася горобина, білка піднімалася на дерево і скидала Вуханю ягоди.
Коли ж проходили повз капустяне поле, Вухань відгризав соковиті качани і приносив білці.
Друзі добре поснідали і хотіли повернутися до лісу. Але раптом побачили на дорозі чотири великих рум'яних яблука. Вухань і Рудохвоста просто очам не повірили.
А це по дорозі нещодавно пройшов Калле. Він йшов до школи і ніс у торбинці яблука. Тільки от біда, торбинка була з діркою, і яблука через дірку викотилися на дорогу.
Вухань і Рудохвоста вирішили поділити яблука порівну.
– Давай-но я спробую, – сказала білка.
Вона довго роздумувала, але нарешті поділила: Вухань отримав одне яблуко, а вона три.
– Стривай, – сказав Вухань. – Тут щось не те. Дай-но я спробую.
Вухань довго тер лапками лоб і вуха, але врешті-решт яблука були поділені: білка отримала одне яблуко, а заєць – три.
– Тепер, мені здається, ти помилився, – сказала білка.
Вухань і Рудохвоста не дуже добре вміли рахувати, але все ж розуміли, що три яблука більше ніж одне.
А тим часом Калле побачив, що загубив яблука, і вирішив повернутися.
Він пройшов трохи і побачив зайця й білку.
– Гей, Вуханю, Рудохвоста, привіт! Чи не бачили ви моїх яблук?
– Ні, не бачили. Але у нас є свої. А ти знаєш, як поділити чотири яблука порівну?
– Ну це просто, – сказав Калле. – Кожному буде по два яблука.
– О! Звідки ти знаєш?
– Адже я ходжу до школи! А там багато чому вчать.
Але тут Калле побачив яблука і закричав:
– Та це ж мої яблука!
– Він і це знає! Цей хлопчик знає напевно все на світі! – сказала Рудохвоста.
– Добре було б і нам піти до школи і стати такими ж розумними, – сказав Вухань.
– Ну що ж, ходімо зі мною. Тільки сидіть тихо, бо в класі нікому не можна шуміти. Навіть Пріссе.
– А якщо Пріссе надумає кусатися, – запитали перелякані Вухань і Рудохвоста.
– Та він і кусатися не вміє. Він навіть не гавкає, а сміється, – заспокоїв їх Калле.
І ось друзі вирушили до школи.
Калле зайняв своє місце в класі.
А Вухань і Рудохвоста причаїлися під лавкою.
Згодом прийшов учитель, і розпочався урок.
І тут двері тихенько прочинилися, і до класу непомітно прослизнув Пріссе.
Він заповз під Каллеву парту і приготувався з усіма повторити таблицю множення, але раптом щось відчув і загарчав.
– Пріссе! Ти знову тут? – запитав учитель. – Негайно йди геть!
Але Пріссе залився гучним гавкотом, оскільки вже ніяк не міг втриматися.
І тут з-під парти вискочив заєць, а за ним білка. Вони кинулися у прочинене вікно, а навздогін помчав, голосно дзявкаючи, Пріссе.
Пріссе вже наздоганяв Вуханя й Рудохвосту. Але, на щастя, почався ліс. Білка одразу ж скочила на дерево, а Вухань, поки Пріссе гавкав на білку, зник у хащах.
Рудохвоста забилася в дупло й стала міркувати: «І чого це Вухань так тікав! Адже Калле говорив, що Пріссе не гавкає, а сміється».
«Ця білка – просто боягузка! – думав Вухань, причаївшись під кущем. – Адже Калле сказав, що Пріссе не кусається».
Уперше в житті Вухань і Рудохвоста лягли спати, не побажавши один одному на добраніч. І всю ніч їм снився Пріссе, який гнався за ними. Він був на зріст із коня і лазив по деревах краще за білку.
А зранку Вухань і Рудохвоста прокинулися і поспішили привітати один одного:
– Доброго ранку, Вуханю!
– Доброго ранку, Рудохвоста! До речі, ти помітила який дурний цей Пріссе. Він уявив, що може наздогнати мене.
– А ти помітив, що він зовсім не вміє лазити по деревах?
– Та й сміятися він не вміє, – сказав Вухань, – а гавкає, як звичайний собака. Ні, Калле знає зовсім не все на світі.
– Може й треба знати таблицю множення. Але якщо знаєш, що двічі по два – чотири, це ще не означає, що знаєш усе, – сказала білка.
І це абсолютно вірно, тому що не все на світі так просто, як «двічі по два – чотири».
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова