Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Дочка сонця

Грузинська народна казка

Дочка сонця

Переклад українською – Б.Мінківська
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Сапожніков

Що було, те було, а чого не було, того й не було.

Жило собі троє братів, троє бідняків. Зорали вони своє маленьке поле й засіяли: один – ліворуч, другий – праворуч, третій – посередині. Виросла пшениця гусята й висока, кращої й не буває!

Дочка сонця

Та раптом хтозна-звідки насунула хмара, сипонув град, вибив пшеницю на середній смужці поля, а смужки обабіч колосилися, мов ніде нічого... Подивився господар середньої смужки на свою ниву, взяв серпа та й пішов шукати щастя.

Дочка сонця

Ішов він, ішов і нарешті прибився до одного господаря. А в того лан такий, що одним серпом аби за сто днів вижав.

– Що ти даси мені, коли я твій урожай зберу за день? – каже бідняк.

– Половину врожаю, – відповідає багач.

Дочка сонця

Усе поле вижав бідняк серпом, усенький хліб у снопи пов'язав, заходився коло останнього снопа, аж бачить – сонце заходить. Зняв бідняк шапку, вклонився сонцеві.

– Не сідай, зажди трохи, – благає.

Дочка сонця

Але не послухалося сонце. Подивився бідняк на незв'язаного снопа і відмовився від половини врожаю.

– Не виконав я обіцянки, не щастить мені, – сказав господареві.

Та й пішов від нього.

Дочка сонця

Дістався до іншого багача, найнявся в пастухи.

– Чотири роки, – каже бідняк, – так доглядатиму твою отару, що й волосина у вівці не випаде. А за це ти віддаси мені пів отари.

Дочка сонця

Минуло чотири роки. Жодне ягнятко й вушка не згубило. Овець розвелося стільки, що земля стомилася їх носити. Прийшов господар до пастуха отару ділити.

Дочка сонця

Враз де не взявся вовк, поцупив овечку й поволік до лісу.

Кинув пастух свою палицю і пішов геть.

– Стій! – гукнув йому вслід багач. – Візьми пів отари!

Та бідняк навіть не оглянувся.

Дочка сонця

Ішов він, ішов та й сів відпочити на березі річки. Аж бачить: купаються троє дівчат, та гарні-прегарні. Це були дочки Сонця.

Дочка сонця

Узяв з собою бідняк найкращу дівчину і повів її у далекі краї. Зробив там куреня й поселився в ньому з красунею-дружиною.

– Хорошого життя не чекай, – сказав їй бідняк. – Така вже моя доля: хоч куди піду, хоч за що візьмуся, ні в чому щастя не маю.

Дочка сонця

– Якщо немає в тебе свого щастя, візьми моє, – всміхнулася дружина і зняла з пальця персня. – Поклади цей перстень на землю – стіл застелений з'явиться, покладеш на стіл – їжа й питво буде.

І зажили вони, горя не знаючи.

Дочка сонця

Усе було б добре, та загордився чоловік – надумався самого царя на обід запросити: хай, мовляв, побачить, як прості люди живуть. Пішов до царя, ще й подарунки поніс.

Дочка сонця

– Ощасливте, ваша величність, прошу на обід до мене.

– Уявляю, що то за обід буде! – зареготав цар.

Дочка сонця

– До бідняка не поїду, – каже цар своїм вельможам, – а ви поїдьте, подивіться, чи не хоче він поглузувати з мене.

Дочка сонця

Сіли вельможі на коней, взяли з собою військо й рушили слідом за бідняком. Приїхали, аж бачать: стоїть у чистому полі курінь – ані столів не видно, ані вогню в житлі, та й стравами не пахне.

Дочка сонця

Образились вельможі. Та тут ніби вродився довгий-предовгий стіл, а на ньому – таці з різними стравами і глеки з вином. І господиня вийшла гостей частувати.

Дочка сонця

Повернулися вельможі в палац, цар і питає:

– Чи добре частував вас мій раб?

– Нам і не снилось такого, – відповіли вельможі. – Та їжа їжею, а дружина в нього – найвродливіша в світі.

Дочка сонця

Вирішив цар одібрати дружину в бідняка. Покликав його до себе і звелів іти до Сонця по золотого барана. Туди він піде, міркує собі цар, а звідти не повернеться.

Дочка сонця

Та Сонце приголубило зятя. Повело у свій сад, а в тому саду одні дерева цвітуть, на других плоди дозрівають, а з третіх уже на землю осипаються.

Дочка сонця

Наказало Сонце своїм слугам, щоб нагодували зятя. Сидить той, обіду чекає, аж раптом прибігає вовк, стола ставить, за вовком громовик Еліа, дощу володар, іде, їжу й питво несе.

Дочка сонця

Вхопив Сонців зять дубця й ну вовка лупцювати – б'є й примовляє:

– Ось тобі за овечку, що ти вкрав! Ось тобі! Ось тобі!

Дочка сонця

Потім заходився коло громовика Еліа.

– І ти добрий! На моє поле граду наслав! Жито з болотом змісив!

І відлупцював громовика.

Дочка сонця

А тоді до Сонця:

– Через твоїх слуг та через тебе я втратив усе, що заробив тяжкою працею. Просив же я тебе: не сідай, поки не зв'яжу останнього снопа. А ти й вухом не повело!

Віддало Сонце зятеві свого золотого барана і пустило з миром.

Дочка сонця

Привів бідняк барана до самісінького царського палацу. Розгубився цар – не знає, як же дружину в бідняка забрати. І посилає його на той світ, до своєї покійної матінки, – нібито хоче знати, що буде з ним.

Дочка сонця

Зажурився бідняк. Прийшов до дружини та й каже:

– Цар мене живим на той світ посилає, хоче забрати тебе од мене.

Дала дружина йому яблуко й мовила:

– Іди туди, куди покотиться яблуко.

Дочка сонця

Ішов бідняк, ішов, аж вийшов до голої скелі. Ні билинки навкіл, ні струмочка. А бик стоїть гладючий-гладючий.

– Бику, бику, – каже бідняк. – Ти й не їси, і не п'єш. А чого ж ти тоді такий гладючий?

– Назад повернешся, – відповів бик, – тоді скажу. Туди багато йде, а звідти поки що ніхто не повертався.

Дочка сонця

Пішов бідняк далі і вийшов на розкішну галявину. Трава на ній, наче море, колишеться, а струмочки так і дзюрчать, так і жебонять у траві. А на галявині стоїть бик – сама шкіра й кості.

– Бику, бику, – питає бідняк. – Скільки їжі й питва навколо! Чого ж ти такий сухоребрий?

– Назад повернешся, тоді скажу. Туди багато йдуть, а назад не вертаються.

Дочка сонця

Йде бідняк далі. Бачить – стоїть піч, а перед піччю жінка. Кладе вона в піч білий хліб, а виймає звідти чорне місиво.

– Що ж це виходить? – дивується бідняк.

– Назад повернешся, тоді скажу. Туди йдуть, а звідти не приходять.

Дочка сонця

Вийшов бідняк до яру. А там замість мосту людина лежить.

– Що з тобою? – питає бідняк.

– Будеш назад іти – скажу, – відповідає людина-міст. – Туди йдуть, а назад не вертаються.

Дочка сонця

От прийшов бідняк до царевої матері. Дуже образилася стара, що не дає їй син спокою на тому світі.

– Хай, – каже, – з'їдять його вельможі!

З тим і пішов бідняк назад.

Дочка сонця

Ішов, ішов і знову до яру дістався.

– Хотів ти знати, що сталося зі мною, – сказала людина-міст. – Був у мене за життя міст. І я з усіх, хто ходив по ньому, брав великі гроші.

Дочка сонця

Йде бідняк своєю дорогою далі, зустрів жінку, що хліб пекла.

– Скупою я була за життя. Голодним та бідним скибки хліба не давала. Отож тепер мій білий хліб на чорне місиво перетворюється.

Дочка сонця

Як вийшов бідняк за галявину, розказав йому сухоребрий бик:

– Був я за життя ледачий, нічого не робив. От і караюся за це.

Дочка сонця

Прийшов бідняк до скелі, де стояв здоровенний бик.

– За життя я чесно працював. За це тепер і без їжі ситий.

Дочка сонця

Довго-довго йшов бідняк, прийшов до палацу. Усе переказав цареві – так, мовляв, і так, з'їдять вас ваші вельможі.

– Хай спробують! – розгнівався цар.

Дочка сонця

Не встиг і сказати, як став зайцем, а вельможі – вовками. Кинулися вони на зайця, роздерли його на шматки та з'їли.

Дочка сонця

І став бідняк царем, а дочка Сонця – царицею.

Дочка сонця



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Автор: Грузинська народна казка; ілюстратор: Сапожніков М.






Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку 4149499149111393

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2021 Валерія Воробйова