|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
В.Сутєєв
Дядько Мишко
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Зайшов якось Ведмідь до Зайця на город і питає:
- Як справи, Вуханю?
- Та ось, моркву смикаю, дядьку Мишко.
- А добра морква?
- Непогана, дядьку Мишко, та тільки сидить глибоко.
- Мені, мабуть, теж моркви треба, - задумливо сказав Ведмідь, - про запас на зиму...
- Будь ласка, дядьку Мишко! Бери скільки хочеш!
Потер Ведмідь свої лапи і заходився моркву смикати, та так, що вона на всі боки розліталася...
Аж тут повз них Їжачок проходив, і одна морквина йому прямо в голову влучила і на колючках повисла.
- Неподобство яке! - зашипів Їжачок. - Що це тут робиться?
- Моркву смикаємо! - гаркнув Ведмідь. - А ти куди зібрався, Колюча Голова?
- Йду до лісу. По гриби!
- От гриби - це добра справа! - зрадів Ведмідь. - Мені про запас на зиму треба. Йдемо по гриби!
- Дядьку Мишко, - пискнув Заєць, - а як же морква?
- "Морква, морква"... - розсердився Ведмідь. - Сам її їж, а я гриби більше люблю!
Та пішов за Їжачком до лісу.
Ходить Їжачок по лісі, гриби збирає і собі на колючки начіпляє, а незграбний Ведмідь їх більше ногами топче.
Білка йому з дерева кричить:
- Що це ти, дядьку Мишко, все вклоняєшся?
- Та от, гриби збираю, собі запаси на зиму роблю, - відповідає Ведмідь.
- Ну що твої гриби, - пищить Білка, - ти краще горішки покуштуй!
Покуштував Ведмідь горіхів, і вони йому дуже сподобалися.
- Оце річ! Я їх одразу, одним махом зберу. Ось так!
Обхопив Ведмідь лапами цілий кущ ліщини, повний стиглих горіхів, і вирвав його із землі прямо з корінням, потім узяв собі на спину й поніс.
Побачив це Їжачок, тільки лапками розвів.
Тут назустріч Ведмедю Кіт з вудками.
- Куди зібрався, Вусатий? - зупинив його Ведмідь.
- На рибалку, дядьку Мишко. Хочу кошенятам рибки наловити.
- Рибки? Я люблю рибку, - облизнувся Ведмідь. - Мені неодмінно треба на зиму рибкою запастися.
- Що ж, пішли! У мене як раз зайва вудка є, - сказав Кіт.
Пішли на рибалку. Раптом Кіт питає:
- Стривай! А як же твої горіхи, дядьку Мишко?
- Та що горіхи... Дрібниця. Йдемо швидше рибу ловити, мені її багато на зиму потрібно.
Прийшли до річки.
Тільки-но закинули вудки - аж тут Лисиця!
Підсіла до Ведмедя й хихоче:
- Дрібницями ти, дядьку Мишко, займаєшся.
- Як це дрібницями? - образився Ведмідь. - Мені риба про запас на зиму потрібна.
- Багато ти її наловиш? І яка радість цілу зиму рибу жувати? - каже Лисиця. - Я краще тобі іншу справу запропоную. Всю зиму мені дякуватимеш.
- Що за справа? - запитав Ведмідь.
- Ходімо в село, курей та качок тягати.
- Курей? Качок? Йдемо швидше! - зрадів Ведмідь і кинув вудку.
- Дядьку Мишко, в тебе рибка клює! - кричить Кіт.
- Хай клює. Риба не курка, - пробурчав Ведмідь і пішов за Лисицею.
Коли стемніло, Ведмідь і Лисиця околицями села підкралися до пташника. Лисиця дошку в паркані відсунула й шепоче:
- Ти, дядьку Мишко, постережи тут, а я тобі курочок і качечок винесу скільки душі заманеться.
- Гаразд, - каже Ведмідь, - тільки скоріше приходь та побільше принось. Мені запаси на зиму потрібні.
Ходить Ведмідь уздовж паркану туди-сюди, дивиться-роздивляється на всі боки, прислухається...
Але недовго йому довелося стерегти: раптом як набігло сила-силенна собак з усього села. Та всі гарчать, гавкають-заливаються, тільки й дивись, як розірвуть!
Забув Ведмідь про курей, про качок, про Лисицю-шахрайку і щодуху кинувся навтьоки...
Собаки всією зграєю - за ним! Так і гнали бідолашного Ведмедика до самого лісу.
Тим часом Лисиця зі своєю здобиччю непомітно вилізла з пташника і побігла. Тільки її й бачили!
А вранці лежить Ведмідь у лісі під деревом, стогне, охкає...
Повз Мишеня пробігало, побачило Ведмедя, зупинилося.
- Що з вами, дядьку Мишко?
- Та от, собаки... Вчора всю шкуру з мене мало не здерли.
- Собаки? Це погано, - пискнуло Мишеня.
- Я хотів, розумієш, собі на зиму запасів зробити...
- Запаси - це добре, - пискнуло Мишеня.
- Я і моркву смикав, і гриби збирав, і рвав горіхи, рибу ловив, курей тягав...
- Курей тягав? Це погано, - пискнуло Мишеня.
- Все робив - і ось, ні з чим залишився...
- Що ж тепер робитимете, дядьку Мишко? - спитало Мишеня.
- Робити нема чого, - сказав Ведмідь. - Зима вже ось-ось. Залягу в барліг, буду до весни лапу смоктати...
- Ех, дядьку Мишко! - пискнуло Мишеня. Воно хотіло, мабуть, ще щось сказати та тільки махнуло лапкою, свиснуло і побігло далі.
А що тут скажеш...
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова