|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Азербайджанська народна казка
Джиртдан-кмітливий
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В. Ігнатов
Жили колись чоловік і жінка, і був у них синочок, та такий він був маленький, що всі називали його Джиртданом – Малюком.
І хоч був Джиртдан маленьким на зріст, а все ж таки в усьому батькам намагався допомагати.
Побачив він одного разу, що сусідські хлопці збираються до лісу по хмиз, і каже матері:
– Дозволь мені, мамо, піти разом із ними!
– Як же ти підеш! – відповідає мати. – Адже тобі й гілки не підняти!
– Якщо я не підніму, то хлопці допоможуть! – відповідає Джиртдан.
Погукала матір сусідських хлопців, дала кожному по коржу і каже:
– Доглядайте за моїм сином, не загубіть його в лісі!
І от пішли вони до лісу.
Прийшли, почали збирати хмиз.
І Джиртдан працює, от тільки важко йому гілля піднімати.
– Треба допомогти йому! – кажуть хлопці.
І вони назбирали хмизу і для Джиртдана.
Почав Джиртдан свою в'язку тягти – ніяк не може її з місця зрушити.
– Допоможіть, хлопці! – кричить він. – Адже я сам не потягну!
Узяли хлопці Джиртданову в'язку і пішли.
Йшли вони, йшли, втомилися і сіли відпочити. Забалакалися і не помітили, як настав вечір.
Треба додому йти, а дороги в темряві й не видно. Не знають хлопці, куди їм іти, що робити. Стали вони прислухатися та придивлятися.
Чують – з одного боку собаки сердито гавкають. Подивилися в інший бік – побачили невеличкий вогник.
Питають діти в Джиртдана:
– В який бік нам іти? Туди, де гавкають собаки, чи туди, де вогник горить?
Подумав Джиртдан і каже:
– Собаки нас можуть загризти. Підемо краще туди, де вогник горить.
От пішли. А Джиртдана старший хлопчик на спині ніс, щоб той не відстав і не загубився.
Довго вони йшли і прийшли до величезного будинку.
Постукали хлопці у віконце:
– Пустіть нас переночувати!
Відчинилися двері, і вийшов їм на зустріч страшний, злий велетень-дев.
Побачив він дітей і каже:
– Заходьте, будь ласка, ночуйте, а вранці я вам покажу дорого додому!
А сам думає: "От добре, нехай поснуть, а потім я їх по одному з'їм!"
Завів дев дітей до хати, дав їм поїсти і поклав спати.
А потім сів і став чекати, коли всі позасинають.
Усі хлопці тієї ж миті поснули. Тільки Джиртдан не спить: лежить, пильнує дева.
Сидів, сидів дев, а згодом і запитує:
– Чи хто спить, чи хто не спить?
– Я не сплю! – відповідає Джиртдан.
– Чого ж ти не спиш? – запитує дев.
– А того, що матінка моя кожного вечора годувала мене на ніч яєчнею, а ти не нагодував, – відповідає Джиртдан.
Посмажив дев яєчню і каже Джиртдану:
– Бери, їж та засинай швидше!
Джиртдан поїв і ліг спати, а дев знову став чекати, коли малюк засне. Почекав, почекав і знову запитує:
– Чи хто спить, чи хто не спить?
– Я не сплю! – відгукнувся Джиртдан.
– Чого ж ти не спиш?
– А того, що матінка моя кожної ночі приносила мені в решеті воду з річки, а ти не приніс!
Почув це дев, узяв решето і пішов до річки по воду.
Сів на березі, став решетом воду черпати.
– Оце, – думає, – принесу води, він одразу і засне!
А Джиртдан розбудив хлопців і говорить їм:
– Цей дев нас хоче з'їсти. Треба нам мерщій тікати!
Вибралися хлопці з будинку і побігли.
Бігли, бігли і прибігли до річки. Аж тут дев сидить, решетом воду черпає.
Обійшли його хлопці обережно і перепливли на інший берег. А Джиртдан у старшого хлопчика на плечі сидів.
Скільки дев не занурював решето до річки, ніяк не міг зачерпнути ним води. Розсердився він і закинув решето.
Раптом бачить: йдуть хлопці по тому березі річки.
Хотів дев за ними кинутися, та от біда – не вміють деви плавати. Стоїть він на березі і кричить:
– Гей, хлопці, як ви перейшли через річку?
А Джиртдан відповідає йому з іншого берега:
– Піди знайди млинове жорно та вдягни його собі на шию. Тоді й перейдеш.
Знайшов дев млинове жорно. Надів собі на шию і кинувся у воду.
Потягнуло його важке жорно на дно, захлинувся дев і потонув.
А хлопці щасливо повернулися додому.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова