Чунько і Хрюнько

На одній вулиці жили двоє поросят – Чунько і Хрюнько.

Ніжки в них однакові, вушка однакові, усім вони схожі – і на зріст, і на хвіст.

Як же їх все ж таки розрізняють? А ось як.

Вийде Хрюнько на вулицю, зустріне козенятко і зрадіє:

– Я – веселе поросятко! Рох-рох-рох! А ти – біленьке козенятко! Давай грати!

Грали, грали, побачили телятко:

– Я – веселе поросятко! Рох-рох-рох!

– А я – біленьке козенятко! Бе-бе-бе!

– А ти, жовтеньке телятко! Давай грати!

Грали, грали, побачили лошатко:

– Я – веселе поросятко! Рох-рох-рох!

– А я – біленьке козенятко! Бе-бе-бе!

– А я – жовтеньке телятко! Му-му-му!

– А ти – спритне лошатко! Давай грати!

– Іго-го! – зраділо лошатко, і стали вони всі разом весело грати.

А коли на вулицю виходить Чунько, буває все по-іншому. Побачить він козеня і ну дражнитися:

– Я чудове поросятко! А ти – замурзане козенятко!

Козеня образилося і втекло. А Чунько побачив телятка:

– Я чудове поросятко! А ти – замурзане телятко!

Теля розсердилося, мало не закололо Чунька. Чунько втік і зустрів лошатко:

– Я чудове поросятко! А ти – замур...

Не дослухало його лошатко і як брикне копитом!

Втік Чунько, зустрів Хрюнька:

– Я такий гарний, а ти такий замурзаний! Чому ж усі з тобою грають, а зі мною ніхто?