Еллен Нійт
Зайченя – чорні оченята
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А. Келейніков

Жило собі сіре Зайченя. Сіре Зайченя, чорні оченята, маленький білий хвостик.
І була в Зайченя мама – сіра Зайчиха, в якої теж були чорні очі
та білий хвостик, тільки трохи більші.
Зайченя любило стрибати та гратися, бігати по лісу й ласувати
білою капустою, червоною капустою, а ще й кольоровою, якщо попадеться.
Мама Зайчиха теж стрибала, тільки не просто так, а по справах. Синові вона приносила з грядок білої капусти, червоної капусти, навіть кольорової, а бувало,
й брукви.

Якось увечері ось що сталося. Поклала мама Зайченя спати, тільки
йому спати зовсім не хотілося. Скинуло воно з себе ковдру і закричало:
– Я сьогодні спати не хочу! Дайте скоріш білої капусти, дайте
скоріш червоної капусти, дайте кольорової і трішечки брукви!

Мама накрила його ковдрою та лагідно промовила:
– Спи. Завтра вранці буде тобі капуста. Біла, кольорова і трішечки брукви.
Але Зайченя маму не слухало.
– Якщо очі не закриєш, синку, – тихо сказала мама Зайченяті,
– з лісу вийде руда лисиця і, так і знай, тобі вуха надере.

– Я не боюся! – закричало Зайченя. – Не злякаюся рудої
лисиці! Вуха пригорну я до спини, і лисиця їх не помітить, чесне слово. Я
сьогодні спати не хочу! Дайте скоріш білої капусти, дайте скоріш червоної
капусти, дайте кольорової і трішечки брукви!
– Якщо ти очі не закриєш, – каже мама сердито, – вовк
підкрадеться до твого ліжечка і схопить тебе за хвостик.

– Я не боюся! – закричало Зайченя. – Не злякаюся дурного
вовка! Я задеру свій хвостик біленький і втечу, він мене не дожене. Я сьогодні
спати не хочу! Дайте скоріш білої капусти, дайте скоріш червоної капусти, дайте
кольорової і трішечки брукви!
Тут вже мама зовсім розсердилася:
– Якщо ти не закриєш очі, вийде з гущавини ведмідь клишоногий та пригостить тебе березовою кашею.

– Я не боюся! – закричало Зайченя. – Ото діло – ведмідь клишоногий! Я сьогодні спати не хочу! Дайте
скоріш білої капусти, дайте скоріш червоної капусти, дайте кольорової і трішечки брукви!
Нарешті мамі все це набридло. Вона пішла зі спальні на кухню та
щільно зачинила за собою двері.
А в темряві обережно і боязко вилізла з нірки сіра мишка.
– Пі-і-іп, – сказала мишка Зайченяті.

Зайченя так злякалося!
– Мамо! – заволало воно. – Ой, я боюся миші, боюся миші!
Мама повернулася, і мишка втекла. Уляглося до ліжка неслухняне Зайченя. Вушка свої поклало на подушку. Хвостик накрило пуховою ковдрою. Оченята закрило. І заснуло Зайченя.

І ніхто не надер йому вуха.
Не схопив його за білий хвостик.
Не пригостив березовою кашею.
Не приходили ведмідь і лисиця.
Не приходив сірий вовк зубатий.
А навіщо?
Адже достатньо мишки!
|
