|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Сергій Баруздін
Чому риби мовчать
Збірка маленьких казок
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Бєляєва
Зміст:
Равлик
Горобець
Хитра миша
Страус і черепаха
Жираф і тушканчик
Яйце
Лисиця
Вовк та бурундуки
Чому риби мовчать
Про ведмедя
Лось
Чорне порося
Опудало
Собака і кішка
Їжачок
Равлик
Зловив я равлика, приніс додому.
– Нащо ти мене додому приніс? – питає равлик.
– На вулиці холодно, вогко, – сказав я. – А в нашому домі тобі добре буде.
– А у мене свій дім є, – сказав равлик. І уповз.
Горобець
Став горобець надто зарозумілим, набридло йому з іншими горобцями приятелювати, і вирішив він знайти більших птахів.
Полетів він до голубів.
– Нумо жити разом, – каже.
– Нумо!
Став він жити з голубами, але за три дні схуд. Голуби швидко їдять, а горобцю нічого не дістається. Полетів горобець до воронів.
– Нумо жити разом, – каже.
– Нумо!
Став він жити з воронами, але ще більше схуд. Ворони ще швидше їдять, а горобцю зовсім нічого не дістається. Повернувся горобець до горобців.
– Нумо жити разом, – каже.
– А хто тебе гнав, живи, будь ласка, – кажуть горобці.
Підгодувався горобець, погладшав і вирішив, що нікуди більше не полетить.
Хитра миша
Завелася в хаті миша. Підлогу прогризла, ходить по кімнаті й каже:
– Я тут усе з'їм!
Люди принесли кішку, сказали їй:
– Іди, лови мишу!
Ходить кішка по кімнаті, запитує:
– Мишо, гей, мишо, де ти є?
– Я тут, під підлогою, – каже миша.
– А чому нагору не виходиш?
– Тебе боюся.
– А що ж ти тепер робитимеш?
– Піду в іншу хату, – каже миша, – де кішки немає.
Страус і черепаха
Було це в пустелі.
Зустріла черепаха страуса і запропонувала:
– Давай позмагаємося, хто з нас швидше бігає?
– Звісно ж я, – сказав страус.
– Це ще треба перевірити.
– Ну, гаразд!
Домовилися вони вранці влаштувати змагання.
А черепаха тим часом поповзла на інший край пустелі до матері. Півночі повзла.
– Завтра вранці, мамо, посидьте на цьому місці, нікуди не йдіть, попросила черепаха.
– А навіщо?
– Треба, – каже.
До ранку повернулася черепаха на своє місце, аж тут і страус наспів:
– Побігли?
– Побігли!
Прибіг страус на інший край пустелі, а черепаха вже там. Він – назад, і знову черепаха на місці.
– Як же так виходить? – запитує страус.
– А ти подумай!
– Нічого в голову не приходить, – каже страус.
– Просто ти дуже неуважний, – сказала черепаха.
– Як так? – не зрозумів страус.
– А так, – каже черепаха. – На тому краю пустелі моя мати сидить. Вона удвічі старша за мене, а ти й не помітив.
Жираф і тушканчик
У жирафа запитали:
– Чому ти такий довгий?
– Щоб краще бачити, – сказав жираф.
У тушканчика запитали:
– Чому ти такий маленький?
– Щоб мене ніхто не бачив, – сказав тушканчик.
Яйце
Курка знесла яйце.
– Дякую! – сказало яйце.
Але вже за п'ять хвилин:
– Мамо, ти не так сидиш!
Курка посунулася.
Через дві години курка встала, щоб поклювати зерна.
– Будь ласка, не йди! – зажадало яйце.
Курка повернулася.
– Ти знову не так сидиш! – сказало яйце.
Курка посунулася.
Це почув півень. Він був не дуже розумний. Але навіть він не витримав:
– Послухайте, люб'язне, – сказав він. – Яйця курей не вчать.
Лисиця
Дуже захотілося лисиці курку зловити. Прийшла вона в село.
Заходить в один двір, а там корова стоїть.
– Ти навіщо, лисичко, прийшла? – питає.
– Та хочу подивитися, як ти живеш.
– Ну, тоді підходь ближче, – сказала корова.
Підійшла лисиця ближче, а корова як беркицне її. Лисиця до самих воріт долетіла.
Зайшла лисиця в інший двір, а там кінь стоїть.
– Ти навіщо, лисичко, прийшла? – питає.
– Та хочу подивитися, як ти живеш.
– Ну, тоді підходь ближче, – сказав кінь.
Підійшла лисиця ближче, а кінь як вдарить її копитом. Лисиця аж за огорожу відлетіла.
У третій двір зайшла лисиця, а там великий собака лежить.
– Ти навіщо, лисичко, прийшла? – питає.
– Та хочу подивитися, як ти живеш.
– Ну, тоді підходь ближче, – сказав собака.
Підійшла лисиця ближче, а собака схопив її за загривок і до лісу поніс. Ніс аж до узлісся.
– Біжи, – каже, – гуляй, а до села більше не приходь!
Вовк та бурундуки
Йшов лісом вовк, а на гілках дерев бурундуки сиділи. Чує вовк носом бурундуків, а очима не бачить.
– Ви де, бурундуки? – запитує вовк.
– Тут, – каже один бурундук.
– А які ви на вигляд? – запитує вовк.
– Смугасті, – відповідає другий бурундук.
– А чому ви смугасті? – запитує вовк.
– Щоб ти нас не бачив, – каже третій бурундук.
– А чому вас не можна бачити? – запитує вовк.
– Щоб ти нас не з'їв! Щоб не з'їв нас! – закричали бурундуки.
Чому риби мовчать
Колись у давні часи риби дуже добре розмовляли. Своєю риб'ячою мовою. Але якось з'явилася риба-кит.
– Хочете, – каже, – я все море, весь океан вип'ю?
Здивувалися риби, роти пороззявляли.
Звичайно, в кита нічого не вийшло, хоча він і намагався.
Але з того часу риби замовкли.
Як до рота води набрали.
Про ведмедя
Заліз ведмідь у мурашник. Обурився найголовніший мураха:
– Що ж ти, волохатий, робиш? Знову наш мурашник розоряєш?
Замислився ведмідь. Подумавши, каже:
– А що ж робити? Я вас дуже люблю!
– Від любові всім добре має бути, – каже найголовніший мураха, – а ти?
Подумав ведмідь і відповідає:
– Ну, гаразд, піду на бджолину пасіку. Бджоли не такі образливі!
Лось
Заболіли в лося зуби. Жах як заболіли.
Пішов лось до пугача:
– Допоможи!
Пугач поколупався сильним дзьобом у лосячих зубах. Нічого не допомогло. Лось – до дятла:
– Допоможи!
Постукав дятел по зубах лося, вони ще дужче заболіли.
– Що ж робити? – запитує лось.
– А ти до людей піди, – порадив дятел.
Пішов лось до людей. Люди викликали лікаря. Вилікував лікар зуби.
– Отже, – каже лось, – люди від усіх птахів сильніші.
Чорне порося
Народила свиня п'ять рожевих поросят, а шосте чорне.
Свиня здивувалася, і рожеві поросята також.
– Звідки ти таке страшне? – питають його.
Нічого не відповіло їм чорне порося, тільки засміялося, зарохкало.
– Це вже цікаво, що ти першим навчилося рохкати, – сказала свиня.
Місяць пройшов, усі поросята підросли, а чорне більше від усіх.
– Ми ще подивимося, – каже, – хто кращий.
Приїхала комісія і відібрала чорне порося на виставку.
– Світ побачиш, на людей подивишся, – сказали йому.
Живе порося на виставці, мамі, братам і сестрам листи пише: "Я тут на виставці усе наше сімейство представляю. Приїжджайте в гості!"
Опудало
Потрапив хлопчик на горохове поле, а там опудало стоїть. Тільки навколо опудала птахи в'ються, ніхто опудала не боїться.
– Чого ж ти птахів не лякаєш? – запитує хлопчик.
– А як їх злякаєш, коли вони на мене не зважають? – відповідає опудало.
Зняв хлопчик із голови кепку і на опудало натягнув. Птахи одразу розлетілися на всі боки.
– Ось, виявляється, чого мені бракувало: кепки твоєї! – сказало опудало.
Опудало було задоволене. І хлопчик задоволений:
– Носи на здоров'я!
Собака і кішка
Зустріла собака кішку.
Кішка спину вигнула, шерсть у неї дибки піднялася. Зашипіла кішка.
– Скажи, будь ласка, – запитав собака, – чому так виходить: я на тебе не нападаю, а ти мене лякаєш?
– Не знаю, – каже кішка, – так звикла.
– А чи можеш ти на собаку перетворитися?
– Спробую, – каже кішка.
І перетворилася кішка на собаку.
Справжній собака стоїть як стояв, а несправжній спину вигнув, шерсть у нього дибки піднялася. Загарчав і загавкав несправжній собака.
– Ні, так не годиться, – каже собака. – А чи можеш ти на зайця перетворитися?
– Спробую, – каже кішка.
І перетворилася вона на справжнього зайця.
Гаркнув собака і за зайцем побіг.
А того й слід прохолов.
Ось як!
Їжачок
Їжачок усе літо багато працював і розгубив усі свої голки. Пішов їжачок до майстерні, попросив:
– Зробіть, будь ласка, мені нові голки!
– Залюбки, – кажуть у майстерні, – але в нас зараз голок немає. Зайдіть через тиждень!
Їжачок через тиждень зайшов до майстерні, і знов те ж саме:
– Не підвезли поки! Ще через тиждень!
Ще тиждень минув, і ще, а в майстерні все не було голок. Довелося їжачкові лягати спати на зиму без голок.
А весна настала, прокинувся їжачок, дивиться, а в нього нові голки виросли.
І майстерня не знадобилася.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова