|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чому у мурах тонке черевце
Ойротська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Н.Сурвилло
Чи знаєш ти, чого у мурах тонке, наче перетягнуте ниткою черевце? От послухай. Цю історію треба почати здалеку...
Жила колись у великому круглому ставку жабка. Одного разу висунулася вона з води, подивилася туди-сюди та й стриб!
Пішла гуляти берегом. Від куща до куща, від дерева до дерева – Стриб! Стриб! – Та й заблукала. А тут ще біда: потрапила жабка на мурашину стежку.
З усіх боків кинулися на жабку мурахи та як почали її жалити в спину, в черево, в лапи, щоб прогнати геть зі стежки.
– Ах, я нещасна! – заплакала жабка. – Заблукала, не знайду свою домівку, цілий день нічого не їла, та ще й ви мене мучите!
Соромно стало мурахам. Кажуть вони:
– Пробач нас, будь ласка, будь гостею у нашім домі!
Зраділа жабка та й – Стриб! Стриб! – пішла разом із мурахами у мурашник. Мурахи її нагодували, напоїли солодким медом, а потім спати поклали.
Вранці жабка прокинулася, подивилася навсібіч, а де її дім – не збагне.
– Ах, невже я так і залишуся безхатньою? – знову заплакала жабка.
– Не плач, – сказали мурахи, – ми тебе в біді не покинемо.
Тут один мураха заліз на найвищу смереку і сказав:
– У тім боці, де заходить сонце, блищить великий став. Напевно, це і є твій дім. Хочеш, я проводжу тебе?
– Ах, я буду така вдячна тобі! – зраділа жабка. – А коли ми прийдемо, я тебе добре почастую!
Але мураха сказав:
– Ні, сам я в гості до тебе не піду, ми завжди тримаємося разом – разом працюємо, разом бенкетуємо.
– Тоді я запрошу всіх до мене в гості! – сказала жабка.
І вони вирушили в дорогу. Попереду йшла жабка, а за нею – юрба мурах.
Так вони дісталися до великого круглого ставка.
– Ви зачекайте тут не берегу, – сказала жабка, а я піду приготую все для любих гостей! - І вона – Стриб! Шубовсть! – зникла у воді.
А мурахи залишилися чекати не березі. Сонце піднялося над лісом – вони чекали. Сонце сховалося за ставком – вони чекали. День минув. Іще один день минув. Сім днів чекали мурахи, а жабки все не було.
Нарешті найстарша мурашиха сказала:
– Досить нам тут сидіти. Так ми з голоду помремо. – Вона затягла посильніше пасок та пішла додому.
І всі мурахи теж підтягли посильніше свої паски і поповзли за нею.
Відтоді у мурах так і залишилося перетягнуте черевце. Це тому, що вони й досі не наїлися після того, як відвідали жадібну жабку.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова