Чому собака гарчить на кішку, а кішка душить мишей

А чеські ви казки чували?
У мене повні їх чували
Лежать в залізній скрині в тиші.
Щоб часом не поїли миші.
Поїли ж грамоту собачу...
Ви посміхаєтесь, я бачу?
А от – поїли, трясця їм!
Про це я вам і розповім.

Жили-були собі собаки:
Рябки, Сірки, Барбоси всякі,
Овчарки, пуделі, бульдоги,
І каплоухі, й довгоногі,
Хорти, і гончі, і лягаві,
Як бубон, голі, й кучеряві,
Боксери, сенбернари горді,
І тупорилі, й гостроморді,
Породисті й дворняги прості,
І довгохвості, і безхвості –
Усяка, словом, собачня,
Яка щоночі і щодня
По щирій дружбі – не за плату
Двір стерегла людський і хату.
Собака ще в прадавній днині
Як вірний друг, служив людині!
Дали собаці право люди
Допомагати їм усюди:
Удома і на полюванні...
А «гості» з'являться незвані –
В саду, на полі, біля хати
Добро від них оберігати!
Була на схованці в Рябка
Й бумага – грамота така:
Собака має повне право
Служить людині.
От в чім справа!
Всіма очима,
Як лиш міг,
Рябко ту грамоту стеріг!

Пишались цим собаки правом.
Якийсь дворняга кроком бравим
Ходив – хвіст бубликом:
– Гав-гав!
Ніхто не відбере цих прав! –
Хвіст бубликом, в очах усмішка...
Як заздрила собаці кішка!
Чому у кішки зокрема
Такої грамоти нема?

Вночі, при місяці, край саду,
Зібралися кішки на раду:
Хвостаті,
Люті,
Очі світяться,
Нявчать, муркочуть проти місяця...
Й кошача вирішила рать:
В собак те право – відібрать!
– Як? – нявкнуло котя смугасте.
І старший кіт сказав:
– Украсти!

Послали злодія-котяру,
І він поцупив з-під амбара
Собачу грамоту в Рябка,
Коли той бігав до ярка
З своєю Найдою гуляти...
Кіт – за бумагу,
Та до хати,
Та по драбині – й на горище!
Сховати якомога вище –
Десь у ячмінь чи під овес,
Щоб не знайшов ніякий пес!
Сховав ту грамоту – і гайда,
Ніхто її тепер не знайде!

А на горищі у ті дні
Водились миші в ячмені.
Скрізь нишпорили кожну мить,
Аж зирк – там грамота лежить.
Зраділи, бігають, пищать:
– Собача грамота!
– Й печать!..
І загукали що є сили:
– Такого ми іще не їли! –
Сказала миша головна:
– Мабуть, ця грамота смачна!
І рішення прийшло само:
– З'їмо цю грамоту!
– З'їмо!
Столи стоять, блищить паркет –
Зібрались миші на бенкет,
Зібралися малі й старі
В найбільшій мишачій норі.
На перше був чудесний суп
З дрібних яєчних шкаралуп, –
Сидять – хрумтять: хрум-хрум...
На друге –
Котлети з кінської попруги!
На третє – не пісний овес,
На третє в них – делікатес:
Хрумтять, смакують – благодать
Собачу грамоту їдять.
Столи, свічки, серветки білі...
Всю грамоту за вечір з'їли!

Не відали про це собаки,
Затуркала робота баки:
Двір стережи, город, сарай,
Усюди людям помагай!
Овець паси,
Впрягайся в сани,
Рятуй, кого пурга застане,
На звіра полювать іди,
Винюхуй злодія сліди,
Будь санітаром в дні війни,
І все – собаки,
Все – вони!
Собака вдома і за плугом,
Собака – скрізь людині другом
Та от хазяйський пес Букет
Пронюхав, що в мишей бенкет.
Зібрались, кажуть, – хрусь та хрусь –
Їдять там грамоту якусь...

Завили пси на сході сонця,
І до Рябка – до охоронця
Своєї грамоти: – Гав-гав!
Де грамота, що вартував?..
Рябко – тик-мик, –
В амбар, в підвали...
Признавсь Рябко:
– Кішки украли!

Собаки з всіх доріг-стежок
Накинулися на кішок,
Гарчать, скавчать:
– Кусі їх! Рви!
Де грамоту поділи ви?
– Гав-гав!
– Няв-няв!
– Гав-гав!
– Няв-няв! –
Війна зчинилась з-за тих прав!
Кішки – тікати, так і сяк, –
Життя немає від собак.
Застукають між підворіть –
Від кішки тільки шерсть летить!
Дере кішок собача стать:
– Віддайте грамоту! – кричать.
Зібралися кошачі збори, –
Розлад, і чвари, і докори...
І, щоб позбутися їм смути,
Рішили грамоту – вернути.
Послали злодія-котяру,
Що вкрав бумагу з-під амбара.

Кіт – на горище
Та в ячмінь, –
Немає грамоти. Амінь!
Кіт під овес – нема...
В ту пору
У мишачу заглянув нору,
А там – столи, блищить паркет, –
На повний хід іде бенкет!
Свічки, серветки білі, крісла, –
Всю грамоту мишва вже згризла!
Мишва – компанія метка –
Не залишила і шматка!..

Усі кішки і кіт оцей
Накинулися на мишей,
Та грамоту – попробуй видери –
Всю з'їли.
З літери до літери!

* * *

Тому ото, скажу вам нишком,
Собака ненавидить кішку,
А кішка має злість ще злішу:
Де не піймає –
Душить мишу!