Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Чому пташка улінцзи залишилася без пір'я

Китайська народна казка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – П.Рєпкін

Одного дня дві сороки, перелітаючи з гілки на гілку, розносили птахам запрошення на свято.

– Не забудьте, птаство! – кричали на весь ліс два лелеки. – Цар-птах – мудрий фенікс – святкує день свого народження! Усі пернаті запрошені!

Пташини гомін не вщухав ані на хвилину. Ліс був схожий на сполоханий вулик. Особливо не сиділося на місці маленьким пташкам.

Нарешті настав довгоочікуваний час. Розпушивши хвости, гордою ходою прокрокували до палацу павичі.

Старий папуга, який прожив уже більше двохсот років, теж вирішив вирушити до палацу, щоб побажати феніксу многая літа.

Пролетіли тонконогі лелеки. За ними, вишукавшись трикутником, поспішали чорні журавлі.

Поважним кроком пройшли рожеві пелікани та барвисті фазани.

Навіть похмура самітниця-сова висунулася зі свого дупла. Вона теж збиралася до палацу.

Але що це за дивна споруда причаїлася у лісовій гущавині? Це пташка улінцзи звила собі тут гніздо, щоб сховатися від чужих очей.

Але й сюди доноситься веселий гомін птахів. Почувши його, улінцзи висунулася з гнізда. Це була дуже дивна пташка: без жодної пір'їнки.

– Ти не знаєш, що це робиться в лісі? – запитала улінцзи у своєї єдиної сусідки – зеленої ящірки. Ящірка розповіла про свято у палаці фенікса та показала на птахів, що летіли до туди.

Бідолашна пташка гірко заплакала. Вона розуміла, що вона теж птах, але їй не місце серед гостей фенікса.

Проте їй стало дуже цікаво, і улінцзи вирішили хоч одним оком подивитися на свято.

Птахи підходили до палацу.

Їх ставало все більше й більше. Було весело та гамірно.

Соловей проспівав пісню на честь фенікса.

Стара ворона вихвалялася перед совою своїм розумом, але навряд чи сова щось чула, вона витріщала очі та сонно кивала головою.

Цар птахів – мудрий фенікс сидів на троні та прихильно вислуховував побажання щастя і довголіття.

Раптом фенікс побачив жалюгідну обідрану пташку без жодної пір'їнки на маленькому тілі. Пташка самотньо стояла позаду всіх.

– Що це за пташка? – запитав фенікс у павичів, які стояли біля трону. – І чому на ній немає пір'я?

– О, це пташка улінцзі, – відповіли павичі, – вона вилуплюється з яйця голою і такою залишається на все життя. Птах без пір'я! Це просто непристойно! Дозволь прогнати її!

Фенікс зупинив павичів. Йому стало шкода маленьку пташку, недарма він вважався мудрим. Адже мудрість і доброта завжди живуть разом.

Фенікс змахнув крилом, і все стихло.

– Птаство! – проказав він. – Подивіться на пташку улінцзи. Небо скривдило її. Тож давайте виправимо несправедливість. Нехай кожен подарує їй по пір'їні.

Жоден птах не пошкодував пір'їни для бідолашної улінцзи.

Ціла купа пір'я – червоного, жовтого, зеленого, синього, сріблястого й золотистого, гладенького, в смужку й в цяточку – виросла перед голою пташкою.

– Невже це все мені? – не вірячи своєму щастю, пропищала вона. Птахи підтвердили, що все це пір'я тепер належить їй.

Тоді улінцзи начепила на себе всі пір'їни і побігла до басейну помилуватися на своє відображення у воді.

Чим більше вона милувалася собою, тим більше вона собі подобалася. Врешті вона зовсім запишалася і сказала здивованим птахам, що краще від неї немає жодного птаха у всій Піднебесній.

Птахи намагалися присоромити її, але улінцзи ще вище задерла свого дзьоба і повернулася хвостом до фенікса.

Гості мудрого фенікса розсердилися. Їх обурила невдячність пташки.

– Але ж це наші пір'їни! – сказали птахи.

І кожен забрав свій подарунок назад.

Знову стояла улінцзи перед усіма жалюгідна й обідрана.

– На жаль, – сказав фенікс, який був не тільки добрий, але й справедливий, – ти не гідна цієї краси! Тож залишайся назавжди такою, якою ти прийшла сюди.

Усі відвернулися від хвастунки.

І вона пішла до виходу, опустивши голову.

Так пташка улінцзи і залишилася без пір'я.

Ви скажете, що не неправда, адже ніхто ніколи не бачив птахів без пір'я, але ж хіба хтось насмілиться навернутися комусь на очі після того, що сталося на дні народженні у мудрого фенікса?

Автор: Китайська народна казка; ілюстратор: Рєпкін П.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082254291250, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова