|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чарівний годинник
Німецька народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Міронова
Було це давно. Біля високої гори, на краю бідного села, жила вдова. Звали її Марта.
Марта не любила людей. Навіть діти дратували її своїм криком і метушнею. Любила Марта тільки свою козу Білосніжку та її веселе козенятко.
Якось увечері сиділа Марта на ґанку і плела шкарпетку. Раптом вона почула розмову двох селянок:
– Чула, Ельзо? Пошесть пала на худобу, багато вже повиздихало у людей.
– Чула, Луїзо, як не чути! Страшно за наших кіз.
Марта подивилася їм услід, і серце її стиснулося. Раптом дзенькнула клямка хвіртки. Марта обернулася й побачила охайного старого.
– Добридень, фрау Марто, – сказав старенький. – Який у вас гарненький будиночок. Тільки аж надто у вас тихо – хоч би птах якийсь співав, чи годинник цокав.
Почувши про годинник, Марта згадала, що у неї є старовинний годинник. Тільки він давно вже зупинився.
– Чи ви дзиґарник? – запитала Марта.
– Справжнісінький дзиґармайстер! – вклонився старий.
Марта запросила старого до хати. Вона дістала зі скрині годинник і показала його майстру.
На другий день годинник вже весело цокав на білій стіні у кімнаті Марти. Дзиґарник не взяв з Марти грошей, і вона віддячила йому смачною кавою.
Між тим пошесть поширювалася, і всі у селі дуже турбувалися за своїх кіз. Одного разу Марта пішла до лісу по хмиз. Вона швидко набрала великий оберемок хмизу й повернулася на знайому стежку – додому.
Але стежка раптом зникла. Праворуч від себе Марта побачила дерево, повалене грозою, ліворуч – великий камінь. Ані каменю, ані дерева тут раніше не було.
Раптом легенько повіяло димом, і Марта пішла у той бік, звідки йшов дим.
Вона побачила розпалене багаття, біля якого сидів старий дзиґармайстер.
– Доброго вечора! – сказав він. – Будь ласка, повечеряйте зі мною!
– Дякую, не можу, – сказала Марта, – бо хочу ще за-сонця потрапити додому.
Тоді майстер запросив її до своєї хижки.
Марта опинилася у невеличкій кімнаті. В одному кутку вона побачила купу сухого листя, а в іншому – вистигле вогнище. Посеред кімнати стояв великий пень. На стіні висів великий годинник.
На циферблаті замість цифр були намальовані будиночки. Марта впізнала у цих будиночках своє село. Ось і її хатка. Чорна стрілка годинника направлена прямісінько на неї.
– Ці стрілки означають радість і горе. Червона – радість, вона рухається рідко. А чорна – горе, – пояснив дзиґармайстер.
– Чому ж чорна рухається до мого будинку? – запитала Марта.
– Фрау Марто! Ваша Білосніжка загине!
– А чому саме вона? Це несправедливо!
Вона підійшла до годинника і пересунула стрілку на будинок вчителя.
– У нього немає кози, у нього тільки кішка. Якщо кішка сконає – не велике горе, – і Марта озирнулася на дзиґармайстера.
Але ніякого дзиґармайстера не було, а був лише хмиз за плечима і знайома стежка попереду.
Другого дня, вранці, Марта вдягнула чорну сукню і вирушила до вчителя. Дружина вчителя запросила Марту до кімнати.
– Чому ви така сумна, фрау Гертрудо? – запитала Марта.
– У нас захворіла кішка...
– То візьміть інше кошеня!
– Ні, нашу кішку не замінити... Моя хвора дочка увесь час плаче...
– Скажіть вашій дочці, що кішка житиме, – сказала Марта і пішла.
Увечері вона пішла до лісу, знайшла хижку дзиґармайстера, і, увійшовши до знайомої кімнати, перевела стрілку на будинок кошикаря.
"У кошикаря немає кози, у нього лише собака. А хіба можна порівняти собаку з козою?" – подумала Марта.
Рано вранці Марта побігла до кошикаря. Вона побачила бідну кімнату, непофарбований стіл, на якому стояв недоплетений кошик і гострий ніж.
Сліпий кошикар стояв навколішки у кутку і тремтячою рукою гладив голову собаки.
– Що з тобою, друже мій! Не підводь мене, адже нам час іти на базар. Навіть не думай хворіти!
Марта кахикнула. Старий повернув до неї голову.
– Хто тут?
– Це я, Марта. Що це з вашим собакою, сусіде?
– Помирає мій помічник! Я, бува, наплету кошиків, навантажу їх йому на спину, а сам візьмуся за нашийник. І приведе мене пес до базару. Без нього мені не прожити, фрау Марто!
Шкода стало Марті старого. Ледве дочекалася вона вечора. А як почало сонце сідати, пішла на знайому стежку.
Підійшла Марта до годинника і пересунула стрілку на будинок ложкаря.
"У ложкаря дві кози, вистачить йому й одної!" – подумала Марта.
Вранці взяла Марта відра й пішла по воду. Раптом вона почула дитячий плач. Плакав маленький син ложкаря.
Марта зазирнула до вікна:
– Добридень, фрау Маріє! Чого це ви сварите вашого сина?
– Коза Снігурка захворіла – молока не дає. А цей вереда не хоче пити солодкої води.
– Але ж у вас дві кози!
– Молоко від другої кози йде на продаж, нам без цього не прожити.
Марта відвела заплаканого хлопчика до себе. Вона напоїла його молоком від Білосніжки, дала йому різнокольорових клаптиків і коробочок, і скоро малюк весело сміявся.
А ввечері Марта пішла до лісу й увійшла до хижки дзиґармайстера. Довго стояла вона перед годинником.
Потім узяла чорну стрілку й перевела її на свій будинок.
Вранці Білосніжка померла. Першим ділом до Марти прийшов кошикар:
– Не плачте, фрау Марто! Ми всі вам допоможемо!
Потім прибіг син ложкаря:
– Фрау Марто! Твоє козеня вигодує наша Снігурка. І ти знову матимеш козу!
Потім прийшла дружина вчителя:
– Не плачте, фрау Марто! Підемо до нас. Моя дочка одужала від радості, адже наша кішка здорова! Чого вам тут сидіти на самоті!
Марта усміхнулася. Вона зрозуміла: як добре, як радісно жити з усіма одним життям!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова