|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
В’єтнамська народна казка
у переказі В.Жукровсього
Чарівний гарбуз
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Кочергін
Жила в одному селищі сирітка, на ім'я Ніо Тхі Маї. У неї було чорне кучеряве волосся, чорні блискучі очі, червоні від бетелю губи і дуже спритні пальчики. Багатій, якому належала вся земля в цьому селищі, узяв Маї до себе. Сирітка працювала з ранку до пізньої ночі – нарізала траву для буйволів, годувала курей, викопувала маніоки, прибирала двір, прала в гірському струмку білизну і майстерно плела циновки.
Вона вміло підбирала пофарбовані волокна трав, і під її пальцями на циновках виникали фігури птахів і буйволів.
Але багатій завжди був незадоволений маленькою робітницею.
Не краще за господаря ставилися до дівчини його дружина і дочка. Коли Ніо Тхі Маї скаржилася на свою долю і гірко плакала, господарка казала їй:
– Ти повинна радіти, що ми керуємо тобою. Адже ти живеш не для себе. Ти не маєш своєї волі і майже не існуєш. Тільки тоді, коли ми користуємося твоїми послугами, ти стаєш собою. Мені навіть доводиться коли-не-коли бити тебе, щоб ти знала, що маєш тіло. Сама ти просто не можеш це перевірити. Голод і спрага кажуть тобі, що шлунок просить їжі, а язик – вологи. Якби не це, ти б думала, що ти просто колода, жаба або собака, як, втім, ми й кличемо тебе. Так, таку, як ти, ніхто не може любити.
Але це була неправда. По сусідству з багатієм жила стара жінка, яка часто лагідно всміхалася змученій дівчині, але жодного разу не наважилася захистити її, боячись викликати гнів багатія. Маї відразу помітила доброту сусідки, і її серце розкрилося, як пурпурна квітка гібіскуса.
Дівчині дуже хотілося зробити їй щось приємне: сплести красиву циновку, скопати грядки, допомогти принести бамбук для багаття, але у неї не було жодної вільної хвилинки. Стримуючи сльози, Ніо Тхі Маї тільки так низько вклонялася добрій жінці, як можна вклонятися найповажнішій старій людині, а потім бігла виконувати роботу для господаря.
Але якось, коли Маї їхала на буйволі, її помітив молодий тигролов. Дівчина дуже сподобалася йому. Вона співала сумну пісеньку і лагідно підганяла стадо буйволів, не перестаючи плести з трави легку накидку, яка повинна була захистити її від дощу. Сховавшись за стовбур пальми, тигролов простежив, куди повернули буйволи, потім пішов до багатія і, вклонившись йому, став просити віддати йому Ніо Тхі Маї в дружини.
– Добре, – сказав багатій, – але ти повинен задарма відпрацювати у мене три роки. Маї – моя улюблениця, вона з'їла дуже багато рису, і я подарував їй дві сукні моєї дружини. Ти повинен оплатити всі ці витрати.
Юнак залишив удома рушницю, взяв сапку, ніж і пішов на поле багатія.
Працював він не шкодуючи сил, але багатій давав йому роботу далеко від Маї і не дозволяв їм розмовляти. І все ж любов з'єднала їх. Маї сплела юнакові крислатого капелюха і не раз дарувала йому горіхи, загорнуті в листя так майстерно, що стеблинки їх спліталися у перші літери його імені.
Юнак не залишався в боргу: він зловив шпака і навчив його вимовляти одне лише слово: «кохаю». Він випускав свого улюбленця, і пташка летіла на пасовище, сідала на спину одному з буйволів, яких пасла Маї, і, поглядаючи на дівчину рухливими чорними оченятами, повторювала освідчення.
Тим часом багатій уважно придивлявся до юнака. Йому сподобалося, як той працює, але злість не дозволяла йому похвалити працівника.
Дні праці летіли швидко. Минув рік, другий... Тигролов був старанним, хитрим і розумним. І дочка багатія закохалася у нього. Дізнався про це господар і замислився: «Скоро прийде призначений термін, і я одразу втрачу двох працівників. Якщо мені вдасться переманити тигролова на свій бік і спокусити тим, що він може отримати руку моєї дочки, у мене на довгі роки залишиться дармовий працівник. Та чи спокусить його моє багатство?»
Багатій став натякати тигролову: мовляв, можна поріднитися. Але юнак любив тільки Маї. Кожен відпрацьований тиждень позначав він зарубкою на стовпі біля воріт. До означеного дня залишалося не так вже багато часу.
Тоді багатій вирішив порадитися з дружиною.
– Якщо Ніо Тхі Маї зникне з його очей, тигролов забуде її, і тоді наша дочка полюбиться йому, – сказав багатій.
– Що ж ти хочеш зробити? – запитала дружина.
– Я думаю, що найкраще кинути дівчину в річку.
Так вони і вирішили зробити. Коли дівчина пішла прати хазяйську білизну, дружина багатія непомітно підійшла до неї і зіштовхнула у глибокий вир.
Вода заклекотіла навколо дівчини. Зелений дракон – володар ріки – схопив Маї. Дівчина зрозуміла, що зараз загине. Серце її забилося. Крізь блакить води вона в останній раз побачила схилене над річкою дерево, на якому висів, обвившися молодими пагонами навколо стовбура, гарбуз.
– О, як я заздрю тобі! – востаннє зітхнула Ніо Тхі Маї.
– Кому ти заздриш? – здивувався дракон. – Ти, людина, мрієш жити так, як гарбуз?
Дівчина кивнула головою.
– Так! Адже мене не існувало, я ніколи не могла робити те, що мені хотілося, – сказала вона. – Наскільки ж цей гарбуз щасливіший за мене: він гріється під сонцем, листя пестять його, вітерець обвіває... А якщо йому захочеться впасти на землю, то він зробить це сам, і люди перетворять його на посуд. А скільки милих усмішок з'являється на обличчях людей, коли їм подають миску з гарбуза, наповнену смачним рисом!
– Добре, – пробурчав дракон. – я перетворю тебе на гарбуз!
Він виринув з річки, підкинув Ніо Тхі Маї вгору, і вона, перетворившись на гарбуз, повисла на прибережному дереві.
Тепер дівчина вперше могла вільно подумати про своє минуле життя. Вона була б зовсім щаслива, якби не туга за коханим.
Тим часом багатій покликав тигролова і сказав, що Ніо Тхі Маї втекла з мандрівними фокусниками. Але тигролов був розумним, а слід Маї привів його до річки і там зник. Довгою бамбуковою жердиною тигролов почав нишпорити по дну. Потривожений зелений дракон вирвав жердину і гнівно пирхнув на юнака.
Ніо Тхі Маї все це бачила і раділа. Вона так танцювала в середині гарбуза, що той аж захитався, і шпак тигролова підозріло на нього подивився.
Але юнак відійшов, нічого не помітивши.
Як завжди, річка несла свої блакитні води, плескався в глибині зелений дракон, а іноді по поверхні води ковзав рибальський човен, долаючи сильну течію Червоної річки. Тиша і спокій панували навколо.
Одного разу на берег прийшла сусідка-бабуся, яка полюбила Ніо Тхі Маї. Біля дерева, де висів гарбуз, вона зупинилася і, приклавши руку до очей, подивилася вгору.
– О, який гарний гарбуз! Шкода тільки, що я мала на зріст і не дотягнуся до нього, – зітхнула старенька. – Я б зробила з нього гарну мисочку та черпачок...
Тоді Ніо Тхі Маї тихенько попросила дрозда, і той дзьобом зіштовхнув гарбуз. Він покотився по гілках і ковзнув до рук здивованої старенької.
– Який гарний! – пробурмотіла бабуся. – Який гладенький! Ну, зараз я тебе розріжу.
І тут їй здалося, що гарбуз гойднувся, ніби кажучи: «Не треба!»
– А, мабуть, залишу тебе таким, як є, – вирішила бабуся. – Аж надто ти гарний, просто шкода різати.
І гарбуз знову хитнувся, ніби підтверджуючи: «Так!»
Старенька прийшла додому і поклала гарбуз на полицю біля вогнища.
З того дня почалися для старенької щасливі дні. Ввечері вона несла до хати оберемок різних трав, а вранці знаходила в кутку готові гарні циновки. Якщо хтось дарував старенькій рибу, то до ранку риба була приготована і присмачена корінням, а на столі лежало кілька пучків бетелю. Красиво загорнуті в листочки, вони швидко знаходили собі покупців на базарі. Бабуся не знала, хто допомагає їй, і хоча не раз присягалася, що не спатиме вночі і вистежить невідомого помічника, кожного разу засинала, ледве схиливши голову на м'яку циновку.
Одного разу, коли бабуся знову прийшла на базар, її товари помітив юний тигролов. Він одразу ж упізнав майстерно зроблені пучки бетелю з літерами свого імені, і серце його шалено закалатало від радості.
– Звідки в тебе це? Хто це зробив? – запитав він стареньку. – Я знав одну дівчину, яка вміла робити такий бетель, але вона зникла. Благаю тебе, скажи мені всю правду!
Старенька чесно зізналася, що циновки і бетель вона щоранку знаходить у своїй хатині, але сама не знає, хто їх приносить. Тоді тигролов попросив її показати свій будинок.
Увечері він причаївся біля плетеної стіни будинку і почав стежити. Бабуся випила кухоль чаю і незабаром заснула. Вогонь у вогнищі поступово згасав, тільки повний місяць, наче повиснувши на верхівці пальми, заливав землю блакитно-зеленим сяйвом.
Раптом гарбуз, що лежав на полиці, легенько гойднувся, потім із сухим тріском розпався надвоє, і з середини вискочила маленька-маленька дівчина. Вона доторкнулася до підлоги руками і стала зростати на очах, поки не перетворилася на Ніо Тхі Маї. Тихенько наспівуючи пісеньку, Маї нечутно ступала по хатині та готувала пучки бетелю. Потім дбайливо вкрила сплячу стареньку.
Наближався світанок, впала роса, почали прокидатися птахи.
«Що ж мені робити? – в розпачі думав тигролов. – Як звільнити Маї від чар?»
Тут він згадав про шпака. Тигролов свиснув, і пташка підлетіла до нього. Довго шепотів їй тигролов про щось, поки птах не зрозумів, чого він хоче. Злегка вдаривши крилом, шпак спритно залетів до хатини і, перш ніж дівчина помітила його, схопив сухий гарбуз і спробував полетіти з ним. Проте сил у птаха було мало, гарбуз випав з дзьоба і... покотився прямо у вогнище. Спалахнуло полум'я. Чарівний притулок Ніо Тхі Маї згорнувся і перетворився на попіл.
Чари дракона були зруйновані, і дівчині було нема чого ховатися, а сильні руки юного тигролова стали її надійним захистом.
З того часу тигролов і Ніо Тхі Маї не розлучалися, жили довго і були щасливі.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова