Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Микола Грибачов

Чарівні окуляри

Чарівні окуляри

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Ігнатьєва

Гуляв якось Заєць Коська в лісі та й окуляри знайшов. Великі, з рожевим склом. Їх якась дівчинка загубила, коли суницю збирала.

Чарівні окуляри

Нап'яв заєць Коська окуляри і дуже здивувався – адже все навкруги одразу рожевим стало: і дорога, і вода, і хмари в небі. "Мабуть, це чарівні окуляри, – подумав він. – Таких ні в кого в лісі немає. Тепер усі мене боятимуться".

Чарівні окуляри

Задер він голову і далі пішов. А назустріч йому – лисиця Лариска. Подивилася вона і навіть присіла від подиву – що це за новий звір такий з'явився? На вигляд він наче на зайця Коську схожий, а очі великі, як колеса. І не боїться він лисиці Лариски, прямо назустріч іде.

Чарівні окуляри

Відповзла вона трохи вбік, з-за кущика визирає – хтозна, а раптом щось трапиться. А заєць Коська підійшов зовсім близько, сів на пеньок і засміявся:

– Здрастуй, лисице Лариско! Чого це в тебе хвіст тремтить? Злякалася, чи що? Не впізнала мене?

– Та щось не впізнаю, – чемно відповідає лисиця Лариска. – Начебто ви не з наших лісів.

Чарівні окуляри

– Та це ж я, заєць Коська!

– Очі в тебе якісь не такі. У зайця Коськи таких очей ніколи не було.

– Та це ж у мене чарівні окуляри! – розпаношився Заєць Коська. – Я тепер все і всіх наскрізь бачу. От скажи мені – яке в тебе хутро?

– Руде, яке ж іще?

– А от і не руде, – сказав заєць Коська. – Рожеве у тебе хутро, ось як!

Злякалася лисиця Лариска – що ж це, думає, псуватися у мене хутро стало, чи що? Ох, недарма вчора голова боліла. Ох, лишенько!

Чарівні окуляри

– То може, ти помиляєшся? – сказала вона зайцю Коськові, щоб випробувати його. – Може, неправильні у тебе окуляри?

– Правильні, правильні! – сказав Коська. – Я не тільки хутро твоє, я всю тебе наскрізь бачу!

– Не може цього бути.

– Може, може! Ось дивлюся-дивлюся, ти на сніданок дві миші з'їла. Я їх в животі бачу. Одна ще лапками ворушить, бік тобі дряпає.

Чарівні окуляри

Заєць Коська, звичайно, дурив лисицю Лариску, ніяких мишей в животі він не бачив, а підглянув уранці, як їх лисиця Лариска їла. Але вона не знала про це, повірила. І навіть здалося їй, що всередині й справді щось шкребеться.

Чарівні окуляри

Відійшла вона про всяк випадок ще далі, крикнула звідти:

– А що ще твої окуляри можуть?

– Усе можуть! – сказав заєць Коська. – Небо перефарбовувати, все про всіх дізнаватися. Хочеш, розповім, хто що зараз робить? Бобер Борька греблю будує,

Чарівні окуляри

ведмідь Потап муху від носа відганяє,

Чарівні окуляри

їжак Кирюха жука ловить, єнот Єроха майку в струмку пере.

Чарівні окуляри

А по краю лісу мисливець йде, твій слід шукає, збирається з твого хутра комір зробити.

Чарівні окуляри

– Ох, побіжу я, Косько, – сказала лисиця Лариска. – Забалакалася я з тобою, а у мене справ багато...

– Та вже біжи, – погодився заєць Коська. – Тільки дивись, не хитруй зі мною більше, бо погано тобі буде.

– Та що ти, що ти, Косько! Я завжди, знаєш як тебе поважала за розум і хоробрість? А якщо раніше щось не так було, ти вже пробач, помилка вийшла.

Чарівні окуляри

Побігла лисиця. І заєць Коська далі пішов. Йде і бачить: борсук Пахом на призьбі біля хати сидить, нитку в голку затягує. А голка маленька, нитка ніяк не йде. Він її і до самого носа піднесе, і подалі відсуне – ні, не йде.

– Здрастуй, борсуче Пахоме, – сказав заєць Коська. – Що це ти, муху ловиш, чи що?

– Та ні, які мухи! Ось рукавиці зібрався шити, а нитку в голку ніяк не вштрикну. Короткозорим став.

Чарівні окуляри

– Ну, це ми зараз! – сказав заєць Коська. Узяв він нитку, націлився у вушко голки, раз – і готово.

Чарівні окуляри

Борсук Пахом навіть здивувався:

– Добре це в тебе виходить!

– А це у мене чарівні окуляри. Вони все можуть!

Чарівні окуляри

І пішов далі. Скоро всі в лісі дізналися, що у зайця Коськи є чарівні окуляри – усе бачать ззовні і зсередини, нитки в голки вдягають, небо перефарбовують, воду на чорнило перетворюють.

Чарівні окуляри

Збіглися на галявину ведмідь Потап, білка Оленка, єнот Єроха, лосеня, оленя, дві козулі. Навіть кріт Прокіп виліз, хоча на сонці й не бачив нічого. А заєць Коська на сосновий пеньок заліз, вуса підкрутив, хвалиться:

– Я всіх бачу, я все бачу! За річкою вантажівка йде, сіно везе – бачу. В океані корабель пливе, матроси палубу миють – бачу. У космос ракету запустили, до Марса летить – бачу!

Чарівні окуляри

Нічого цього, звичайно, заєць Коська не бачив, усе він вигадував. Та ж перевірити ніхто не міг, отже й вірили.

Чарівні окуляри

А вечір настав, захотілося зайцю Коськові їсти. Зліз він з пенька і пішов заячу капусту шукати.

Знайшов, подивився, капуста наче як капуста, та тільки не зелена чомусь, а рожева. "Мабуть, зіпсована вона, – подумав заєць Коська. – Не буду їсти, іншу пошукаю". Знайшов іншу, а вона теж рожева. "Попсувалася вся капуста в лісі, – вирішив він. – Краще я осики погризу". Знайшов осику, а вона теж рожева.

Чарівні окуляри

Бігав він, бігав, вже сонце за верхівки дерев опустилося, а ні зеленої капусти, ні зеленої осики, ні зеленої трави не знайшов.

Чарівні окуляри

Тут пугач Сьомка на старому дубі прокинувся – він увесь день спить, а тільки вночі прокидається, – очі протер, бачить, заєць на галявині сидить, мало не плаче.

– Ти чого тут розрюмсався? – запитав пугач Коську.

Чарівні окуляри

– Та от, бач, голодним ходжу, ні зеленої капусти, ні зеленої осики, ні зеленої трави знайти не можу. Усе рожеве.

– Дурний ти, заєць Косько, – зареготав пугач. – Ніколи ти і не знайдеш нічого зеленого, тому що в тебе рожеві окуляри на носі. Вони все перефарбовують. Віддай їх мені.

Чарівні окуляри

А зайцю окуляри вже й самому набридли, ніс натерли. "Ну їх, – подумав він, – ніякі вони не чарівні".

І віддав окуляри.

З того часу їх пугач Сьомка носить. Очі у нього і так великі, а з окулярами на велосипедні колеса стали схожі. Сидить він вночі на старому дубі, кричить на весь ліс:

– У-у-у-у-у-у!

Це він хоче сказати: "Ух, які у мене чудові окуляри є!" Але тільки всіх слів він вимовити не може, от і тягне одну букву:

– У-у-у!

Чарівні окуляри

Автор: Грибачов М.; ілюстратор: Ігнатьєва Т.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова