|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Г.Сапгір
Чарівні ліхтарики
Казка
Переклад українською – В.Воробйова
Ілюстрації – А.Курицин
У зеленому лісі під старим корчем була глибока темна нора, і пішов по лісі поголос, ніби в норі Страх живе.
А в Страху очі великі. А в Страху великі роги. А в Страху зуби гострі! Бачити його ніхто не бачив, але всі страшенно боялися.
Одного разу Мама-Мишка укладала маленьке Мишеня спати. Колисала та примовляла:
— Баю-бай! Засинай.
Бо інакше прийде Страх,
Понесе по кущах!
Баю-бай! Засинай.
«От би на цей Страх хоч одним оком подивитися», — подумало Мишеня.
Настала ніч. Мишеня потихеньку встало, вийшло навшпиньки з будиночка і пішло стежкою в ліс — Страха шукати.
Тихо в лісі, темно. Чує — з дерева хтось як закричить, як загукає:
— У-гу-гу!..
Писнуло Мишеня — і чимдуж побігло.
Налетіло Мишеня з розгону на гриб, впало та перекинулося. Дивиться, над ним хтось сердитий у великому капелюсі стоїть. Замружилося Мишеня — і лапки догори підняло.
Та раптом — ніби задзвеніли по лісу дзвоники. Відкрило Мишеня оченята-намистинки. Що це! В траві, в листі — всюди вогники. Та це ж світлячки! Літають вгору, вниз. У кожного в лапці — ліхтарик.
Підлетів до Мишеня Головний Світлячок.
— Ти від кого біжиш, малюк! Що з тобою сталося!
— Ой-ой, дядечку Світлячок, рятуйте! За мною Страх женеться!
Злетілися до Мишеняти Світлячки. Усміхаються, ліхтариками махають. І стало навколо світло, гарно. Заспівали тоненько травинки-змички, загучали очеретяні сопілки.
Головний диригент, зелений Коник, змахнув сосновою голочкою — диригентською паличкою, і лісовий оркестр заграв вальс. Затанцювали, закружляли світлячки, комарики, нічні метелики!
Маленьке Мишеня теж танцювало разом з усіма. Весело йому стало.
А де ж Страх? І Страх кудись зник, наче його й зовсім не було.
— Візьми з собою ліхтарика, — сказав Головний Світлячок Мишеняті. — З нашим ліхтариком у лісі не пропадеш. А якщо хочеш перемогти Страх... — І тут він щось прошепотів малому на вухо.
— Спасибі, спасибі, Головний Світлячок!
Помчало Мишеня стежкою прямо до свого будиночка. А лісові Світлячки все махали і махали йому вслід яскравими ліхтариками.
Вранці Мишеня вийшло з будиночка і як закричить на весь ліс:
— Гей! Звірі, птахи! Слухайте всі! Сьогодні я Страх із лісу вижену!
Прибігли Білченята, Зайченята, Ведмежата.
— Це ти, хлопчику, хочеш прогнати Страх? Як же ти до нього в нору зайдеш! У нього очі величезні! У нього зуби здоровенні!
— А от і зайду! А от і не побоюся!
Стоїть Мишеня перед норою. Хоч і пам'ятає він секрет, який дізнався від Головного Світлячка, все ж лапки тремтять, у нору йти не хочуть. Розсердилося Мишеня. Скомандувало само собі: «Вперед! Стриб! Скок!..» — і зникло у норі.
Раптом почулося: «Ура!» — Це малюк вискочив на галявину, засміявся.
— Немає там ніякого Страху! Не вірите — самі подивіться!
Заглянули звірі й птахи до нори. Бачать: а й справді, немає Страху! І ніколи його там не було.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку: 5168745115737527
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2023 Валерія Воробйова