Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Аудіоказка "Безхвостий лев"

А.Каралійчев

Безхвостий лев

Безхвостий лев

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ю.Северин

Було у зайчихи двоє зайченят. Одного звали Срібний Вус, а другого – Безхвостий Лев.

Безхвостий лев

Якось надумав було Срібний Вус перескочити лісовий струмочок, та й впав у воду.

– Ага, попався, стрибунчику! – закричала одна рибка з червоним хвостиком і широко роззявила рота.

Безхвостий лев

У того душа в п'яти сховалася від страху, навіть вуха затремтіли. Спробувала рибка проковтнути зайченя та не змогла. Вона плеснула хвостом по воді і сердито сказала:

– Забирайся звідси, поки цілий! От я виросту, тоді тільки попадись мені – миттю проковтну!

Безхвостий лев

Вибрався Срібний Вус з води і чимдуж помчав додому. Забрався у теплу постіль і аж тремтить. Захворів, бідолаха, з переляку.

Зайчиха не відходила від нього ні на крок і напувала його чаєм з малиною.

Безхвостий лев

– Не бійся, синку! От я скажу чаплі, і вона спіймає цю гидку рибу.

Але Срібний Вус ніяк не міг заспокоїтися. Тільки-но згадає, як рибка погрожувала, і шерсть у нього дибки стає.

Минуло п'ять днів. Зовсім змучилася Зайчиха і вирішила покликати кращого лісового лікаря, доктора Ґа.

Безхвостий лев

Доктор Ґа прийшов, поправив на носі окуляри, заглянув хворому у вуха, послухав його серце, подивився горло і сказав:

– Нічого страшного. Дайте йому завтра червоне яєчко, і весь страх у нього пройде без сліду.

Безхвостий лев

Попрощався і пішов.

– Ах, матінко моя! – зітхнула Зайчиха. – Де ж я візьму червоне яєчко?

– Мамо, – сказав Безхвостий Лев. – я знайду червоне яєчко. Ти тільки скажи мені, до кого піти.

– До курки, синку! Тільки вона може допомогти твоєму братикові.

Безхвостий лев

Безхвостий Лев помахав на прощання лапкою, вискочив з хати, пробіг через весь ліс і прибіг на поле. Там пасся осел.

– Це, напевно, і є курка – подумав Безхвостий Лев і закричав:

– Гей, курочко, почому продаєш яєчка?

Безхвостий лев

– Та ти що, осліп? Не бачиш хіба, що я не курка?

– А хто ж ти?

– Я лев в ослячій шкурі.

– А де живе курка?

– У курнику.

– А курник де?

– Не скажу.

Тут зайченя тупнуло лапкою.

– Скажеш, бо я тобі наказую!

– Та хто ти такий, щоб мені наказувати?

– Я – Безхвостий Лев.

– Ну, якщо ти безхвостий лев, то добре, скажу. Іди туди, куди вказує мій хвіст.

Безхвостий лев

Пішло зайченя тією дорогою, що її вказав йому ослячий хвіст. Йшло, йшло і, нарешті, під вечір прийшло у село. На небі світив місяць, і селяни спали міцним сном. Зайченя озирнулося навколо, шмигнуло у прочинені ворота і потрапило до якогось двору. У дворі воно одразу побачило Лисицю-сестрицю. Та старанно рила лазівку під курником.

Безхвостий лев

– Що ти тут робиш? – запитало зайченя.

– Рию лазівку.

– Навіщо?

– Злі люди замкнули тут мою подругу, я хочу її звільнити.

– Яка ти добра! – сказало зайченя. – А це курник?

– Ні. Курник он там. Бачиш отой маленький будиночок? Це і є курник.

Безхвостий лев

Безхвостий Лев – стриб-стриб – поскакав до маленького дощатого будиночка. Зазирнув у нього. У будиночку хропів старий пес Мурджо. Зайченя простягло лапку, торкнулося до Мурджо, але пес спав так міцно, що й не ворухнувся. Тоді Безхвостий Лев засунув голову в собачу будку і крикнув у самісіньке вухо Мурджо:

– Ку-ку!

Безхвостий лев

Мурджо скочив, схопив зайченя величезними лапами і загарчав:

– Що тобі тут треба, косоокий?

Безхвостий лев

– Я прийшов по червоне яєчко для хворого Срібного Вуса. Курочко, дай мені, будь ласка, яєчко!

– Ти не туди потрапив. Я не курка. Скажи, хто тебе до мене послав?

– Добренька Лисичка-сестричка!

Мурджо насторожився.

– А де вона?

– Он там, б'ється, бідна, хоче звільнити свою нещасну подругу з в'язниці.

– Ах, ось у чому справа! Зачекай-но тут. Зараз ти отримаєш яєчко для свого хворого братика.

Безхвостий лев

Пес непомітно підкрався до курника, накинувся на лисицю та враз роздер на ній шубу.

Безхвостий лев

Курка вискочила з курника ледве жива від страху.

– Ти мій благодійнику, ти врятував мені життя, – проквоктала вона Мурджо.

Безхвостий лев

– За життя дякуй он тому зайченяті, що стоїть перед моєю будкою.

Курочка підійшла до собачої будки, побачила зайченя і охнула:

– Ти що тут робиш у собачій будці?

– Чекаю на яєчко.

– Яєчко? Будь ласка! – сказала курка і одразу ж знесла яйце.

Безхвостий лев

Зайченя подивилося на тепле яєчко і похитало головою.

– Не треба мені його.

– Чому?

– Воно біле. А мені потрібно червоне.

Безхвостий лев

Курочка задумалася: адже вона зносить тільки білі яєчка. Але тут Муржо щось пробурчав, і курка радісно підстрибнула.

– Зараз я принесу тобі червоне яєчко, адже ти врятував мене, – знову проквоктала вона і перелетіла через тин до городу.

Безхвостий лев

Трохи згодом вона повернулася і поклала перед зайченям червону редиску.

– Візьми, – сказала вона, – і віднеси своєму хворому братику. Передай йому вітання від мене і Мурджо.

Безхвостий лев

Зайченя подякувало, схопило редиску і кулею побігло з села.

Безхвостий лев

Захекавшись, прибіг Безхвостий Лев додому та віддав редиску своєму боягузові-братику.

Безхвостий лев

Срібний Вус почав гризти її, з'їв та схопився на ноги. Тепер він відчув себе хоробрим, і очі його заблищали.

– Мамо! – закричав він. – Я не хочу більше, щоб мене називали Срібним Вусом!

Безхвостий лев

Зайчиха здивувалася.

– А як же тепер тебе називати?

– Лев'яче серце!

Мама зайчиха усміхнулася і лагідно погладила його по голівці.

Безхвостий лев

Безхвостий лев

Автор: Каралійчев А.; ілюстратор: Северин Ю.

Слухати аудіоказку:






Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова