|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Перська казка
Чарівна сопілка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Львов
Жили колись чоловік і жінка. Але не було в них дітей і це їх дуже засмучувало.
І от якось пішла жінка до сільського мулли й каже:
– Ось вже кілька років, як я заміжня, але у мене немає дітей. Що мені робити?
Мулла взяв персикову кісточку, прочитав заклинання над нею, загорнув її в ганчірку, дав жінці й наказав:
– Візьми цю кісточку і сорок днів співай над нею колискову. Після цього терміну ти зможеш мати дітей.
Жінка принесла кісточку додому і тридцять дев'ять днів співала, не перестаючи, колискові пісні.
Чоловікові стало несила на це дивитися, і він сказав:
– Гей, жінко! Що це ти там співаєш? Піди краще до річки та випери білизну.
Дружина зібрала білизну і пішла на берег річки прати.
Але щойно вона пішла з дому, як чоловік схопив ганчірку і викинув кісточку.
Коли дружина повернулася й побачила, що чоловік викинув кісточку, вона почала бити себе по голові й голосити:
– Горе мені! Я співала тридцять дев'ять днів, я старалася, залишився лише один день – і в мене була б дитина!
За волею долі, тільки-но чоловік викинув ту кісточку, прилетів якийсь птах, схопив її дзьобом та полетів геть.
А наступного дня, тобто на сороковий день, кісточка перетворилася на дівчинку з довгим волоссям.
Йшли роки, дівчина росла, а великий птах доглядав її. Вони жили в лісі у покинутій хижі, далеко від людей.
Одного дня дівчина пішла до струмка, щоб помити голову і розчесати волосся, як раптом почула кінський тупіт.
Коли вершники були вже близько, дівчина схопилася й втекла, щоб сховатися. Але тікаючи, вона загубила свій гребінь, який залишився біля струмка, і в цьому гребені заплутався один її волос.
На чолі вершників їхав шахзаде, син султана. Коли він наблизився до струмка, то відпустив поводи, щоб кінь міг напитися. Але кінь не захотів пити і все відвертав голову від води.
Тоді шахзаде наказав своєму слузі подивитися, в чому справа, чому кінь не хоче пити.
Слуга подивився уважно і знайшов гребінь.
Тільки-но шахзаде побачив гребінь і довгий волос на ньому, як одразу ж, навіть не бачачи дівчини, закохався у неї.
Повернувшись до міста, він звелів оголосити, що нагородить того, хто вкаже йому на володарку такого довгого волосся.
У тому місті жила одна зла й підступна стара відьма. Вона прийшла до палацу і сказала шахзаде:
– Я влаштую для тебе цю справу.
Вона залишила місто і пішла до лісу, де жила та дівчина з птахом.
Здалеку відьма побачила, як дівчина порається в хаті, і вона вирішила кілька днів зачекати, щоб придумати, як їй краще виманити красуню.
Дівчина теж помітила стару і їй стало шкода самотню жінку, яка, як здавалося їй, тинялася без притулку і без їжі.
Проте птах попереджав дівчину, щоб вона не підходила до старої, він відчував, що ця жінка лиха і може накликати на них біду.
Дівчина спочатку послухалася птаха, але потім не стерпіла і запросила стару до їхньої хижі.
Відьма прожила у них кілька днів, і одного разу, коли птаха не було вдома, запропонувала дівчині:
– Щось мені трохи нудно. Підемо прогулятися!
Дівчина погодилася, і вони пішли гуляти по лісу. Йшли вони, йшли, аж поки дівчина стомилася й каже відьмі:
– Я не можу далі йти, давай повернемося додому.
Але стара міцно схопила дівчину за руки і привела до свого будинку.
Там вона закувала дівчину в кайдани і прикувала її до дерева.
У цієї відьми була своя дочка, негарна і зла, але яка також мала довге волосся, і цю дочку відьма вирішили віддати заміж за шахзаде.
Нещасна красуня залишилася сама, вона проплакала цілий день, аж поки настала ніч.
Раптом до неї вийшов з лісу страшний лев. Побачив він дівчину і каже їй:
– Я прийшов розірвати тебе на шматки і з'їсти!
– Почекай, не їж мене сьогодні, – відповіла вона, – а завтра роби що хочеш.
Лев погодився і пішов. На другу ніч лев з'явився знову, дівчина і на цей раз упросила його, і лев погодився ще почекати. На третю ніч лев прийшов і каже:
– Сьогодні вночі не стану тебе жаліти. Я тебе з'їм.
– Якщо вже ти вирішив мене з'їсти, – сказала дівчина, – їж так, щоб на землю не впало ані краплі моєї крові.
Лев зжер дівчину, але одна крапелька її крові все ж таки впала на землю, і через сім днів з тієї краплі виріс очерет, а на сороковий день очерет став зовсім великим.
Якось повз те місце проходив пастух. Він побачив високий очерет, зрізав його і змайстрував сопілку.
Заграв він на сопілці, а вона й заспівала:
|
Грай сопілко, грай, |
І скільки пастух не грав на сопілці, все лунала ця пісня.
Якось зустрілася з пастухом та стара відьма. Тільки-но почула пісню, як про все здогадалася.
Вона пішла до шахзаде і попросила його купити в пастуха сопілку і закинути її якнайдалі. Шахзаде купив сопілку, але не викинув її далеко, а залишив десь у своєму палаці.
Але через тиждень проходив шахзаде біля того місця, де лежала сопілка, аж бачить: стоїть там прекрасна дівчина, але зовсім без одягу.
Він підійшов ближче, але дівчина сховалася і попросила шахзаде:
– О шахзаде! Принеси мені сукню.
Здивований і зацікавлений шахзаде пішов по сукню. Повернувшись, він подивився на дівчину уважніше і був уражений її красою.
А дівчина подивилася на нього і мовила:
– Я – та сама, що призначена тобі долею.
Після чого вона розповіла про те, що зробила з нею стара відьма.
Шахзаде узяв дівчину за руку і повів до палацу. Він зробив її своєю дружиною, а стару відьму та її дочку наказав прив'язати до чотирьох коней і пустити їх в усі боки.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова