Корейська народна казка

Казка про двох братів і чарівну перлину

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Тарабукіна

Жив колись у давні часи бідний селянин.

І було у нього двоє синів – старший і молодший. Брати дуже дружили і в усьому допомагали один одному.

Рано вранці йшли вони в гори по дрова,

а потім старший брат продавав ті дрова на базарі,

а молодший брав вудку та йшов на озеро рибалити.

Вони ніколи не сварилися, і хоча часто лягали спати голодними, мир і злагода завжди панували в їхньому домі.

От якось повернувся додому старший брат і став чекати молодшого. Чекає годину, чекає другу – не йде молодший брат.

– Де це він подівся? – хвилюється старший брат. – Скоро зовсім темно стане, а його все нема.

А молодший брат тим часом сидить біля озера, рибу ловить. Давно вже йому час йти додому, а він жодної рибини не спіймав.

"Як же я без риби додому повернуся? – думає молодший брат. – Вдома старий батько голодний, та й братові треба принести риби, адже він цілий день рубав дрова, стомився і зголоднів. Хіба можна самий рис без приправи їсти?"

Тільки-но він так подумав, як пішли по воді великі кола, і з озера виринув короп.

Поплавав той короп коло берега, почекав, коли прийде велика хвиля, а як пішла по озеру хвиля, то виплюнув із рота блискучого камінчика і пірнув назад під воду, а камінчика того на берег винесло.

Узяв молодший брат камінчика, а це й не камінчик зовсім, а велика перлина.

Загорнув він її в хустку і додому приніс.

Стали вони ту перлину розглядати, а вона різнобарвними вогнями переливається.

Намилувалися брати з батьком на перлину і сховали її у скриню, де зерно зберігалося: все одно скриня порожня, адже давно вдома ніяких припасів немає.

Вранці встав старший брат, і захотілося йому ще раз на перлину помилуватися.

Відкрив він скриню, аж бачить – скриня повна-повнісінька добірного рисового зерна. А зверху перлина лежить.

Став старший брат батька з братом будити:

– Вставайте, вставайте, йдіть сюди! Дивіться яке диво!

Підбігли брат із батьком до скрині, очам своїм не вірять: учора тільки вона була порожня, а сьогодні повнісінька.

– Оце перлина! – каже молодший брат. – Оце подарунок!

Вирішили брати ще раз перлину випробувати. Висипали зі скрині весь рис до єдиного зернятка, поклали на дно перлину і закрили скриню, як завжди робили.

На другий ранок відкрив скриню старший брат, а там знову до краю рису добірного, а зверху перлина лежить.

Зраділи брати.

– Ну, батьку, будемо ми тепер жити, як поміщики! І по дрова ходити тепер не треба, і рибу можна не ловити!

Спохмурнів старий батько, похитав сивою головою і говорить:

– Не діло ви кажете, сини мої. Усе життя я працював, усе життя годувався чесною працею, а ви без праці прожити хочете! Роздайте-но зерно біднякам та йдіть по дрова. А перлину в озеро киньте, тому що не принесе вона людям щастя, а посіє в їхніх серцях заздрість і злість.

Засмутилися брати – так їм не хотілося з перлиною розлучатися, – але батька не посміли ослухатися.

Пішли вони до озера і кинули перлину з високого берега – тільки кола по воді пішли.

Роздали потім брати біднякам увесь рис, що був у хаті, і стали, як і раніше, рубати дрова та вудити рибу.

І жили вони ще довго і щасливо. Тому що тільки той, хто чесно трудиться, може бути по-справжньому щасливий.