Бруднуля

Шапочка у глинi,
Сажа на колiнi,
Пальчики зеленi,
Плаття у смаженi.
У смаженi навiть нiс,
На щоках слiди вiд слiз.

Отака Ганнуля,
Дiвчинка-бруднуля.

Ранком вона встала –
Постiль не прибрала.
I надула губки:
– Нащо чистить зубки? –
Умивалась нашвидку:
Бруд увесь – на рушнику.

Отака Ганнуля,
Дiвчинка-бруднуля.

Мама доню одягла,
В коси бантик заплела.
Вiдiйшла лиш мама –
Бантик пiд ногами.

Отака Ганнуля,
Дiвчинка-бруднуля.

За обiдом прямо
Влiзла в суп руками.
Надкусила пирiжок
I поклала в фартушок.
Стала руки витирать –
На скатерцi пальцi знать.

Отака Ганнуля,
Дiвчинка-бруднуля.

На машину, на вiзок
Сиплють хлопчики пiсок.
А вона пiском мерщiй
Наповня беретик свiй.
Буде гарна гiрка, –
Та берету – гiрко...

Отака Ганнуля,
Дiвчинка-бруднуля.

Ось трима вона в руцi
Кольоровi олiвцi.
I уже бiля вiкна
Розмальована стiна.
А до столу сiла –
Розлила чорнило.

Отака Ганнуля,
Дiвчинка-бруднуля.

В пальтечку своїм новiм
Вийшла вона з дому,
А вернулася у дiм
Нiби у старому.
– З гiрки я спускалась!
На пальтi каталась!

Отака Ганнуля,
Дiвчинка-бруднуля.

Спать вона лягала –
Не помила нiжки.
Плаття i панчiшки
Кинула пiд лiжко.

Отака Ганнуля,
Дiвчинка-бруднуля.

Пiсля дощику в дворi
Любо гратись дiтворi.
Всi такi гарненькi,
Всi такi чистенькi.

Тiльки – де Ганнуля,
Дiвчинка-бруднуля?

Вся замурзана, брудна,
Неохайна дуже, –
Подивiться: ось вона
Влiзла у калюжу.

Як у вашiм дитсадку
Ви зустрiнете таку, –
То скажiть iй хором:
– Сором!

– Де ти завозилася?
Де ти забруднилася?
– Я в калюжі з сонечком
Гралася в долонечки!

–  Чого в чорнилі руки, Таню?
–  Це в нас було чистописання.
–  А на щоках чому чорнило?
–  Бо я руками щоки мила.

Пита бабуся у онуки:
–  Чи ти помила добре руки?
–  А як же, –  Милочка в отвіт, –
Помила з милом, так, як слід.
–  А де? – бабуся знов питає, –
Води ж у хаті в нас немає…
–  Немає? – здивувалась Мила, – 
А я не знала і помила.

– Щось годинник, – каже тато, –
Раптом зупинився.
Треба в чистку віддавати,
Мабуть, запилився!

– Звідки взятись тому пилу?–
Мовила Галинка
Я ж годинник з милом мила
Там нема й пилинки!

– Качечко, качечко,
Чепурненька прачечко!
Можеш ти повісти,
Як білизну прала ти?

– Так-таки! Прала я,
Прала-полоскала я.
Так-так-так! Прала я, –
Вся білизна аж сія!

– Качечко, качечко,
Чепурненька прачечко!
Хто ж тобі помагав?
Хто білизну віджимав?

– Так-таки! Прала я,
Прала-полоскала я.
Так-так-так! Помагав,–
Качур гарно віджимав.

– Качечко, качечко,
Чепурненька прачечко!
Можеш ти повісти:
А для кого прала ти?

– Так-таки! Прала я,
Прала-полоскала я.
Так-так-так! Все для них,
Для качаток дорогих!

Захотілося граку,
З чорного стати білим,
Тричі входив він в річку,
Тричі мився милом.
А коли пилюку змив,
То ще більше почорнів –
Кепське мило! - карка грак,
Та чи так?

– Не впізнать вас
Поросята:
Ви чистенькі,
Мов качата.
– Ми сьогодні
Покупались:
На хро-хро-ніку
Знімались!

Вийшла курочка на грядку,
Кличе діток на зарядку:
– Куд-куди? На доріжку!
Починаємо пробіжку!

З фізкультурою ми дружим,
Різні вправи любим дуже.
– Раз, два, три, чотири! –
Чути з нашої квартири.

Глянь: без мила і водиці
Умиваються дві киці,
Язичком вмиваються,
Лапками втираються.

Я до крана сам дістану,
Умиваюсь біля крана.
Милю милом щоки, шию
І водою добре мию.

Кроленята – глянуть любо:
Об морквинки чистять зуби.
І тому в них зубки цілі –
Гострі-гострі, білі-білі.

В мене щіточка зубна,
Подивіться: ось вона!
Зверху вниз і навпаки
Чищу зуби залюбки.

Носить півник-співунець
На голівці гребінець.
Гребінцем тим, знає кожний,
Причесатися не можна.

А у мене, а у мене
Є гребіночка зелена.
Я нікого не прошу, –
Сам голівку причешу.

Поросяткам у корито
Їжі свіжої налито.
Нечепури лізуть прямо
У корито із ногами.

Я коли кінчаю їсти,
На столі у мене чисто.
Скатертину не заллю,
Бо порядок я люблю.

Ось горобчик сів на стовпчик.
Чистить пір'ячко горобчик.
Потім пурхнув на плетінь:
– Я чистенький! Цвір-цвірінь!

Крем узяв я із полички,
Сам почистив черевички,
Ще й помив калошки
Для сестри Явдошки.

Наш Рябко у двір забіг,
А на лапках – мокрий сніг
Походив він, походив,
На підлозі наслідив.

Як не сором буть таким –
Неохайним і брудним! –
Я завжди біля порога
Витираю добре ноги.

Ведмежатко косолапе
У барлозі смокче лапу.
Ой, яка принадна,
Наче шоколадна!

Не ведмідь же я, малята,
Щоб до рота пальці брати.
Це мені не звично:
Не гі-гі-є-ніч-но!

Йдуть купатись каченята,
А назустріч гусенята,
Ґелґотять, вклоняються –
Ніби всі вітаються.

Я знайомих як зустріну
Привітаюсь неодмінно.
А прийду в дитячий сад,
То вітаюсь до малят.

Золотий бджолиний рій
Носить мед у вулик свій.
Працювать бджілки охочі
Зранку трудяться до ночі.

Я старанно теж труджуся,
Помагаю вже бабусі.
А як виросту, тоді
Буду першим у труді!