|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Казка про трьох піратів
А.Мітяєв
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – К.Сапегін
Були вихідні. Мама, тато і дочка поснідали та зібралися мити посуд.
У цей час постукали сусіди, вони купили породисте цуценя та гукали подивитися на нього. Це було значно цікавіше, ніж мити посуд, тому всі побігли до сусідів.
А кран над раковиною перекрити забули... Не треба й казати, що це завжди може призвести до біди. От вона і сталася. Та ще й яка!
Вода з крану спочатку текла рівним струменем. Раптом кран гучно чхнув, і з нього з бризками вискочило щось, а потім ще щось, і ще щось...
Це були три пірати. Вони гепнулися у брудні тарілки і деякий час лежали непритомні.
Першим отямився пірат Синьоніс. Він понюхав повітря та закричав:
– Сто тисяч чортів! Хай мене зжере акула, якщо це не камбуз!
– Камбуз! Камбуз! – заволали Червоніс та Гачконіс. – Адміральський камбуз! Ох і побенкетуємо ми тут... На розвідку, хлопці!
Пірати вискочили з раковини та розбіглися по кухні. Синьоніс прикотив перечницю. Червоніс притягнув вафлю, а Гачконіс – ложку із залишками сметани.
Пірати намазали вафлю сметаною, посипали перцем та почали їсти. Вони були дуже голодні.
За мить вафля зникла, і вони мало не повідкушували один одному носи.
– А тепер, – сказав Гачконіс, погладжуючи круглий живіт, – за мною! Я знайшов склад зброї.
У пірата Червоноса від щастя запаморочилося в голові, і він впав у ящик з ножами. Але ножі були великі та важкі.
Серед них був ніж від м'ясорубки. Пірати взяли його один на трьох та рушили по коридору у передпокій.
Поки вони йдуть, настав час сказати, що це були жахливі пірати. Колись, дуже давно, їх боялися на всіх морях і океанах.
Потім перестали боятися, і вони від такого нещастя стали дуже маленькими. У величезному морі їм стало нема чого робити.
Вони пробралися до річки. Там їх всмоктала водопровідна труба. От по ній вони й потрапили на кухню...
Але ж ось пірати дійшли до передпокою. Там вони побачили калоші.
– Хай мене проковтне кашалот! – заволав Гачконіс, – це чудові кораблі! Без жодної тріщини та просмолені як слід!
– Візьмемо один із великих кораблів, – сказав Червоніс. – Хай у нього менша швидкість, зате в нього влізе більше скарбів!
– А тепер – до лялькового міста! – скомандував Синьоніс. – Здобич тягти на корабель!
Пірати кинулися до дитячої кімнати.
Синьоніс заліз у шкіряну скриню з великим замком. Відімкнути замок – для пірата це пусте діло...
Гачконіс та Червоніс кинулися з ножем від м'ясорубки на ляльок. Вони здирали з них сукні та скидали в купи.
Потім пірати запхали голих ляльок під канапу, а самі вирядилися у їхній одяг.
Тут із шкіряної скрині виліз Синьоніс. За поясом у нього було три кинджали, в руках – чорнильна ручка. Він страшенно розсердився, що без нього почали ділити награбоване.
Він відгвинтив ковпачок у ручки та поцілив чорнилом у своїх спільників. Синьоніс був влучним стрільцем: чорнильна цівка пофарбувала ніс Чорвоніса, і той з червоного став синім.
Друга цівка вдарила у піку Гачконоса, і ніс у того теж посинів.
– Хай мене задушить восьминіг! – зареготав Синьоніс. – Ми тепер усі синьоносі, братики! Нумо миритися!
Пірати вдягли на справжнього Синьоноса лялькову кофтинку, а Синьоніс подарував їм по кинджалу – залізні пір'я від ручок, та відсалютував у повітря кількома синіми пострілами.
– А тепер, не зволікаючи, – здобич на корабель! – скомандував Синьоніс.
І тільки-но він так сказав, як за дверима почулися кроки.
– Присягаюся омаром та кальмаром! – прошепотів Гачконіс. – Це ворожа морська піхота. Пора тікати!
Скидаючи з себе награбований одяг, пірати кинулися до кухні.
Миттєво вони забралися в раковину. Червоніс намагався залізти в кран, але його одразу ж відкинуло струменем води на тарілки.
Він потер спину і, поморщивши чистий ніс (який вода відмила від чорнила), пробурчав:
– Дуже сильний приплив. Треба чекати відпливу, інакше до труби не потрапити...
– За мною, ледачі кефалі! – заверещав Синьоніс. – Бо пропадемо!
За ним кинувся Червоніс – ніс у нього був уже червоний, бо теж відмився. Останній пірнув Гачконіс.
При цьому він заплутався у мочалці. Мочалка потяглася за ним та заткнула отвір раковини.
Двері прочинилися. Мама, тато і дочка увійшли до квартири.
– Гарненьке цуценятко! – сказала дочка.
– Може й нам завести... – хотіли сказати тато й мама, але не встигли...
Тато спіткнувся об калошу, а мама побачила струмочок води, що біг у передпокій з кухні.
Тато, мама й дочка, тяжко зітхнувши, заходилися прибирати. Ох і наробили справ ці жахливі пірати...
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова