|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
М'ятне Королівство
С.Прокоф'єва, Г.Сапгір
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Усайтіс
Був собі першокласник Миколка Веснянко. Вчився він непогано, але не любив Микола Веснянко умиватися, а ще більше – чистити зуби.
Якось вранці бабуся сказала Миколці:
– Якщо ти не будеш чистити зуби, то станеш дуже, дуже сумною людиною.
– Чому це я стану сумною людиною? – здивувався Миколка.
І тільки-но бабуся відвернулася, як Миколка викинув у вікно щітку, а за нею – і зубний порошок. Коробочка розкрилася, і посипалися білі сніжинки-порошинки.
Вони закружляли навколо Миколки, як біла завірюха. І він побачив, що стоїть на вулиці казкового міста.
Усе навколо було білим, як взимку. Але чомусь сніг був не холодний і пахнув м'ятою.
– Але ж це не сніг, це зубний порошок! – здивувався Миколка.
Вулицею йшли люди, усі вони буди дуже сумні. Опустивши голову, повз Миколки проїхав сумний вершник.
– Вітаю вас із днем народження, – сумно сказав один сумний чоловік іншому.
– Дуже дякую, – ще сумнішим голосом відповів той.
З-за воріт вийшла маленька худорлява дівчинка. У неї були сірі сумні очі.
– Чому ви всі такі сумні? – запитав її Миколка.
– Ми не можемо посміхатися, – відповіла дівчинка, – тому що в нас у всіх жовті зуби.
– Оце диваки! – вигукнув Миколка. – Чи ви сліпі? Подивіться, адже навколо вас – зубний порошок!
Він вже сам хотів розреготатися, але згадав, що у нього теж нечищені зуби. "От і я став сумний", – бентежно подумав Миколка Веснянко.
– Зубний порошок? – здивовано сказала дівчинка. – А для чого він потрібен?
– Зуби чистити! – у свою чергу здивувався Миколка. – Треба взяти зубну щітку...
– Зубну щітку? Що це таке?
– Зараз я поясню! – вигукнув Миколка. – Зубна щітка – це...
Але тут Миколку схопили два стражники:
– Іменем Короля Бруднуля Дванадцятого, – закричали вони, – вас заарештовано!
– Ти вимовив заборонене слово на букву З, – прошипів один зі стражників.
– І на букву Щ, – додав другий.
– Відпустіть його! – відчайдушно закричала сумна дівчинка. Але стражники відштовхнули її.
Стражники привезли Миколку до палацу. Але що то був за палац! Брудний, закопчений... По стінах висіло павутиння. На сходах купами лежало сміття.
Стражники грубо штовхнули Миколку у темне підземелля.
– Завтра тебе буде страчено! – крикнув один із них і з брязкотом зачинив залізні двері.
Миколка Веснянко роздивився навколо. На столі ледве жеврів вогник маленької сальної свічечки. Поруч лежала суха скоринка хліба.
Раптом у темному кутку щось зашаруділо. З дірки вилізла стара миша. Вона подивилася на черствий хліб, і очі її заблищали.
– Ах, як я хочу їсти! – сказала миша. – Дай мені хоч шматочок цієї чудової сухої скоринки!
– Та бери хоч усю, – зітхнув Миколка.
Миша миттю з'їла жорстку скоринку.
– Ах, якби ж то мені хоч шматочок цієї чудової сальної свічечки!
– Бери всю, – сумно махнув Миколка рукою.
І дунув на свічку.
– Яка краса! – прошепотіла миша у темряві. – Вона ще тепленька! Смачніша за тістечко!
– А за що тебе посадили до в'язниці? – запитала миша.
– За звичайну зубну щітку, – зітхнув Миколка.
– А що це таке? – мишачі очі від подиву засвітилися зеленим вогнем.
– Це така паличка, а на ній щетинки!
– Здається, я бачила щось подібне у нашого короля, – замислено сказала миша. – Він ховає її у великій скрині. А скриню охороняють чотири стражники.
– Яке нещастя! – прошепотів Миколка. – Якби ж то дістати цю зубну щітку, я міг би допомогти сумній дівчинці і всім сумним людям М'ятного Королівства. Але ж завтра мене стратять...
– Я спробую тобі допомогти, – сказала миша і шмигнула у нірку.
Тим часом король Бруднуль Дванадцятий міцно спав на своєму пишному ліжку під балдахіном з павутиння.
Посеред спальні на підставці стояла міцна дубова скриня. Чотири стражники, спершись на алебарди, стерегли її.
Ніколи стара миша так не хвилювалася! Дерево було міцне, як залізо. А гризти треба було дуже тихо.
Раптом маленька скіпочка відлетіла вбік та вколола короля прямісінько в ніс. Король, скрикнувши, сів на ліжку. Але миші у спальні вже не було...
Вранці стражники вивели Миколку Веснянка на площу. На дерев'яному помості стояв кат. Його сокира яскраво блищала. Уся площа була повнісінька людей.
На балконі з'явився король. Який же він був брудний! У його бороді заплуталися макарони та обгортки від цукерок. А горностаєва мантія була замащена жирною підливою та варенням.
– Оце король! Оце бруднуля! – не витримавши, закричав Миколка Веснянко.
У юрбі пролунав тоненький сміх. Це сміялася сіроока дівчинка.
– Мовчати! – люто закричав король. – Як тобі не соромно показувати свої жовті нечищені зуби!
– Вони у мене чисті! – крикнула дівчинка. – Білі, як зубний порошок! Тепер я можу з тебе сміятися.
І тієї ж миті усі люди на площі підняли вгору зубні щітки:
– Тепер ми можемо сміятися скільки нам хочеться!
З підвалу вискочила стара миша та підбігла до Миколки:
– Бачиш, я дістала зубну щітку. І всі люди вночі зробили собі такі ж самі.
Люди на площі, дивлячись на короля, сміялися все гучніше й гучніше. Від їхнього сміху захиталася земля, захиталися стіни палацу.
І королівський палац розсипався.
– Тепер люди М'ятного Королівства ніколи більше не будуть сумними! – весело закричав Миколка Веснянко.
І тієї ж миті опинився у себе в кімнаті. В руках у Миколки була коробочка м'ятного порошку і його зубна щітка.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова