|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Джоель Гарріс
"Казки дядечка Римуса"
Братик Опосум
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Казбеков
Про Братика Опосума
Якось уночі завітав Братик Опосум до Братика Єнота; скуштували вони вдвох велику миску тушкованої моркви, викурили по сигарі, а потім пішли погуляти, подивитися, як поживають сусіди. Братик Єнот – усе підтюпцем та підтюпцем, Братик Опосум – підскоком та підстрибом. Опосум донесхочу наївся фініків, а Єнот наковтався жаб і пуголовків.
Гуляли вони, гуляли. Раптом чують – десь у лісі бреше собака.
– Раптом він кинеться на нас, Братику Опосуме. Що ми будемо робити? – запитав Єнот.
Опосум тільки посміхнувся:
– Ну ото я вже не дам тебе образити, Братику Єноте. А ти що робитимеш?
– Хто? Я? – сказав Єнот. – Нехай тільки сунеться – усі ребра переламаю!
А собака побачив їх і не став дарма витрачати час. Навіть не привітався. Прямо кинувся на них – та й усе.
Братик Опосум тієї ж хвилини вишкірився, рота до вух, і перекинувся на спину, наче мертвий.
А Єнот – той майстер був битися. Підім'яв під себе собаку та й ну його тріпати.
Правду кажучи, від собаки не багато залишилося, а те, що залишилося, вирвалося – і навтьоки, у саму гущавину, ніби хто пальнув з рушниці.
От Братик Єнот обтрусився, привів свого костюма до ладу, а Братик Опосум усе лежав як мертвий. Потім обережно підвівся, озирнувся та як кинеться бігти, тільки його й бачили.
Іншим разом зустрілися Опосум і Єнот, каже Опосум:
– Здрастуй, Братику Єноте! Як справи?
Але Єнот – руки в кишені, навіть вітатися не хоче.
– Що ж це ти носом крутиш, Братику Єноте? – запитує Опосум.
– Я з боягузами і розмовляти не хочу, – відповідає Єнот. – Іди куди йшов!
Опосум образився – жах.
– Хто ж це боягуз, чи не можна дізнатися?
– Та ти, звичайно, – каже Єнот. – Дуже потрібні мені такі приятелі, що падають на спину й удають із себе мертвих, тільки-но справа дійде до бійки!
Опосум, як почув ці слова, та й ну реготати.
– Невже ти гадаєш, Братику Єноте, що це я від страху? Чи не думаєш ти, що я злякався якогось там псиська? І чого мені було боятися? Я ж чудово знав, що якщо я не впораюся з цим собакою, то ти завдаси йому перцю. Та я просто лежав і дивився, як ти тріпаєш його, та чекав, коли прийде моя черга побавитися.
Але Єнот тільки носа наморщив:
– Розповідай казки, Братику Опосуме. Тільки доторкнувся до тебе собака, як ти одразу ж перекинувся й удав, наче мертвий.
– Але ж кажу тобі, Братику Єноте, що це зовсім не від страху. Я одного тільки й боюся в світі – лоскоту. А коли цей пес ткнувся носом мені в ребра, я розсміявся, та так розібрав мене сміх, що не поворушити ні рукою, ні ногою! Звичайно, це його щастя, що я боюся лоскоту, бо ще хвилинка, і я розірвав би його на шматки. Бійки я не боюся аж ніяк, Братику Єноте, але лоскіт – це справа інша. З ким завгодно згоден я битися, але тільки – цур – без лоскоту.
З того самого дня й досі так боїться лоскоту Братик Опосум: що тільки торкнешся йому між ребер, як він падає на спину і регоче до упаду, що аж не може поворухнути ні рукою, ні ногою.
Чому в Братика Опосума голий хвіст
Якось Братик Опосум так зголоднів, що, здається, усе б віддав за жменю фініків. Хоч він був і ледар, але тільки в животі йому так крутило, що він піднявся і пішов пошукати чогось попоїсти. Пішов і зустрів Братика Кролика.
Вони були великими приятелями, тому що Братик Опосум ніколи не дошкуляв Кролику, як інші звірі.
Сіли вони біля дороги, стали балакати про всяке таке. Опосум і сказав Кролику, що він аж вмирає з голоду.
А Кролик підскочив, ударив рука об руку, і сказав, що він знає, де можна роздобути гарненьких фініків.
– То де ж? – запитав Опосум.
А Кролик сказав, що їх сила-силенна в саду у Братика Ведмедя. Адже Братик Ведмідь любить мед, тож він посадив у себе фінікові дерева: до них прилітають бджоли, а Ведмідь дивиться, куди вони полетять із саду, біжить за ними і знаходить медові дупла.
У Братика Опосума аж слинки потекли, тільки-но він почув про фініки. Кролик і договорити не встиг, а Братик Опосум вже підстрибнув – і мерщій до саду Братика Ведмедя. Він видерся на найвище фінікове дерево, яке було в саду.
Але Братику Кролику хотілося побавитися. Він швиденько побіг до будинку Ведмедя і почав кричати, що хтось краде фініки. Братик Ведмідь побіг до саду.
Опосуму все вчувалося, ніби йде Братик Ведмідь, але він усе примовляв сам до себе:
– Ще один фінік, і тікати. Ще один фінік, і тікати.
Раптом він почув, що Ведмідь і справді йде.
– Ще один фінік, і тікати, – сказав Опосум, і тієї ж хвилини Ведмідь підбіг до дерева та як трусоне його!
Братик Опосум звалився з дерева, наче стиглий фінік, але вже біля самої землі він підібрав ноги і ну бігти до паркану, як гарний скаковий кінь.
А слідом за ним – Братик Ведмідь. Ведмідь наганяв його з кожним кроком, тож тільки-но Опосум встиг підбігти до паркану – Ведмідь хап зубами його за хвіст.
Братик Опосум прошмигнув крізь жердини, смикнув хвостом – і протягнув хвіст у Ведмедя між зубів.
Братик Ведмідь так міцно тримав, а Братик Опосум так сильно тягнув, що вся шерсть залишилася в пащі у Ведмедя, і він би, звичайно, задихнувся, якби Кролик не приніс йому води.
От з того самого дня в Опосума голий хвіст, у нього й в усіх його діток.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова