|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Джоель Гарріс
"Казки дядечка Римуса"
Братик Кролик і Братик Ведмідь
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Казбеков
Братик Кролик і Братик Ведмідь
Заманулося якось Братику Лису посадити горох. Узявся Старий Лис за лопату – і готово!
А Братик Кролик сидів і дивився, як він працює. Одне око заплющив і заспівав своїм діткам:
|
Ай люлю! Ай люлю! |
Ну і, звичайно, як став горох достигати, прийде Лис на свої грядки, а хтось вже поласував тут солоденьким.
"Не інакше, як Братик Кролик", – подумав Лис.
Але Кролик так спритно плутав свої сліди, що Старий Лис ніяк не міг зловити його.
От якось обійшов Лис свої грядки навколо і знайшов у паркані лазівку. Тут і поставив він пастку. Пригнув гілку ліщини, що росла біля паркану, прив'язав до верхівки мотузку, на другому кінці мотузки зробив зашморг і приладнав його засувкою навпроти самої лазівки.
Другого ранку сунув Кролик у свою лазівку, підхопив його зашморг під пахви, зіскочила засувка, ліщина розпрямилася та як рвоне його догори!
Висить Братик Кролик між небом і землею і гадає: "А що, як впаду! А що, як не впаду?"
Впасти страшно, і не впасти теж страшно. Став він думати, чого б це збрехати Лисові. Раптом чує – хтось бреде по дорозі. Це Братик Ведмідь повертається з лісу – він ходив шукати медові дупла. Кролик гукнув йому:
– Як поживаєш, Братику Ведмедю?
Ведмідь подивився навколо – нікого немає. Подивився ще, бачить – Братик Кролик бовтається на гілці.
– Здрастуй, Братику Кролику! Ти ж бо як поживаєш?
– Та так, нічого, дякую, Братику Ведмедю, – каже Кролик.
– Що це ти робиш там нагорі? – запитує Ведмідь.
– Грошики заробляю, Братику Ведмедю.
– Як же ти їх заробляєш, Братику Кролику?
– Та от найнявся до Братика Лиса опудалом. Ворон відганяю від горохових грядок. Чи не хотів би й ти підзаробити, Братику Ведмедю?
– Як не хотіти, Братику Кролику! Адже сім'я у мене велика, ніяк не прогодуєш.
– А опудало з тебе добре, Братику Ведмедю! – сказав Кролик.
Він пояснив Ведмедю, як пригнути гілку ліщини. От, не минуло й хвилинки, Братик Ведмідь повис над гороховою грядкою замість Братика Кролика.
А Кролик – з усіх ніг до хати Старого Лиса. Прибіг і кричить:
– Братику Лисе! Швидше, Братику Лисе, я покажу тобі, хто в тебе горох краде!
Старий Лис схопив палицю, побігли вони разом до горохових грядок. Прибігають, а Братик Ведмідь усе висить.
– Еге! Попався нарешті! – сказав Братик Лис.
І, перш ніж Ведмідь встиг рота розкрити, Братик Кролик здійняв крик:
– По зубах його, Братику Лисе! По зубах!
Старий Лис розмахнувся своєю палицею – і Бем! Бем! Бем!
Тільки Ведмідь розкриє рота, щоб пояснити, як усе було, Братик Лис – Бем! Бем! Бем!
А Кролик тим часом утік і сховався в багнюці, так що тільки очі були назовні, тому що він знав, що Братик Ведмідь побіжить шукати його.
Аж дивиться: біжить Ведмідь по дорозі. Добіг до болота й каже:
– Як поживаєш, Сестрице Жабо? Чи не бачила, не пробігав тут Братик Кролик?
– Ось щойно пробіг, – відповідає Братик Кролик.
І старий Братик Ведмідь пустився вперед по дорозі, а Братик Кролик вибрався з болота, обсушився на сонечку та пішов додому до своїх діток.
Братик Ведмідь і Сестриця Жаба
Отже, іде Братик Ведмідь по дорозі, дивиться – немає Братика Кролика.
– Ну постривай же, Сестрице Жабо, – сказав Братик Ведмідь. – Я тобі покажу, як людей дурити! Хоч через рік, а пригадаю тобі це!
Але не пройшло й року, і місяця не минуло, і тижня, як повертався Ведмідь із лісу, де шукав медових дупел, дивиться – на бережку, у болоті, сидить стара Сестриця Жаба. Кинув Братик Ведмідь сокиру, підійшов до неї потихеньку, простягнув лапу та як схопить Сестрицю Жабу! Отак. Притиснув її гарненько й говорить:
– Як поживаєш, Сестрице Жабо? Як твої дітки? У нас із тобою сьогодні буде довга розмова, – не знаю вже, чи побачать вони тебе знову.
А жаба не знала, що й сказати. Вона не знала, у чому справа, і нічого не сказала. Сидить і мовчить. А Ведмідь знову своє:
– Невже забула, як ти обдурила мене щодо Братика Кролика? Посміялася з мене, Сестрице Жабо? Тепер я з тебе посміюся.
Тут Жаба злякалася і каже:
– Що я тобі зробила, Братику Ведмедю? Коли це я обдурювала тебе?
Братик Ведмідь розсміявся. Йому хотілося познущатися з Жаби.
– Ні, звичайно, ні, Сестрице Жабо! Адже це не ти вистромила з води голову і сказала мені, що Братик Кролик щойно пробіг. Ну звичайно, не ти. Ти у цей час сиділа вдома зі своїми дітками. Вже я не знаю, де він, твій дім, зате я знаю, де ти зараз, Сестрице Жабо, і ще я знаю, що більше ніколи не доведеться тобі дурити добрих сусідів ось тут, біля дороги.
Звичайно, жаба не знала до пуття, що хоче з нею зробити Братик Ведмідь. Але вона зрозуміла, що якось їй треба рятувати своє життя, та рятувати скоріше, тому що Братик Ведмідь вже почав клацати зубами.
От Жаба й крикнула:
– Братику Ведмедю, відпусти мене цього разу! Я ніколи більше не буду! Відпусти мене, Братику Ведмедю, я за це покажу тобі найжирніше в усьому лісі медове дупло!
А Братик Ведмідь усе клацає зубами, піна тече у нього з рота. Сестриця Жаба знову кричить:
– Відпусти мене, Братику Ведмедю! Я ніколи, ніколи більше не буду! Тільки один раз, тільки раз відпусти!
Але Старий Ведмідь сказав, що їй все одно кінець настав, став думати, як розправитися з Сестрицею Жабою. Він знав, що її не втопиш, а спалити – у нього вогню не було.
Думав він, думав…
Раптом Жаба перестала кричати й плакати та каже:
– Якщо ти хочеш вбити мене, Братику Ведмедю, віднеси мене до того великого каменю – на краю ставка, – щоб я хоч востаннє могла подивитися на моїх діток. А потім ти візьмеш свою сокиру і приб'єш мене на цьому самому камені.
Ця порада сподобалася Братикові Ведмедю, і він погодився: узяв Сестрицю Жабу за задні ноги і, закинувши сокиру на плече, пішов та поклав Жабу на камінь. Вона удала, ніби дивиться на своїх діток, а Ведмідь постояв трохи і взявся за сокиру. Розмахнувся – як стукне по каменю: блямс!
Але поки він піднімав сокиру і опускав її, стара Сестриця Жаба стрибнула у ставок – керблинк, керблинк! Відпливла подалі й заспівала.
Ось яку вона співала пісню:
|
Кре-ке-кекс, ура, ура! |
Дуже смішна пісенька, але вона для нас смішна, тому що ми не розуміємо по-жаб'ячі.
А якби ми розуміли, може, вона зовсім і не була б смішною.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова