Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Джоель Гарріс
"Казки дядечка Римуса"

Братик Кролик і Братик Лис

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв

Жив у хатинці під зеленим кущем один кролик. Звали його всі Братиком Кроликом. У ті часи був у нього довгий хвіст, а вуха короткі, не те що зараз. І Братик Кролик дуже пишався своїм чудовим довгим хвостом і своїми гарними короткими вухами. Тільки-но сходило сонечко, Братик Кролик сідав на лавочку біля своєї хатки, щоб перехожі могли помилуватися ним. І кожен обов'язково хвалив хвіст і вуха Братика Кролика, а він тільки скромно всміхався й казав: "Так, так, так! Красно дякую! Ви цілком маєте рацію!"

А по сусідству жив зі своїм сімейством Братик Лис. Сімейство в нього було невеличке – дружина і двоє дітей. Жінка Братика Лиса цілий день працювала: прала, прибирала в хаті, готувала їжу та розповідала лисенятам казки. А Братик Лис працювати не любив. Любив він тільки командувати, давати поради і повторювати, що він у сім'ї найголовніший і найрозумніший.

З Братиком Кроликом вони були приятелями і часто ходили один до одного в гості.

Якось гуляли вони вдвох і присіли відпочити біля річки. Братик Лис і каже:

– От якби десь узяти гачок і волосінь, оце гарний був би улов!

А Братик Кролик скільки разів пробував рибалити сам і нічого в нього не виходило. Тож він дуже зрадів пропозиції Братика Лиса і вирішив, що удвох вони зловлять здоровенну рибину, зварять з неї смачну юшку, запросять Ведмедя і Братика Черепаху і будуть цілий день їсти й веселитися. А якщо зловлять одразу дві великі рибини, то будуть веселитися цілих два дні!

Розмріявся Братик Кролик, а Братик Лис його квапить, хоче скоріше на рибалки.

Братик Кролик поколупався в кишенях і знайшов старий гачок. Але волосінь зробити їм було нема з чого. Кожен знає, що гачком на короткій мотузочці зловити нічого не можна. Знали це й Братик Кролик з Братиком Лисом. Стали вони думати, що ж робити?

– Давай прив'яжемо до гачка довгу гілку, – запропонував Братик Кролик.

– Е, ні, – відповів Братик Лис. – Ми збираємося ловити величезну рибу і якщо ми прив'яжемо до гачка гілку, то упустимо її.

– Це вірно, – погодився Братик Кролик, але ж у нас немає волосіні?

Тоді Братик Лис запропонував прив'язати гачок до хвоста Братика Кролика. Довго сперечалися вони. Нарешті Братик Кролик погодився. Але тільки з однією умовою – найбільша рибина має дістатися йому.

– А як же ми визначимо, яка рибина найбільша? – запитав Братик Лис.

– Дуже просто,– відповів Братик Кролик. – Коли ми витягнемо рибину з води, то покладемо її поруч із моїм хвостом. Якщо рибина буде довша за хвіст, значить це велика рибина і я заберу її собі. Ну, а якщо коротша, значить це маленька рибина і вона буде твоєю.

Накопав Братик Лис черв'яків, настромив на гачок, і Братик Кролик занурив хвіст у воду. Дивиться Братик Лис, як Братик Кролик стоїть на голові, тримаючи хвіст у воді, і думає: "Скільки ж часу витримає Братик Кролик?"

А Братик Кролик був дуже терплячий. Тому хоч і стояв уже більше години, жодного разу навіть не поворухнувся. Тільки іноді поглядав на Братика Лиса й питав, чи не бачить той, як до хвоста підпливають великі рибини.

Але Братик Лис у відповідь тільки хитав головою і просив Братика Кролика потерпіти ще трохи.

Тут, де не взялася, – величезна водяна черепаха. Схопила вона Братика Кролика за хвіст і ну тягнути його у воду! Черепаха гадала, що вхопила щось дуже смачне і тому тягнула з усієї сили.

Братик Кролик вирішив, що зловив найвеличезнішу рибину і впирався в землю ще сильніше.

А Братик Лис ні про що не думав, а тільки з подивом дивився, як хтось тягне Братика Кролика у воду і як той намагається у воду не потрапити.

Братик Кролик закричав:

– Я зловив величезну рибину! Тримай мене, бо впаду!

Лис ухопив Кролика за вуха і став тягти.

Вуха у Братика Кролика витягалися все довше, а хвіст обірвався.

Так Братик Кролик і залишився з коротким хвостом і довжелезними вухами.

Після цього Братик Кролик і Братик Лис посварилися. І з того часу вони стали шукати нагоди, щоб зробити один одному якусь капость. Братик Кролик притисне свої довгі вуха, подивиться скоса на Братика Лиса і крізь зуби прошипить:

– Ходять тут всякі руді, а потім то те пропаде, то те. – І маленьким хвостиком злобно сіпає.

А Братик Лис крокує собі й примовляє:

– Довгі вуха і короткий хвіст! Сміх, та й годі!

Братик Ведмідь і Братик Черепаха посміювалися з колишніх друзів і говорили, що тепер щось обов'язково трапиться.

Так воно й вийшло. Одного разу Братик Лис роздобув смоли і вирішив зробити смоляне опудало. Працював він старанно. Спочатку вбив у землю високу дерев'яну палицю. Потім обв'язав її соломою. Приробив голову з носом. Вставив вугільні очі й рот. Змайстрував руки. А потім густо обмазав опудало липкою смолою і надів йому на голову старий капелюх.

Вийшло опудало – немов живе. Так і хочеться заговорити до нього. Здається, що опудало зніме капелюх і привітається.

Сховався Братик Лис за терновий кущ і став чекати.

Як подує вітерець – опудало ворушиться, наче махає руками і крутить носом. Шарудить від вітру терновий кущ, а здається, що це опудало щось шепоче.

Братик Лис знав, що цією дорогою щодня ходить Братик Кролик. А вже який цікавий він був, знав не тільки Братик Лис.

Навіть Братик Ведмідь говорив, що допитливішим за Братика Кролика є тільки Братик Сорока. Та й те, тому що швидко літає і Братик Кролик за ним не встигає.

Так думав Братик Лис, чекаючи на Братика Кролика.

Бачить – йде по дорозі Братик Кролик. Лис лежить тихо, тільки крізь кущ обережно визирає.

Братик Кролик спочатку пройшов повз опудало. Але потім повернувся, зняв капелюха й виголосив невеличку промову.

– Вельмишановний незнайомцю! Я радий вітати тебе на дорозі, що з'єднує мій будинок і будинок Братика Черепахи. Ти, напевно, уперше в нашому краю, і тому я буду щасливий познайомити тебе з його основними пам'ятками. Ось це, як я вже казав, дорога. А ось – це наш чудовий терновий кущ. За кущем – будинок Братика Лиса. Але я б не радив з ним мати справи.

Але опудало мовчить.

– Ах ти нечема! – говорить тоді Братик Кролик. – Ану негайно зніми капелюха!

Опудало мовчить. Тоді Братик Кролик як стукне опудало кулаком.

Кулак і прилип: адже смола тримає міцно!

Буцнув він опудало головою – і голова прилипла.

Тоді вискочив з-за куща Лис.

– Як справи, Братику Кролику? – запитує. – Що ж ти зі мною не привітаєшся?

Мовчить Братик Кролик, думає, як би йому перехитрити Лиса. Та нічого придумати не може.

Смола, якою Братик Лис обмазав опудало, липка. Ноги кролячі прилипли, лапи прилипли, та й голова теж! З боку подивишся – ніби Кролик опудало обіймає та цілує в щоку.

Тільки-но смикнеться Кролик, як ще міцніше прилипає.

Повалився Братик Лис на землю і ну сміятися.

– Уперше – каже Лис, – я бачу опудало на ім'я Братик Кролик. Тільки от не збагну, чому в нього дві голови, чотири руки і три ноги. Тобі, Братику Кролику, точно другої голови не вистачало. Тепер ти станеш найрозумнішим. А на трьох ногах будеш бігати швидше ніж Братик Черепаха. А вже чотирма руками розмахувати – саме задоволення.

Так реготав Братик Лис, що навіть у боці закололо.

Насміявся він донесхочу й каже:

– Здається мені, Братику Кролику, що я тебе зловив. Зараз я наберу в лісі хмизу і засмажу тебе. Чув я, що смажена кролятина дуже смакує з грибами. Чи не підкажеш мені, які гриби краще зібрати в лісі: рижки чи маслюки? А може засмажити тебе з брусницею? Але ми з тобою старі знайомі, тому я роблю для тебе особливий виняток. Дозволяю тобі самому сказати, як тебе засмажити. Це буде справедливо і ніхто не скаже, що Братик Лис вчинив зі своїм колишнім другом нечесно.

– Ах, Братику Лисе, – відповідає Кролик, – смаж мене як хочеш, тільки не кидай у терновий кущ! Краще бути засмаженим з грибами чи брусницею, в соусі чи в олії, ніж потрапити у терновий кущ. Для мене страшнішого за терновий кущ нічого немає. Ще моя прабабуся попереджала, що найжахливіше для кроликів – тернові кущі. "Якщо побачиш поблизу терновий кущ, – говорила вона, – біжи від нього, щоб тільки п'яти виблискували!" Тож дуже прошу тебе – усе що завгодно, тільки не терновий кущ!

– Мабуть, надто багато клопоту з багаттям, краще я тебе повішу за твої довгі вуха!

– Вішай мене, тільки не кидай у терновий кущ! – просить знову Кролик.

– Гм... Адже й мотузки в мене немає, краще я втоплю тебе в річці.

А Кролик знову своє торочить. Подумав Лис і вирішив: "Якщо Кролик так боїться тернового куща, то кину я його туди".

Підняв він Кролика разом із опудалом, відчуває – важко, не докине. Смикнув він Кролика і сам схопився однією лапою за смоляний бік.

Бачить Братик Лис, що так нічого не вийде. З одного боку вхопиш Кролика – сам прилипнеш, з іншого вхопиш – не піднімеш.

Вирішив братик Лис відірвати братика Кролика від опудала.

Схопив Кролика за вуха та як трусоне! Відірвалося опудало. Відлетіло від братика Лиса в бік, а Братик Кролик опинився у нього на спині. Лапи й мордочка в смолі, але задоволений, хитрун, що позбувся липкого опудала.

Лежить Кролик на спині у Лиса й гадає: що ж буде далі? Кине чи не кине його Лис у терновий кущ?

А Братик Лис тупцяє ногами та насилу тягне на спині Братика Кролика.

Підхопив знову Лис Братика Кролика, гарненько розмахнувся і кинув його у саму середину тернового куща. Влетів Кролик у терновий кущ, тільки гілки затріщали! Сховався він у листі і настала тиша.

– Мабуть і справді страшна ця штука – терновий кущ, – подумав Братик Лис і став дивитися, що буде з Кроликом.

І здалося цієї миті Братику Лису, що жахливий терновий кущ зжер Братика Кролика.

Братику Лису навіть стало його трішечки шкода...

Раптом чує: гукає його хтось. Глянув – а на пагорбі Братик Кролик на колоді сидить-посиджує.

– Ну що, Братику Лисе, ти думав терновий кущ – моя погибель, – єхидно вимовив Братик Кролик. – А я з терновим кущем давно приятелюю. Поливаю його, обкопую. Він мене і не зачепив. От якби ти у терновий кущ потрапив, він би розірвав тебе на шматки.

Зрозумів тут Лис, що пошився в дурні. А Братику Кролику подражнити його хочеться, от він і кричить:

– Терновий кущ – мій рідний дім!

Стрибнув Кролик у кущ і пропав.

Три дні просидів Братик Кролик у своїй хатці. І всі три дні він вичісував з хутра смолу, їв свіжу капусту і поглядав на портрети тата Кролика й мами Кролиці.

– Мої батьки можуть пишатися таким розумним і винахідливим сином, – думав Братик Кролик, позбавляючись останніх залишків гидкої, липкої смоли. На четвертий день він вирішив піти погуляти.

Скаче Братик Кролик по дорозі, гризе морквину, як так і треба. А Братик Лис, побачивши веселого Кролика, зовсім зажурився. Ані короткий хвіст, ані довгі вуха, ані смоляне опудало, ані терновий кущ – ніщо не зломило Братика Кролика.

А Братик Лис ховався в лісі – соромно йому було.

Усі сусіди ще довго згадували про цю історію, а частіше за всіх Матінка Гуска зі своїми доньками. І коли Братик Кролик проходив повз них, уся гусяча родина в один голос його вітала.

Ну, а Братик Ведмідь і Братик Черепаха влаштували святкову вечерю, на якій Кролик розповідав, як він обдурив Братика Лиса.

Автор: Гарріс Дж.; ілюстратор: Сутєєв В.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова